Валентин Кудрицкий - Грицько сміється

***
А сьогодні всім скажу:
За хабар щоб били,
То б у нас
Всі без рук ходили.
4.12.2008 р.

І СМІХ, І ГРІХ
Не хочеш сам любить дружину -
Будь злим, жмикрутом, бий дитину,
І ти побачиш, як кохана
Другому відданою стане.
Те саме мовлю й про коханих:
Чужі жінки нас тим і ранять,
Що не бурчать, як до своїх,
Воно то ніби сміх й не сміх.
І стільки в посмішці тій зваби,
Як в час, коли цвітуть кульбаби,
Бо жіночка, та, що сміється -
Вона, немов барвінок, в’ється.
І кожен, хто на неї гляне,
То ніби сніг на Сонці тане,
А та, яка гримить, як трактор -
Вона страшніша за реактор.
12.6.1976 р.

ПРО РОЗДАВАЧКУ МУСЮ,
ЇЇ МУКИ І ВВІРВАНІ РУКИ
-Що за гуркіт, що за брязкіт
Під дверми щоранку?
-А то хворим тітка Муся
Роздає сметанку.
-То ж чому, коли додому
Йде та молодиця
То тихесенько, як кішка,
Як в степу травиця?
-Бо ж навіщо тим нещасним
Чуть чужії муки,
Як оті пузаті сумки -
Обривають руки?..
24.10.1976 р.

СТРАШНА ЛЮБОВ
Запитав Грицько ідучи...
В екстрасенса Глоби:
-Звідки, вибачте, беруться
У людей хвороби?
Той сказав, що всі хвороби
Від нервів та крові
Й тільки СНІД та гонококи,
Грицю, від любові.
30.12.1976 р.

ГУМИ
Їде Дора на курорт,
Ну а муж Доринки:
-Ти ж нікого не пускай
Вище за резинки!
На курорті дні летять
Швидше ще ніж ночі,
Ось нарешті і сусід
Повернувся з Сочі.
Чоловік покинув кіз
І через стежинку
До сусіда, щоб узнать
Про свою Доринку.
-Ну і як себе вела?
-Як і всі блондинки,
Тільки дивно, що на шиї
У неї резинки.
5.10.1976 р.

ДЕФІЦИТНЕ ЗНАЙОМСТВО
Ми раніше купували
Все у гастрономі,
А тепер те достають нам
Все добрі знайомі.
10.11.1976 р.

СПРАВЖНІЙ БРИГАДИР
З тебе ж тхне, немов з гуральні,
Мабуть, шлунок вже горить,
Лізуть з носа огірочки,
Треба ж так уміть робить!
Відповів мені Микола,
Зупинивши носом мить:
-Що б то був за бригадир я,
Щоб не вмів горілку пить?
10.11.1976 р.

ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ
-Що за свято в тебе, Насте? -
До сусідки Ліля.
-А це ми з Петром справляєм
Золоте весілля.
-Певно таткове й матусі?
-Ні!
-Тоді бабусі?
-Не вгадала, бо справляєм
Ми своє з Петрусем.
-Але ж вам від роду тридцять!-
Здивувалась Ліля.
Золоте ж у сім десятків
Правлять в нас весілля.
-Е, таке було давно,
Як один раз брались,
Проживали цілий вік
І не розлучались.
А тепер нема дурних,-
Відказала Настя,-
Бо хто-зна чи сімдесят
Нам прожити вдасться?
11.11.1976 р.

ЩОБ ДОБРУ НЕ ПРОПАДАТИ
Налякала бабка Віту,
Мов кінець настане світу.
То ж спішить пізнать дівиця
І Юрасика, і Гриця.
Як "добру" мать пропадать -
Краще вже його... роздать.
10.1.1979 р.

ХАЙ ПОГОВОРИТЬ
Подружився Заєць з Левом,
/Лев був, правда, ситий/,
І такеє творить дурень -
Що ні в тин, ні в жито.
Обнімає Лева, гладить,
Величає другом,
Анекдоти Леву шпарить
З "перчиком" на вухо.
А Лев слухає та кліпа:
Про що говорити? -
Як Косому залишилось
До обіду жити.
13.2.1976 р.

