Михайло Старицький - За двома зайцями. Вибране

Марта. З вами заскучаєш?

Голохвостий. Значить, можу знайти забавку?

Марта. Та одчепіться! (Штовха ліктем.)

Деякі міщанки. Ха-ха-ха! Ну й панич!

Пидора й Галя ставлять на столі всяку страву, пляшки й чарки.

Секлита (бере пляшку). Вип’ємо ж по чарці за живих і за мертвих! (Налива і п’є.) Щоб живим жити і не вмирати, а помершим, коли померли… (Маха рукою.)

Голохвостий. Бодай не вставати!

Всі. Ой, хто видав так говорити! Оце так!

Секлита. Глядіть лишень, ви великорозумні! Мертві лежать на Щекавиці та нікому не шкодять, а живі часом дуже, дуже шкодять! (П’є.)

Голохвостий (налива чарку). Про мене, вип’ємо і за здоров’я мертвих. Пошли боже з неба, чого нам треба! Помершим чарку, а нам горілки! (П’є.)

Секлита ходить круг столу, налива всім і сама п’є, частує. Подають пироги, страви на стіл. Всі п’ють і їдять.

Одна міщанка. Даруй же боже цей празник проводити, тамтого року діждати!

Марта. Щоб ми діждали в добрім здоров’ї пити і на той рік; а я вже забігала до сусіди та хильнула чарку, другу… та трошки й веселенька!

Секлита. То й добре! На здоров’ячко!

Голохвостий (налива собі знов). А звідки ти? – З Ромна! – А білет єсть? – Нема. – В тюрму, шельму! (Марті.) Позвольте з моїх рук!

Марта. Ще з вами не покумалися!

Голохвостий. Што ж, покуматися не штука!

Секлита. Сідайте ж, кумцю, до гурту!

Марта. Е, де вже там сидіти! Мені аж танцювати хочеться, так весело!

Всі. То й танцюй!

Голохвостий. Валяйте, без хвасону!

Марта (приспівує).

Уберуся, молодая, в новенькі сап’янці

Та винесу я бублики на базар уранці.

Ой бублики гаряченькі, ой бублики свіжі,

З таком, з маком і з яйцями, ще й смачні до їжі!

Голохвостий. Славно! (Знов чарку.) Ех-х! (Притупує.)

Марта

А до моїх до бубликів кавалери-паничі

І моргають брівоньками, й зазирають, мов сичі!

Сюди, сюди, до бубличків великого смаку,

Ой паничі, з маком, таком, попичі й без таку.

Голохвостий (пританцьовує). Ой не бійся, пригорнися – з таком, серце, з таком!

Секлита. От люблю за веселий звичай! От люблю! (З чаркою.) Сідайте ж!

Марта. Та й сяду ж.

Ті ж і Устя.

Устя (вліта з кошиком і прямо у скоки)

Голохвостий (розпалюючись). У-х! Валяй без титулу! Стрижи! (Скида піджака і йде в танець.)

Голохвостий і Устя (разом)

Устя

Голохвостий

Устя й Голохвостий (разом)

(Танцюють.)

Всі. Ну й танцюють ловко. А панич як бісик! Славно!

Устя. Ху! Цур йому, утомилася! Оце я з іменин іду… Так уже частували та поштували, що й боже! Біжу вже до вас та й підскакую, а тут, чую, співи: нате ж і мій глек на капусту!

Секлита. Спасибі, що згадала мене, стареньку куму!

Голохвостий. І це кума? Та вашими кумами можна Дніпро загатити і Чорторий закидати! Єй-богу, правда!

Секлита. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова.

Голохвостий. Та хай всохне, чорт його бери!

Марта. Ну й моторний же хлопець!

Устя (до Секлити). Де ви такого вискіпали?

Секлита. Гм, гм! Не скажу! Нехай вам кортить.

Голохвостий частується і хихика з міщанками.

Ті ж і Степан.

Степан (до Секлити). Поздоровляю вас із святими вашими іменинами! Дай боже всякого щастя, і благополучія, і многая літа! (Цілує руку.)

Секлита. Спасибі, що не забув!

Степан. Де вже нам забувать!

Секлита. І-і, тепер такий світ настав! (Одійшла.)

Степан (поклонився всім і тихо до Галі). Здрастуйте, Ганно Івановно!

Галя. Здрастуйте! (Подає руку.)

Степан (зиркнувши на Голохвостого). Чого цей ланець тут?

Галя. То, Степане, горе моє!

Степан. Як? Що таке?

Галя. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!

Степан. А мати що?

Галя. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий…

Степан. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.

Галя (радісно). О, невже? А він тут ману пуска.

Степан. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!