Михайло Старицький - Талан

К в я т к о в с ь к а. Нi, нi! Тихше, а то чути.

На кону з'являється Жалiвницький в ролi Тимка.

Ж а л i в н и ц ь к и й

Знов зрадниця вертається сюди?

К в i т к а. Це Жалiвницький!

К в я т к о в с ь к а. Цс-с!!

К в i т к а (дужче). А! Вiн падлюка!

К о т е н к о (на кону)

Так, правлю я украдене, моє!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Вона сама втекла, по своїй волi…

К в i т к а. Ага! Сама, сама втекла!

К в я т к о в с ь к а (зупиня й одтяга в глибiнь ложi). Мовчiть.

Г о л о с и з а м ф i т е а т р у. Там п'янi!

Г а л ь о р к а. Тихо, тихо!

Ю р к о в и ч. Скандалiсти!

На кону збентеженi.

К о т е н к о (дужче, щоб зам'яти)

Не може буть!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Я знаю, батьку, це:

Умовилась з Чаплiнським…

К о т е н к о

А! Гадюка!!

Менi цього ти перше не казав!..

Ж а л i в н и ц ь к и й

Не хтiв вразить… Вона мене умисне…

Нi в чiм не слiд дiймати вiри їй…

Дурманить все…

К о т е н к о

Але почiм ти знаєш?

Ж а л i в н и ц ь к и й

К в i т к а (вирвавшись вперед).

Як та нiч!

Квятковська бере його за руку i уводить вглибину.

К о т е н к о (скажено)

Ти щось таїш?

Ж а л i в н и ц ь к и й (побачивши, що ложа порожня, певнiше).

К о т е н к о (хапа його за руку)

А-а! Тварюко!

Невже, невже?

Ж а л i в н и ц ь к и й

Одвiв мене господь…

К о т е н к о

Уб'ю, як пса!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Я не боюся смертi -

Грiха не мав…

К о т е н к о

Але на батька йшов!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Не вiдав я…

К о т е н к о

I гадина не знала?

Ж а л i в н и ц ь к и й

Вона, либонь, щоб очi одвести.

К о т е н к о

О, каторжнi!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Я не виновен, батьку!

К о т е н к о

Клянись менi!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Усiм, що є святе,

I матерi могилою сирою!

К о т е н к о

Готуйсь в похiд!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Воля твоя.

К о т е н к о

Iди!

Жалiвницький виходить.

Тимко поклявсь… Його язик ще зроду

Не знав брехнi… Але вона, вона!

З отцем жила, iз сином залицялась,

А ворогу запродалась цiлком…

Ну, допадусь до вас обох i я!

Ох, проводи у пекло бучнi справлю!

На вугiллях пектиму день у день,

Мотатиму на мотовилах жили,

Собаками…

Д ж у р а

Жде панi й посланцi!

К о т е н к о

Впусти її, а посланцiв потому…

Джура виходить.

Через хвилину… через мить одну…

Побачу знов… зiрвату в мене квiтку…

О, як отут, в цих грудях, запекло!

Але здавись i здержся в гнiвi, серце,

Пометись гаразд, не похопись судом!

На кону з'являється Лучицька в ролi Єлени; на нiй французька сукня, накрита флером. В ложi Квiтка i Квятковська.

Л у ч и ц ь к а (входить хитаючись, скида флер i говорить утомно).

Мiй таточку, сподiваний, коханий!

Г о л о с и з гальорки, амфiтеатру, крiсел.

Браво, браво, Лучицька!

Г а л ь о р к а. Ш-ш!! Тихо!

А м ф i т е а т р. Тихо! Ш-ш!! Ш-шI!

К р i с л а. Браво! Браво!

К в i т к а (вибiга на галас в ложу). Вона, вона! Як схудла!

К в я т к о в с ь к а (блага перелякано). Друже, ай, не гомонiть… я вийду!

К в i т к а (не при собi). Нi, не буду!

К о т е н к о

Подалi, геть! Вiд панi ляхом тхне

I щоки ще палають од цiлункiв.

Л у ч и ц ь к а

Я не виновна…

К о т е н к о

Силою б то взяв?

Л у ч и ц ь к а

О, гвалтом… Я… боролась до загину…

К в i т к а. Неправда!

К в я т к о в с ь к а. Цс-с! (Удержує його).

К о т е н к о

I обняла ляха

Зрадливою, продажною рукою?

Л у ч и ц ь к а

О боже! Нi! Яка страдниця я!

(Бiльше запалюючись).

Мене взяли як бранку до свiтлицi,

Сторожею обставили мене,

Щоб не могла на себе зняти руки…

О, скiльки слiз я нишком пролила

I скiльки мук пережила, мiй орле!

К о т е н к о

Подумаєш, як настраждалась, — страх!

На ласощах…

К в i т к а (голосно). Ха-ха-ха-ха! То мавпа з червоною покрасою! Ха-ха!

2-е к р i с л о. Тихше!

Ю р к о в и ч. Скандал!

Г а л ь о р к а й а м ф i т е а т р. Отыщите пьяных! Ша!

В ложу входять капельдинер i полiцейський чиновник. Квятковська одводить i щось шепче йому.

Л у ч и ц ь к а (оглядається). Смiється хтось… знайомий голос… Боже!

С у ф л е р (вголос).

Аж десять днiв, аж десять…

Л у ч и ц ь к а (страшенно збентежена, але бажа ще побороти себе)

Днiв… невже?!

Аж десять днiв i рiски в рот не брала…

К о т е н к о