ОРДЕНИ ЗА ХЛІБ
Раз Ситий Лев зустрівсь з Голодним
І так нещасному сказав:
-Привіз тобі я потяг хліба
За те, щоб ти Героя дав.
Той подивився, посміхнувся,
А сам подумав так в гаю:
-О, як тебе я ненавиджу,
А от за хліб твій - признаю!
22.11.1976 р.

НЕКОРОНОВАНИЙ ЛЕВ
Цілий день пасуться вівці,
Смичуть травцю молоду,
А Теля свій хвіст задерло -
Й то в ячмінь, то в лободу.
Вовк, що був в отарі старшим,
Став біля Теляти:
-Як ти смієш скрізь гасати?-
Став Теля лякати.
А Лисиця Вовка в боки:
-Перестань кричати!
В того дурня батько - мер,
А суддею - мати.
24.6.1976 р.

МУДРИЙ ЗАЄЦЬ
Ще ніколи так за Левом
Заєць не вбивався,
Зичив Леву довго жити,
Щоб той розмножався.
Всі навколо дивувались,
-О, вухатий шпарить!
Ну а Заєць хвалить Лева,
Аж в кімнаті парить.
-Ти чому це того звіра
Хвалиш так завзято?
-Тихше, хлопці, хай підпише
Премію на свято.
1.12.1976 р

ЗАПАСАЙСЯ РОЗУМОМ
Запасайся розумом,
Йде звязок із Космосом.
6.4.2003 р.

СУЧАСНА ДИТИНА
Батько доньці докоряє:
-Ах така - сякая,
Із Грицьком ти фіглі-міглі,
Ще й з Петром блукаєш?..
-Ой ти, татку, що ти тямиш
В нашому коханні?
Хто найкраще поцілує -
Той буде останній.
15.4.1976 р.

ДЕРЖИТЬ СИВУХА
Другий рік вже гуртожиток
Хлопці ремонтують,
А жильці, щоб як помитись -
До Дніпра прямують.
-Що ж ви, хлопці, й не соромно
Вам сидіть і досі?
-А куди спішить, як чача
Є ще в баби Фросі?
2.12.1976 р.

ЯК УЗНАТИ ВУЛИЦЮ?
-Як впізнати ваш будинок,
Де вулиця ваша?-
Запитала у Тетяни
Тітонька Наташа.
І сказала тій Тетяна:
-Там, де бруд, як каша,
Там, де темно, як у льосі,
То - вулиця наша.
2.12.1976 р.

ДИВНА ЛЮБОВ
Із Петрової дружини
Гриць очей не зводить,
А Петро Грицькову вбачить -
Місця не знаходить.
Помінялися жінками
Мирно по закону,
А тепер ці хлопці знову
Б’ють "чужим" поклони.
30.12.1976 р.

РОБОТЯЩИЙ...
Каже Гриць, мов я ледащо,
Та неправду каже,
Хай проснеться хто в суботу -
Як в середу ляже!
І в кафе ніхто не зможе
Обігнать нізащо,
То ж, скажіть бо, добрі люди,
Яке ж я ледащо?
1.4.1978 р.

ПОЛІГЛОТ
Лає жінка свого мужа,
Аж від люті блідне,
Що багата в мужа туша,
А лексика бідна.
Може мій словник і справді
Не такий багатий,
Але ж хто від мене, Насте,
Знає більше матів?
11.4 1978 р.

ГВОЗДИКА І ВАЗА
-Більше за все не терплю вази,-
Гвоздика мовила до Ази.
22.2.1990 р.

СВОЄЧАСНО СХАМЕНУВСЯ
-Ти мов новенька копійка,-
Гриць сказав Гірею,-
Мабуть, гарну кучу грошей
Виграв в лотерею?
-Що ти, що ти, мій рідненький!-
Відповів той Грицю,-
Просто грати перестав
Я в оту дурницю.
24.10.1976 р.

ЗВІДКИ ТЕМПЕРАТУРА?
-Як на вас погляне жінка,-
В тьоті Ані Шура,-
Чи піднятись в хлопця може
Вмить температура?
-Що тобі сказать, дитинко,-
Анечка до Шури,-
Ще ніхто, як інший гляне,
Не температурив.
То ж чому тоді, пробачте,-
Шура заікається,-
Коли я на вас погляну -
В мене піднімається?..
30.12.1976 р.

