Валентин Красногоров - Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Ви – інша справа, ви – вчителька. А молодь любить, щоб красиво. Ви вже не сперечайтеся. Зробимо гарнітурчик, шпалери… Ну í доріжку постелимо теж не солом'яну.

ВІРА. (Аллі) Я все хочу запитати… У вас з Надею, по-моєму, холодок якийсь з'явився… Якщо не кішка, то кішечка чорненька між вами пробігла… Або мені здається?

АЛЛА. (Неохоче.) Просто подорослішали, í з'ясувалося, що ми трошки різні.

ВІРА. Í давно це з'ясувалося?

АЛЛА. Якось, ще в лікарні, мене хлопець один кинув. Досить нудно було… Так Надя мене ж í винуватою вважала. Шукаю мовляв, легких шляхів, любити не вмію… Загалом, «втішала»… Ось тоді ми гостро í поговорили.

ВІРА. Посварилися, чи що?

АЛЛА. Та ні… П'ятнадцять років дружби просто так не перекреслиш… У нас все нормально.

ВІРА. (Показуючи очима у бік Першої та Другої Гостей.) Не знаєш, хто ці жінки?

АЛЛА. Уявлення не маю. Ну, а ти як живеш?

ВІРА. Як бачиш… Старію.

АЛЛА. Ти-то? Хоч переді мною не кокетуй. Он яка пікантна… Бальзаківський вік. Самеє воно.

ВІРА. Вік, можливо, справді найкращий. Все вже í ще є – Краса, зрілість, досвід… Але якщо це нікому віддати, то гірше віку немає.

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Марії Миколаївні.) Í одягнути вашу дочку не заважає. Як ви там вчите – «У людини все має бути красиво»?

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Надя ні в чому не потребує. Можна подумати, вона в лахмітті.

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Вже не знаю, в чому вона, але заздрити не доводиться. Í то сказати – медсестра, який у неї прибуток? Працювала б у гінекології, там, дивись, буває ще якийсь приварок, а у хірургії що? Квіти та шоколадки.

НАДЯ. (Повертаючись.) Гриша не приїхав ще?

Мовчання.

Я впевнена – щось трапилося.

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Не кажи дурниць Що могло статися? Зараз з'являться всі як один.

Звучить «Весільний марш» Мендельсона. З'являються Бабуся í Світлана.

А ось í вони! Нарешті! Світлана, скажи Гриші, щоб відразу йшов документи подавати. Адже розписуватися пора, та й у ресторан спізнюємося. Або ні, хай спочатку загляне сюди, щоб з Надею разом. Знайомтесь, хто не знає. Це бабуся Гришина, а це дочка моя, Свєтка. У дев'ятому класі навчається, скоро сама нареченою буде.

НАДЯ. Всі живі-здорові? Я вже хвилюватися почала.

БАБУСЯ.. (Вона трошки окає, говірка у неї співуча í радісна.) Всі здорові, золотко моє, що з нами задіється? Снігу-бач навалило, автобус-от í застряв. Ну í мотор заглух…

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Світлана, чого стоїш? Клич брата.

СВІТЛАНА.. Гриша ще не приїхав.

Антоніна Прокопіївна.Як не приїхав? Хіба ви не разом?

СВІТЛАНА.. Ні. Він послав нас на таксі вперед, щоб ми не мерзли, а сам залишився допомагати. Í тато там же. (Наді.) Гриша просив перед тобою вибачитися. «Передай, – каже, – що я її люблю í скоро-скоро буду».

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Сухо.) Коли «скоро»?

СВІТЛАНА.. Сказав, хвилин через п'ятнадцять. Вони вже до вантажівки трос приладнують í штовхати приготувалися.

НАДЯ. Від серця відлягло. (Обіймає матір.)

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Не розумію, чому ти радієш. Я взагалі нічого не розумію. Чому він надсилає сестру, чому не мчить сам? Адже у нього весілля, єдиний, неповторний день у житті! А він прив'язує якийсь трос!

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Не кидати ж йому батька í друзів.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Батька він міг узяти з собою на тому ж таксі, а друзі í без нього впораються.

БАБУСЯ.. Хороші мої, не гнівайтеся. Свято адже, не турбуйте невістоньку!

НАДЯ. Мама, заспокойся. Бувають же поломки, замети… Нас Гриша попередив, в чому ж його звинувачувати? Все одно ми би не стали реєструватися без його друзів.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ну добре. П'ятнадцять хвилин я почекаю. Але ні секундою більше.

Демонстративно подивившись на годинник, вмощується в крісло, всім своїм виглядом показуючи, що вона «чекає». Інші гості теж розташовуються хто де, гортаючи журнали, шепочучи, походжаючи í т. п. Їх пози í жести передають томливе í нервове очікування.

Перша гостя. (Другій, тихо.) Звідки у Гришка оркестр?

ДРУГА ГОСТЯ.Тут взагалі справа темна. Мені сказали, що він одружується на Галці з третьої житлової контори, а цю Надею звуть.

Перша гостя.Ну, історія звичайна. Вчора Галя, сьогодні НАДЯ.

ДРУГА ГОСТЯ.А може, обставини примусили?

Перша гостя.Які ще обставини?

ДРУГА ГОСТЯ.Ніби не знаєш. Зробив невістоньці подаруночок. До весілля.

Перша гостя.По ній не помітно.