Андромаха
(до Кассандри)
Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш?
Тепер нам смерть була б єдина втіха.
Кассандра
(з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)
Тут б такі, що іншу втіху знайдуть.
Андромаха
Кассандра
(як і перше)
Так, проклін на мене,
бо я тепер побачила найгірше.
Троянки у неволі і - живі!
Обходять кросна, розділяють ложе,
дітей годують еллінам на втіху…
Прокляті очі, що такеє бачать!
Андромаха
Уста прокляті, що такеє кажуть!
Кассандра
Проклін на мене, я мовчать не вмію!
Ведуть у храм пов'язаних троянців з царської родини, між ними Гелен.
Гелен
(проходячи повз Кассандру)
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра
Ти переміг. Ти вбив мене сим словом.
Мій розум зламаний, твій піде в світ,
ти ним і переможців переможеш,
а мій погасне вкупі з сим пожаром…
Гелена
(біжить через майдан, за нею Менелай з мечем)
Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте!
За віщо він мене скарати хоче?
Зрадливо, силоміць я взята в Трою,
я бранкою нещасною жила,
щодня по ріднім краю сльози ллючи!
Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.
Менелай
Ось кров Парісова на сім мечі
твоєї крові прагне!
Кассандра
Поліксена
Андромаха
Гелена
(оточена молодими вояками; раптом згорда)
Чоловіче!
Ти справді хочеш покарать мене?
Чи ти на те пролив се море крові
за честь мою й свою, щоб тут прилюдно
ганьбить її й плямити самохіть?
То се такої шани дочекалась
цариця Спарти? Хто ж тепер повірить
цнотливості спартанок, як і цар
свою царицю зрадницею вславив?
(До вояків).
Чи й ви, спартанці, на таке пристали?
Вояки-спартанці
(що оточають Гелену)
Вона не винна! Богорівна жінка!
Даремне, царю, ти ганьбиш дружину!
Менелай
(до Гелени лагідно)
Пробач мені,- я запальний, ти знаєш…
Гелена
(всміхається і простягає руку)
Я бачу, царю мій, ти не змінився.
Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скейську браму на поле; всі розступаються перед нею з гомоном подиву.
Андромаха
Вона цариця знов, а ми - рабині!
Боги, де ж ваша правда?!
Кассандра
Одна з троянок
(до другої)
Кассандра засміялась… Ой, як страшно!
Від неї сміху я не чула зроду.
Кассандра
(в нестямі, дивлячись, як язики полум'я грають по царських будівлях)
Сюди, сюди отих квіток огнистих!
Гранати зацвіли! Весільний час!
Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи страшно, немов виє.
Поліксена
(з жахом прислухається)
Кассандра
То весільна пісня!
Се мати дочок виряджа до шлюбу!
Кассандра все неправду говорила.
Нема руїни! Є життя!… життя!…
Голос старої жінки розлягається дужче. Раптом його покриває хряск від падання будови. Заграва пожару заливає сцену.
Завіса
Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої.
Дім арійського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова туча. Блискав часом, але дощу нема.
Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім.
Клітемнестра
(до Егіста)
Такої зустрічі ніхто з царів
не мав ніколи.
Егіст
(Важливо, дивлячись їй в очі).
Клітемнестра
О, ні!
Не жаль мені нічого… і нікого!
Егіст
Чого ж се ти здригнулась?
Клітемнестра
Адже бачиш,
Як блискавка сліпить.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу