Ольга Цанева - Все про Україну та українців. Вірші

Нехай з кожним роком,

Вона, тай мужніє.

Нехай її українці безмежно, тай багатіють.

Ура! Велика пенсія.

Щасливий день.

Щаслива я.

Щаслива вся моя сім'я.

Сьогодні пенсия моя.

Як добре бачити.

Як добре витрачати гроші,

Які за сій вік ти заробила,

Бо їх витратити можливо і за день.

Просто одне платя купить.

А потрібно цілий місяць ними милуватись.

Чи їжу купить, чи за житло заплатить?

Чи зразу на 30 днів дві тисячі гривень поділить???

Достатьньо буде тільки на овочі…

та дякую я Богові, що мене береже.

Та дякую призидента і за те що є.

Що маємо,

Тей маємо.

Завтра буде більше.

Ще більше.

Ще більше як у інших державах.

І так до міллиона доживемо.

Якщо ще 200 років проживемо.

Котик з нами грається.

Бігає.

Бавиться.

Будить нас уранці.

За всіма слідкує.

Ніколи, нічого не пропускає.

І не нудьгує.

Він наперед про їжу дбає.

Він нам показує місце,

Де ми їжу від нього ховаємо.

Просить і свіжої водички.

Він має такіж, як у хазяйвів,

Хороші звички.

Умивається.

Вилизує шкірку.

Лапки.

Хвіст…

Ми не можемо зрозуміти.

Звідки він все знає.

Очима моргає, колір їх міняє.

Так із нами він неначе розмовляє.

На своє ім'я відразу відзивається.

Знає своє місце.

Де йому спати.

Де гуляти.

Де і коли йому потрібно вже «горшок» міняти.

Любить спілкуватись.

Рано-вранці на руки проситься.

Мурчить та ласки, ніжності у всіх випрошує.

Мабуть відчуває все.

Що до вечора з нами він розпрощається.

Гроші, гривна, гроші!!!

Чому їх всі хочуть?

Чому з ними дружбу затівають.

А гроші,

Як то великий вельможа.

Ні з ким знатись не хоче.

Гроші люблять сидіть в купці.

Збиратись на раду в банках.

Навіть люблять гратись під подушкою.

Бувають з задоволенням в скриньках,

І їм там не душно і не скучно.

Але в гаманцях бути, тай не полюбляють.

Вони, звичайно з нього тікають.

І коли хозяїн їх рахує.

З ними бавиться.

Як до малих діток пригортається.

Тодій вони, своїм сімейством,

До нього одного збираються.

Може це жарт.

А може й ні.

Та великі гроші.

Подобаються і мені.

Бо без них яке життя?

Як без короля,

Що править державою.

На ймення моя сім»я.

На вулиці п'янкий вітер.

Дерева гойдає.

То квітнуть по всій Україні,

Зелено-молочні каштани.

Справжне диво – теє дійство.

Мов мильйони квіток, на дереві квітне.

То моя Україна в травні вже цвітне.

А коли акація теж заквітає.

То її аромат нас сп'яняє.

Пахощи без меж.