Валентин Кудрицкий - А листя падають...

А ще хоч трішечки й мозгами.
Невже, на світ родивсь ти жить,
Щоб тільки їсти, спать і пить?
І чим порадуєш ти Бога,
Якщо колись прийдеш до нього?
Що ти життя уклав в ту дупу -
Що накладе найбільшу купу?
То, брате, звісно, теж робота,
Але мені б твоя турбота...
25.5.2005 р.

СЛІПІ І ГЛУХОНІМІ
Всі, мов сліпі й глухонімі,
Коли в метро зайдуть каліки,
Що, навіть, важко уявить,
Що то людські нормальні діти.
Один сидить, немов, сліпий,
А інший тут же засинає...
От що, коли в здорованів,-
Ні в кого совісті немає.
16.1.2003 р.

МИ ВСІ ПОМРЕМ
Ти пам'ятай: ми всі помрем,
То ж краще думай про гарем,
Бо той, хто руки опускає
Той не живе - той доживає.
21.4.2004 р.

ЩЕДЕВР
Щоб поет не написав,
Шефу не годиться,
А тому рішив Грицько
Написать дурницю.
Шеф оглянув той 'щедевр',
Не втямить нічого,
І подумав: за дурниці із роботи
Не гнали нікого.
Подивився, засміявсь
І звернувсь до Гриця:
-Оце якраз те що треба,
Це те - що годиться.
12.2.2004 р.

КУМ МОВЧАТЬ...
Куму гвалтують, кум - мовчить,
Бо був не проти й сам вмочить...
Як стали тещу гвалтувать -
Від дива став він аж стрибать,
А як отямись той мужчина -
Була згвалтована й дружина.
-Хто ж хлопців тих зробив крутими?-
Наш вічний страх, байдужість, грими,
Бо, щоб родились ми людьми -
Терпіть насильство б не змогли!
24.4.2003 р.

МИСЛИВЕЦЬ
Чоловік - то є мисливець,
Отакий він елемент,
Що, як кіт сидить й чекає
Поки прийде той... момент.
Бо як мишка їсти схоче -
З нірки винерне вона,
І нетреба поспішати,
Припече - прийде сама.
16.3.2004 р.

НЕ СПІШИ ХВАЛИТЬ!
Варт жінці тільки вийти з хати -
Як посмішка ледь не по п'яти,
А як вона в свій дім заходить -
На неї, мов, хандра находить.
А Петя - любий мій дружок
Каже, що в мене - янгелок.
Чужу дружину не хвали,
Спочатку з нею поживи.
20.4.2004 р.

НЕ ВІР ОЧАМ
Ти не думай, що жінка то - чудо,
І що там, де вона - вічний рай,
Жінка це ще і витвір Іуди,
І про це ти також пам'ятай.
А як хочеш в цім переконатись,
Я не стану далеко ходить,
Спробуй їй не принести зарплату,
Або з іншою заговорить.
20.04.2004 р.

НЕ МОЖУ БЕЗ ЛЮДЕЙ
Я без людей не можу ні хвилини,
Жить без людей, це рівно - що не жить,
Бо все що нас оточує - до спини,
Якщо не буде з ким поговорить
Людина - то найбільша цінність
Що є у світі й на землі,
То ж будьмо й ми людьми по духу
І будьмо гідними її.
В житті мені завжди приємно
Зробити будь - кому добро,
І може в час наш це нечемно,
Та чемним не буває зло.
Ну хай мене ти не кохаєш,
То хоч постій, поговори,
Бо іноді розумне слово
То як для поля - трактори.
11.7.1967 р.

МОЯ СЛАБІСТЬ
Слабість моя в житті - жінки
І в цім не бачу криміналу,
Бо Бог, коли творив квітки -
Створив джмілів і дав їм 'жало'.
Щоб ті літали по полях
І квіточки ті запиляли.
Отак і я прийшов в цей світ,
Щоб ви-жінки мене чекали,
Щоб берегли той ніжний цвіт
І ним достойних чарували.
Отож, й літаю я, як джміль
Поки з нектаром ви й пергою,
Поки мене дурманить хміль,
Що називається красою.
Тому живу і не соромлюсь,
І цим я з гідністю горжусь,
Бо поки буду мед збирати -
Я безробітним не лишусь.
18.6.2005 р.

РУСАНОЧКИ
Кожен день проходять феї -
Чарівні русаночки,
І вони всі, як лілеї
Ніжні, як русалочки.
І завжди на їхню вроду
Заглядаю, крадучись,
Щоб, гляди, не наполохать
Ненароком їх, як рись.
Бо коли вони проходять,
То очата мовчечки
Так самі туди... і лізуть,
Де ховають ті цяцьки.
11.7.1968 р.

