Шандор Петефі - Вірші

Перекладач: Леонід Первомайський

Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.— К.: Освіта., 1992.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com

На батьківщині

Степ в золотому стиглому вбранні,

Де марево ввижається мені,

Колишеться і в дальній лине плин,—

Ти пізнаєш мене? Це я, твій син.

У затінку оцих тополь старих

Востаннє відпочити я приліг,—

Як римська цифра п'ять, на сірім тлі

У вирій відлітали журавлі.

Лишаючи назавжди отчий дім,

Заледве міг я попрощатись з ним...

Благословення матері! Давно

Розвіялося на вітрах воно.

На віддалі минав за роком рік,

Народжувався і зникав навік,—

На возі не завжди щасливих літ

З тих пір я встиг об'їхати весь світ.

Важка наука — в білім світі жить.

Багато поту й сліз я встиг пролить.

Вибоїстим, нерівним був мій шлях

В пустелі людській по сипких пісках.

Це добре знаю я, бо мій напій

Не-раз бував немов полин гіркий,

Не раз мій кухоль наливали вщерть —

Було б одразу легше випить смерть.

Але тепер все горе й вся біда,

Всі муки сплинули, немов вода,

I спомини про мій тернистий шлях —

Все потопає в радісних сльозах.

Тут колисала матінка мене,

Тут сонце, наче в юності, ясне,

З-під хмари усміхається мені,

Як синові, на рідній стороні.

Конокрадська

Темним пилом крутить

Вдалині.

Наближає вершник

На коні.

«Звідки в тебе, хлопче,

Кінь, що змій?»

«Повертаю з пушти,

Пане мій,

Ночував табун там,

Ніч іржав,

Змія вороного

Я украв.

Ярмарок у Турі,

То й мені

В Турі треба бути

На коні».

«Слухай, хлопче, слухай,

Чорна тінь,

Грає під тобою

Добрий кінь.

Це табун у пушті

Мій іржав,

Це коня у мене

Ти украв».

Ну, не хоче слухать!

В серці шал,

Нагаєм — і мимо,

Мимо вчвал.

Не згасає в серці

Лютий гнів,

Повертає, кида

В очі спів:

«Гей, мене за кражу

Не гани,

Жеребців у тебе

Табуни.

Мав одне я серце —

Й те дочка

Рідна твоя вкрала

В батрака».

Перша роль

Я став актором. Перша роль

Готова вже моя.

Уперше маю на кону

Зареготати я.

На сцені я сповна душі

Завзято регочу,

А на житті ще є причин

Доволі для плачу.

Ковзкий сніжок

Ковзкий сніжок. Зимова путь,

Кохану до вінця везуть,

До церкви милу повезли,

Од серця в мене відняли.

Коли б я снігом бути міг,—

Попід саньми б заметом ліг,

Щоб коні кинули її

В обійми пристрасні мої,

Щоб на уста поклав я їй

Останній поцілунок свій,

На серце їй упав би я,

Розтав би — й смерть прийшла б моя.

Пісні

Не спить в колисці, плаче немовля,

А ще не день,—

I нянька, присипляючи його,

Співа пісень.

Дитя моїх страждань — безсонний біль

Кричить в мені,—

Щоб він заснув на мить, складаю я

Свої пісні.

Патріотична пісня

Я серцем і душею твій,

Мій рідний краю!

Лише тобі належу я,

Тебе кохаю!

Моя душа — величний храм.

Та коли треба,

Віддам і душу я свою

Заради тебе,

О тепла кров з грудей моїх,

На землю бризни

Заради вічного життя

Й добра вітчизни!

Ні, я нікому не скажу

І не одкрию,

Що лиш з тобою я з'єднав

Свою надію.

Таємно по твоїх слідах

Я йти не кину,—

Не так, як тінь, що з нами йде

Лиш в світлу днину.

Тебе і вдень я і вночі

Не залишаю,—

Я в тьмі потрібніший тобі,

Мій рідний краю!

Я до синів твоїх іду,

Щоб в мить єднання

Молитись за твоє ясне,

Нове світання!

До дна, до дна своє вино

Я випиваю...

Воно гірке від сліз моїх,

Мій рідний краю!

Шляхтич

Його поклали на кобилу —

Негідник різок заробив.

Він грабував, і дідько знає,

Чого іще він не робив.

Та він, пручаючись, волає:

«Пустіть! Сховайте нагая!

На це не маєте ви права!

Ви знаєте, що шляхтич я?!»

Чи чули ви цю скаргу, душі

Оганьблених його дідів?

Він вартий різок після цього,

А шибениці й поготів!

Солдат

Я відставний солдат. У мене все забрали,

Був тільки рядовим — не вислуживсь в капрали,

Хоч молодість свою в солдатчину приніс,

А звідти взяв лише тягар старечих сліз.

Був щиро відданий і ревний до роботи,

Не знав покарань я — солдатської турботи.

Що ж в нагороду мав, зі служби ідучи?

Що генерал мене поплескав по плечі.

Проти королів

Ми знаєм — іграшки потрібні дітям.

В захопленні дитячому народи

Тих іграшок немало наробили,