Шандор Петефі - Вірші

Катами ставши власної свободи.

Вдягли на лоба дурневі корону,

Помазали і повели до трону.

Ті королі сидять собі на троні

Урівень з небом і його зірками

I думають у вишині принадній,

Що з ласки божої керують нами.

Ви помиляєтесь у власній славі —

Ви не пани вже, а ляльки трухляві!

Світ повнолітнім став. Коли мужнієш,

Не дбаєш вже про іграшки дитячі.

Геть з тронів, королі! З голів корони

Мерщій скидайте, телепні ледачі!

I не баріться, не жартуйте з нами,

Бо зіб'ємо їх разом з головами!

Так станеться. Удар тії сокири,

Що на паризькому майдані грянув,

То тільки перша блискавиця бурі,

Що налетить невдовзі на тиранів,

В ній грізний вирок світові старому,

А я — не перший гуркіт її грому!

Стара земля обернеться на хащі,

I королі завиють в них, мов звірі.

Ми будем радо гнати їх, як здобич,

Під постріли рушниць дошкульно-щирі,—

I кров'ю їх напишем серед неба:

«Світ вже змужнів — йому ляльок не треба!»

Зрада

В'ється вулиця велика.

Грай, музико, вільна, дика!

Пляшку й серце повні маю —

Я танцюю, я співаю.

Нум, цигане, суму-звуку!

Виллю, вихлюпну розпуку!

Ось той дім... Я тут спинюся

I крізь сльози засміюся.

Тут живе мандрівна зірка,

Що мене дурила гірко,

Що од мене притьмом зникла,

Коло другого призвикла.

Ось її вікно, цигане!

Хай музика знову гряне,

Хай зрадлива й сном не баче,

Як у мене серце плаче...

Угорщина

Навчитись того куховарства,

Вітчизно, тобі уже слід:

На одному боці готовий,

На другім — сирий твій обід.

В той час, як на одному боці

Пиячать, жирують, жеруть,

На другому боці, вітчизно,

Сини твої з голоду мруть.

Війна приснилася мені

Вночі війна приснилася мені.

Скликали на війну мадьярів —

Кривавий меч по рідній стороні

Ходив у відблисках пожарів.

На клич меча вставали серед тьми

Всі, хто ще міг в бою стояти.

Вінець свободи здобували ми,

Вітчизни діти і солдати.

Той день був нашого весілля днем.

Зачувши грізний клич до бою,

Щоб за вітчизну вмерти, під вогнем

Я розлучивсь вночі з тобою.

Як гірко, дівчинко, у шлюбну ніч

Вмирати в бойовому полі!

Але б я радо вмер під сурми клич,

Коли б зачувся поклик волі.

Зимовий світ

Напевно, хтось вночі повісивсь

I розв'язав лиху негоду.

Дме вітер, тарілки танцюють

На тій цирульні біля входу.

Де щастя в цей недобрий час?

Там, де немає з вами нас.

Ось наймит з наймичкою дрова

Пиляють, аж пила скрегоче.

В холодних пелюшках дитина

Перекричать негоду хоче.

Де щастя в цей недобрий час?

Там, де немає з вами нас.

Занедбаний актор мандрівний

Бреде вздовж битої дороги,

Замерз без теплої одежі,

Голодний він — ледь тягне ноги.

Де щастя в цей недобрий час?

Там, де немає з вами нас.

Солдат на варті справно ходить...

Напевно, й ти замерз, солдате?

Що маєш ти з нудьги робити?

Хіба що кроки рахувати.

Де щастя в цей недобрий час?

Там, де немає з вами нас.

Словак-поденщик довгоногий

В подертім піджаці чвалає,

У нього ніс — мов синій перець,

А вітер сльози витискає.

Де щастя в цей недобрий час?

Там, де немає з вами нас.

А циган? Клацає зубами

В подертому шатрі, голодний,—

А вітер стукає й заходить

В шатро, хоч циган з цим не згодний.

Де щастя в цей недобрий час?

Там, де немає з вами нас.

Напевно, хтось вночі повісивсь

I розв'язав лиху негоду.

Дме вітер, тарілки танцюють

На тій цирульні біля входу.

Де щастя в цей недобрий час?

Там, де немає з вами нас.

До альбома К. Ш.

Стара будівля — білий світ;

Перекосивсь, схиливсь, осів.

Коли ти ходиш в нім,— пильнуй,

Щоб часом лоба не розбив.

Націлився на тебе слуп...

Схили чоло, не будь дурним!

«Я краще лоба проломлю,

Аніж схилюся перед ним».

Угорський дворянин

Шабля прадідів кривава

На стіні висить іржава...

Досить є на те причин:

Я — угорський дворянин!

Ким ти був, а нині хто ти?

Ні турботи, ні роботи.

Хай працює селянин,

Я — угорський дворянин!

Вчитись? Киньте теревені!

Пухнуть з голоду учені.

Неписьменних дурнів син,

Я — угорський дворянин!

Правда, є одна наука,

Вивчити її не штука —

Знаю смак харчів та вин...

Я — угорський дворянин!

Не беруть податку з мене.

Є хазяйство, та нужденне,

А борги вже вище стін.

Я — угорський дворянин.

Що мені до батьківщини,

Де життя й добра країни?