ПРО СЕСТРУ - ХАЗЯЙКУ
Кожен день сестра - хазяйка,
Ніби смерч носилась,
Рахувала простирадла,
З нянями сварилась.
І невже у вас є зайвий
Час і марна сила?-
Дивувались всі навколо.
-А що б я робила?
20.10.1976 р.

СВОЯ ЛЮДИНА
Надто батюшці упала
В очі молодичка!
Що вже стан у неї, губки,
Що вже біле личко!
День і ніч він сушить мозок,
Як її зустріти,
Щоб її красою тею
Взять заволодіти.
То ж на сповіді їй тихо
Шепче:
-За терпінння
Тобі буде на тім світі
У раю спасіння.
А якщо прийдеш сьогодні
Вечором в ліщину,
Я тебе представлю Богу
Як свою людину.
А як ще й язик тримати
Будеш за зубами,
Гарантую, що ти будеш
Першою з Богами.
Бідна жінка аж присіла:
-Що робити маю?
-Приходь, раба, як стемніє
За село до гаю.
Там ото ти все і взнаєш.
А зараз додому
Іди виспись і дивись бо -
Ні гу-гу нікому.
Жінка ствердно похитала
Мовчки головою,
Й ось опівночі чекає
"Бога" під вербою.
А коли в гаю стемніло,
Там, де паслись коні,
Піп до жінки:
-Ти повинна
Віддатись сьогодні.
-Кому маю я віддатись? -
Й зирить на дорогу.
-Кому, кому?- ще й питаєш,
Звісно кому - Богу!
Не протився, раба Божа,
На те його... воля,
Ставай отам, недалеко,
Де шумить тополя!
Та дивись же, не розплющуй
Ти очей ні разу,
Бо як взриш живого Бога -
То помреш відразу.
-Якщо я закрию очі,
Як же взнаю Бога?
-Не хвилюйся, сам побачить,
Як розставиш ноги.
Жінка очі хустинкою
Вмить перев’язала,
Ноги тут же розставила
І чекати стала
Ледве встигла все зробити -
Як відчула Небо:
Бог наблизився до неї
Й притулив до себе.
І таке творив всю нічку -
Аж земля хиталась,
Добре ще, що хоч живою
У гаю осталась!
А як небо засіріло,
Теж пішла із гаю,
-От тепер я зрозуміла,
Чом всі мчать до раю...
Й ще не встигло з неба Сонце
На лісок спуститись,
Як вже стала шельма думать,
Як їй знов зустрітись.
Понад лісом, понад ставом
Качечка літає,
Жінка місця не знаходить,
І попа шукає.
Ой, як скажете - так буде -
Чи в степу, чи в полі,
Зробіть так, щоб ми зустрілись
Знов біля тополі.
А як піп почув той голос,
Тут же появився,
І відтоді те й робив він -
За гріхи молився.
За левадою, за ставом,
У чистому полі,
Знову батюшка, як вечір,
Мчиться до тополі.
З того часу піп басує:
-От так перемога!
Слава Богу - не підвів я
Ні себе, ні Бога!
27.3.1983 р.

