Маркиан Шашкевич - Ярослав

Кров ся валила, мов дощеві струї,

Мерші лежало, як дерева в лісі.

Голова сему вдвоє розколена,

А тому руці обі обсічені,

Тот ся із коня чрез другого котить,

Тот, ся роз'ївши, ворога молотить,

Мов люта буря по скалах дерев'я,

Тому меч вгнався аж по держак в серце,

А сему стриже враг-татарин ухо.

Угу! Був рев, був зойк жалісливий!

Утікати почали христяни,

Татари - їх лютим давом гнати.

Гой, та Ярослав летить, як орел!

Тверда криця та на сильних персах,

Під крицею хоробрость і вдалость,

Під шоломом многобистра мудрость,

Ярость з жарких палахкотить очей.

Розлючений гнав, мов лев драчливий,

Як придасться теплу кров уздріти,

Коли жене, пострілен, за ловцем,-

Так, злютившись, сей б'є на татари

Чехи - за ним, мовби градобитє.

Вдарив круто на Кублаєвича,

Многолюта взялася боротьба

Вдарилися оба ратищами -

Оба з тріском зломили великим.

З конем, в крві знуряний Ярослав

Захватив мечем Кублаєвича:

Од рамена вкосом прогнав вижку,

Аж без духа упав межи мертвих -

Зарахкотів над ним тулець з луком.

Ужахся весь нарід татар лютих,

Сяжнодовгі відметнув ратища

І пиловав, хто вдав втечі скоро…

І спаслася Гана[6] татар вражих.

[1] Основа сей хорошей і многоцінной пісні:

Наділяє півець послухати повісті многославной о борбах і лютих боях. Повідає, як-то земля чеська довго в благословенном пробувала мирі, аж буря од всхода сонця встала запро доч татарського хана, забитую в дорозі в западних сторонах. Стають супротив князі запада - дармо! Київ і Новгород схилили в'язи, угрове упали; нужда ся змагає. Єще в двох побоях надармо ся спирали: татар причвалав до Оломуца. По дводневній борбі веде Внеслав горсть християн на горб Гостайнів, славний чудотворним образом пресвятої богородиці. Там укріпляють насипами гору і на завтрю вражий приступ відпирають. Але Внеслав пожив смерті. В слідуючий день не зводиться ворог, але люта жаждь мучить християни. Вестонь радить передатись, Вратислав боронить, сіє в серця надію на бога і веде на молитву. Зривався туча. Потік, жаром літа висушений, прожив водами, а на табор вражий ударили громи. Меж тим, беруться вражі сили ід Оломупу. Настає люта сража, зразу недобронадійна християнам; аж Ярослав постелив трупом Кублаєвича, вражого верховодника. Всьо на схід утікає, а Гана стала слободна.

Видиться, сія піснь зродилась меж годами 1259 і 1294. (Пояснення М. Шашкевича).

[2] В старих руських літописах в о л о с т ь часто-густо значить з е м л ю. Прирімнай: власть і владнувати; волость і володнувати; Владимир, Володимир. (Прим. М. Шашкевича).

[3] О двох дівицях голосить також стара народна каака о дівочім граді (Maidenburg) близ Николаева (Nikolsburg) на Моравах: мов-то пан сего тина княжну могольськую і з нею дві дівиці умертвив, а забравши, що в них дорогого, трупи верг у пропасть. На другий день звелися три скалі страшно проти тина - свідителі злоби. (Прим. М. Шашкевича).

[4] Жемчуга - сеє слово стрітиш лиш еще в обрядових народних руських піснях. (Прим. М Шашкевича).

[5] До Новгорода не продерлись татари, однако ж платив їм Новгород драчу. (Прим М. Шашкевича)

[6] Гана - часть Морави на побережу ріки того ж імені. (Прим М. Шашкевича).