Ольга Дёмина - Боротьба з тінню. Психологічна драма

Його п'єси, написані більше сторіччя тому, досі дуже затребувані на театральних підмостках. Образи героїв, їх характер та тип поведінки, створені автором, а також спосіб думок та переживань досі хвилюють сучасних глядачів і не залишають байдужими театральну публіку. Антон Павлович Чехов – класик світової літератури. Лікар за фахом. Почесний академік Імператорської Академії наук з розряду красного письменства (1900—1902). Один із найвідоміших драматургів світу, реформатор театру. Його твори перекладені понад 100 мовами. Його п'єси, а зокрема «Чайка», «Три сестри» та «Вишневий сад», протягом понад 100 років ставляться в багатьох театрах світу.

Багато письменників світу переймалися долею жінки, вивчали жіночий характер, її світогляд, душевні переживання. Жінки – головні героїні багатьох п'єс відомих та не дуже відомих драматургів світу. Їх образи неперевершено втілені на сцені багатьма талановитими актрисами минулих століть та сучасності. Один з яскравих прикладів жіночих ролей в театрі є образ Катерини із «Грози» російського драматурга Олександра Островського. Вершиною драматургії Олександра Островського – є твір «Гроза» – п'єса, що стала хрестоматійною завдяки високим художньо-образним якостям, глибиною і влучністю психологічних характеристик її персонажів. Микола Добролюбов у статті «Промінь світла в темному царстві» відзначав: «Гроза» – це, без сумніву, найрішучіший твір Островського; взаємні відносини самодурства і беззахисності доведені в ній до найтрагічніших наслідків…». На думку Добролюбова, Катерина – це «крок вперед не лише в драматургічній діяльності Островського, а й в усій нашій літературі».

Ну а вперше яскравий жіночий образ у центрі твору російського письменника з'явився у Миколи Карамзіна у «Бідній Лізі». До цього жіночі образи, звичайно, були присутні у творах, але їхньому внутрішньому світу не приділялося достатньо уваги, втім, як у творах і зарубіжних авторів. І це природно, що жіночий образ вперше яскраво проявився у сентименталізмі, тому що сентименталізм – це зображення почуттів, а жінка завжди сповнена емоцій і їй характерний прояв почуттів. Жіночий образ у своїх творах чудово розвинув Олександр Пушкін – російський поет, драматург і прозаїк. Ольга і Тетяна Ларіни яскраві витончені образи у романі у віршах «Євгеній Онєгін». Романтичні почуття закохана Тетяна Ларіна передала в своєму листі до Євгенія Онєгіна. Але Онєгін легковажно поставився до її зізнання в коханні. Проте він про це пожалкує згодом, коли на петербурзькому великосвітському балу Онєгін, що тільки-но повернувся з тривалих мандрів, зустрічає Татьяну. У знатній великосвітській дамі, дружині його вельможного друга Греміна, важко впізнати наївну провінційну дівчину. Онєгін вражений її шляхетністю, незалежністю і байдужістю до нього. В ньому спалахує пристрасне й нестерпне почуття. Не витримавши внутрішніх переживань, Онєгін їде до Греміних. Княгиню він застав одну. Він хоче їй освідчитись в коханні. Обоє усвідомлюють, яке щастя могло б чекати на них. Але минулого не повернути. Вибір зроблений і нічого не можна змінити. Татьяна рішуче обриває щасливі мрії, залишаючи Онєгіна у стані повної самотності.

Петро Чайковський написав оперу «Євгеній Онєгін» за однойменним романом у віршах Олександра Пушкіна. Композитор писав: «Я написав цю оперу тому, що одного чудового дня мені з невимовною силою схотілося покласти на музику все, що в „Онєгіні“ проситься на музику. Я це й зробив як міг».

У листі до композитора Сергія Танєєва, Чайковський писав: «Я шукаю інтимну, але сильну драму, засновану на конфлікті положень, мною випробуваних або бачених, здатних зачепити мене за живе». Перша постановка опери відбулася 17 (29) березня 1879 року на сцені Малого театру в Москві. Опера «Євгеній Онегін» ставилась на багатьох сценах світу. І досі ця вистава дуже популярна серед театралів різних країн…

ДIЙОВI ОСОБИ:

Марк Соловей, 33 роки, худорлявий брюнет, носить довге волосся до плечей та бороду, письменник-невдаха.

Роман Юрченко, 42 роки, досить елегантний чоловік, трохи повненький, підфарбовує волосся в світлий блондинистий колір, відомий письменник (який пише під псевдонімом Роман Лозинський).

Ніна, 25 років, приваблива шатенка, сусідка Марка.

Світлана, літературний агент.

Андрій, приятель Марка, успішний бізнесмен.

Юрій Степанович, 57 років, сусід Марка, працює слюсарем на заводі.

Читать дальше