Ежен Йонеско - Носороги

Беранже (до Подавальниці). Дві ганусівки.

Подавальниця. Гаразд, пане. (Пішла до дверей у кав’ярню).

Г осподиня(збираючи харчі, їй допомагає Літній Добродій). Ви дуже ласкаві, пане.

Подавальниця. Отже, дві ганусівки! (Заходить до кав’ярні).

Літній Добродій (до Господині). Це пусте, люба пані.

Бакалійниця заходить у свою крамницю.

Логік (до Пана й до Господині, що збирають харчі). Збирайте їх за системою.

Жан (до Беранже). Так усе ж таки, що ви на це скажете?

Беранже (до Жана, не знаючи, що казати). Ну… Нічого. Ну й курява знялася…

Бакалійник (з пляшкою вина виходячи з крамниці, до Г осподині) . В мене є ще й цибуля.

Логік (усе гладячи кота в себе на руках). Мурчику! Мурчику! Мурчику!

Бакалійник (до Г осподині). Це по сто франків за літр.

Г осподиня (даючи гроші Бакалійникові, потім звертаючись до Літнього Добродія, який уже все зібрав до кошика ). Ви дуже ласкаві. Ах! Французька гречність! Не те, що сучасна молодь.

Бакалійник (беручи гроші від Господині). Треба в нас купувати; і вулиці не треба переходити, щоб не здибатися з якимось лихом! (Заходить до крамниці).

Жан (уже сів, але й далі перейнятий носорогом). Все-таки подія незвичайна!

Літній Добродій (підносячи капелюха, цілує Господині руку). Щасливий був із вами познайомитись!

Г осподиня (до Логіка). Дякую, пане, що подержали котика.

Логік віддає кота Господині. Виходить Подавальниця з почастунком.

Подавальни ця. Ось вам ганусівка, панове!

Жан (до Беранже). Ви невиправні!

Літній Добродій (до Господині). Пані дозволить трохи провести її?

Беранже (до Жана, показуючи на Подавальницю, що знову зайшла до кав’ярні). Я просив мінеральної води, а вона, бач, наплутала.

Жан зневажливо й недовірливо стенув плечима.

Г осподиня (до Літнього Добродія). Дякую, любий пане, на мене чекає чоловік. Якось іншого разу!

Літній Добродій (до Г осподині). Люба пані, я сподіваюсь усім серцем.

Господиня (до Літнього Добродія). Я теж! ( Очі її м’якнуть, потім вона виходить ліворуч).

Беранже. Вже немає куряви…

Жан знову стенув плечима.

Літній Добродій (до Логіка, дивлячись услід Господині). Чарівна!..

Жан (до Беранже). Носоріг! Отямитись не можу!

Літній Добродій і Логік поволі йдуть управоруч, де вони невдовзі й вийдуть. Стиха перемовляються.

Літній Добродій (до Логіка, востаннє глянувши в той бік, куди пішла Господиня). Еге ж, гарненька?

Логік (до Літнього Добродія). Я вам поясню, що таке силогізм.

Літній Добродій. Ой! Справді, силогізм!

Жан (до Беранже). Отямитись не можу! Це ж неприпустимо.

Беранже позіхає.

Логік (до Літнього Добродія). Силогізм складається з першого засновку, другого засновку та висновку.

Літній Добродій. Якого висновку?

Логік і Літній Добродій виходять.

Жан. Ні, таки не отямлюсь.

Беранже (до Жана). Воно й видно, що не можете отямитись. Це був носоріг, ну, звичайно, це був носоріг!.. Він уже далеко… далеко…

Жан. Але постривайте лишень… Де се видано? Носоріг, що гуляє собі містом, — це вас не дивує? Такого не можна дозволити!

Беранже позіхає.

Та ви хоч рота свого затуліть!..

Беранже. Аякже, ще б пак… Такого не можна дозволити. Це небезпечно. Я про це й не подумав. Не переймайтеся так, він до нас не дістане.

Жан. В міський уряд треба написати скаргу! Навіщо він узагалі в такому разі?

Беранже (позіхаючи, потім квапливо затуливши рота). Ох! Перепрошую… Можливо, носоріг утік із зоопарку!

Жан. Та вам і навстоячки щось сниться!

Беранже. Я ж сиджу.

Жан. Сидите чи стоїте, однаковісінько.

Беранже. Та проте є різниця.

Жан. Не про те йдеться.

Беранже. Але ж це ви кажете, що однаково, сидіти чи стояти…

Жан. Ви не так зрозуміли. Однаково, сидіти чи стояти, якщо ти спиш!