СВИНЯЧА ЕКСПЕРТИЗА
Виліз з щілинки тарган,
Влігся тихо на диван
І пильнує, як із шклянки
П’є щось сивеньке Іванко.
А коли допив до дна,
Тут же впав біля вікна.
-Дай подивлюсь, - тут тарган,-
Що ж то з шклянки пив Іван?
А як ту лизнув гидоту -
В нього аж скривило рота,
І він теж, задерши ноги,
Впав також біля порога.
Ось заходить Васька-кіт,
Глянув він на це й сам зблід.
-Що за чудо? - на порозі
Спить Іван в незвичній позі.
І на нього на таран
Войовничий йде Тарган.
Кіт до нього:
-Що ти, милий,
Де ж тобі взять стільки сили?
Перекинувсь той на спину:
-Ану цить, бо зараз двину!
Кіт спокійно подививсь,
Все ж на всяк-так зупинивсь.
Й до Таргана:
-Дай стакан,
Спробую, що пив Іван.
А як спробував винця,
Став гукати Кабанця:
-Підніми своє ти рило,
Йди сюди мерщій, Дурило,
Та поглянь на той стакан
Звідки пив коньяк Іван.
Кабанець відтяг корито
І Коту сказав сердито:
-Теж мені знайшов коньяк!
Хто коньяк п’є - спить не так.
Коньяку аби напиться,
Треба гарно розориться,
А хазяїн ще в костюмі
І пальто вісить на трюмі.
А щоб пив він "Ркацителі"-
То лежав би він в постелі.
-Що ж він пив? Біоміцин,
Цей людський культурний син?
Тут Кабан у чарку рило.
-Звичайнісіньке чорнило.
І схопив себе за груди:
-Ображають рід наш люди.
І на того маньяка -
Кажуть: п’є він, як свиня!
То ж причому тут свиня?
В нас вина не п’є рідня!
11.8.1984 р.

ПРО КАРАСЯ ТА РИБАЛКУ
/ КАЗКА /
Заліз Карась в корчак і плаче,
А тут Рибалка з ромом скаче.
Кинув під вербу рюкзака
І став тягнути корчака.
Побачив рибку:
-Красота!-
Та це ж бо закусь ген яка!
Так захотілось в світі жить,
Що є і випить й закусить.
Та раптом рибка у Грицька,
/ Як в казці "Рибка Золота" /
Давай проситись:
-Відпусти,
Ну дай хоч трохи підрости!
-Не відпущу! - сказав Грицько
І Карася сховав в пальто.
Тут до Рибалки знов Карась:
-В мене ж маленькі дітки, зжальсь.
-Не відпущу! - мов на біду
Взяв з рюкзака сковороду.
-Останній раз тебе молю,
Усе, що скажеш - все зроблю.
-Хоч гвалт кричи - не відпущу
І став розпалювать плиту.
До Гриця знов озвавсь сусід:
-Коли приходить на обід?
-Якщо спішиш, бери йди ніж
І хліб з цибулею поріж.
А я тим часом свій корчак
Закину знову на п’ятак.
І перегнувшись над Дніпром,
Забувся, що в кишені ром.
І пляшка булькнула на дно,
А з нею й рибка заодно.
В той день раділи карасята -
У них було велике свято.
Батько - Карась з’явивсь додому,
Та ще й приніс він пляшку рому.
Зате Грицько державсь за спину
Й з сусідом вдвох ковтали слину.
А мудрість тут проста, як світ,
В житті потрібно - всіх жаліть.
Бо той, хто в світі має жалість -
З тими і Бог, і люди, й радість.
На тім і казочці кінець,
Хто слухав казку - молодець.
22.8.1984 р.

ПРО ДОЛЮ І НЕВОЛЮ
-Якщо, друже, ти не бачив
У житті неволі,
То хутчіше одружись ти
На красуні Олі.
І до того, як раніше
Ти втікав з роботи,
Будеш Бога ще молити
Працювать в суботи.
А якщо вам заспіває
Арію скандальну,
То втікатимеш від неї
І на Північ Крайню.
24.4.1976 р.

ДІСТАЛА
-Ти чому це у суботу
Мчиш галопом на роботу?-
Запитав в Грицька сусід,
Біля хвіртки б’ючи лід.
-Що тобі сказать, мій друже? -
Відповів той з біллю,
Щоб тобі така дружина -
Біг би і в неділю.
13.1.1988 р.

ПЕРЕСТРОЙКА І СЛИВИ
-Почім сливи? - на базарі
Дядечко питає.
-По чотири гривні, пане,
Лоб відповідає.
-Ні фіга собі,- той ойкнув
З усієї сили
І став бігать по базарі,
Мов оса вкусила.
Матюкнувсь на всяк випадок,
Щоб більш "поважали"-
Адже вчора за ці ж сливи
По рублю прохали.
-Що ж вони за ніч, любязний,
Медовими стали,
Чи вони разом із вами
В бані побували?
Огризнувся той мордатий,
Ніби вовк в Сахарі:
-Бери й топай поки, дядя,
Не вхопив по харі.