КОЛИ ШУМЛЯТЬ ЯСЕНИ
Шумлять при дорозі весь день ясени
Й виманюють з лісу зозулю,
А серце гукає кохану - прийди,
О, дай я тебе поцілую.
О, люди! О, небо! О, сонце, блакить,
Над лугом розгулює літо,
А знали б, як хочеться жити і жить
Коли вже кінчається літо.
25.6.1997р.

ЯКБИ Я БУВ СУЛТАНОМ
Я впевнений в тім, що тепла в моїм серці
Вистачить, любі, на всіх,
В цьому, красуні ,ви не сумнівайтесь,
Тільки до мене прийдіть.
Всім присягаюсь, що всіх вас кохаю,
Всім присягаюсь, що всіх вас люблю,
І серце своє тільки вам довіряю,
Так само як верби себе - солов'ю.
І тим, що люблю вас - горжусь до безтями,
Кого ж в цьому світі крім вас ще любить?
А тому, щоб став у житті я султаном -
Я всіх би велів вас в гарем запросить.
12.12.1965 р.

ХВАТАЮ ПОГЛЯДОМ
Хватаю поглядом прохожих
І зупиняю їх на мить,
Скажіть, скажіть, мені, прохожі,
Чому так хочеться любить?
Чому мій погляд зазирає
У ваші душі напроліт?
І варто лише доторкнутись,
В душі, немов, сімнадцять літ.
Від вас пахтить зеленим гаєм,
На що не глянеш - скрізь нектар,
І серце, ніби, в бубон грає,
Що аж мене кидає в жар.
З ваших очей блакитно-синіх
Черпаю ніжність, як бальзам.
Скажіть, скажіть мені прохожі,
Де ви берете стільки гам?
Хочу вам низько поклонитись,
До серця ніжно пригорнуть,
І хто не проти - одружитись,
Хоч на годинку, прямо тут.
16.11.1966 р.

ПРЕДОК
Як погляну я на предка,
Мов дивлюсь на яблунь цвіт,
Як він міг - не уявляю
Жить без ліжка стільки літ?
Як же бідні люди спали
Без матраців на сучках,
Ще й ого як всі гасали,
Обганяючи свій страх.
Ну а зараз ви, пробачте,
Облінились так мужі,
Що без вело-мото-авто -
Всі повзуть, немов вужі.
22.6.1990 р.

ЗВІДКИ ТЕРПІННЯ
Ну скільки зможеш грать коханку,
Кривить душею і мовчать,
Й до мене бігати щоранку
Як на роботу всі спішать.
Дивуюсь з того я, кохана,
Звідки ти зло оте береш,
Яким мої ятриш ти рани
І ними, як вогнем печеш?
З твоєю волею і духом -
Міста і села треба брать,
І, навіть бурями, як пухом -
В далекі простори стрілять.
А ти мов в Космосі зависла -
І ні туди, і ні сюди,
Ну скільки можна ждать до себе
І повторять: прийди, прийди.
Не знаю, де береш терпіння,
Звідки те золото й срібло,
І звідки в вас ота підступність -
З якої йде добро і зло?
16.1.1983 р.

БУВАЮТЬ ДНІ
Бувають дні що хочеться сміятись,
А іноді не плакать, а - ревти,
І в цьому винувата не погода
А ти, моя кохана, тільки - ти.
Чого тобі в цім світі не хватає? -
Ірпінь, гаї - всі в тебе у вікні,
І солов'ї всю ніч романси грають,
Як Паганіні на одній струні.
Коли таке над нами ясне небо,
Що, навіть, Місяць не бажає спать,
Так що, жінки скажіть, чого вам треба,
Коли вас люблять і завжди хотять?
15.6.2001 р.

ЩОБ БУТЬ ГЕНЕРАЛОМ
Вечірня зіронька над нами
Манить завжди у синь полів,
Де я зустрівся вперше з вами,
Серед скрипучих ясенів.
І поки шепчуть зорі з гаєм,
І поле з вербами шумить,
На сто відсотків запевняю:
Я буду жить! Я буду жить!
А прийде смерть, то буду знати,
Що генералом був в житті
Бо, щоб лінився я кохати -
Сидів би й досі на печі...
Бо той не жив, хто не любив,
Бо чим ти можеш тут пишатись,
Що сам себе ти обдурив,
Якщо не зміг ти закохатись.
О, любі миленькі жінки,
Я хочу й ще вам нагадати:
Щоб Місяць був яснішим дня -
Треба кохати і кохати.
О, любі миленькі жінки,
Краса небес від вас залежить,
Отож, кохайтесь і любіть,
Адже сам Бог за вами стежить.
Із губ твоїх я п'ю кохання
Проби найбільшої - бальзам,
Із губ твоїх я п'ю шампанське,
Яке й панам не по зубам.
Й чим більше п'ю - більше люблю,
Бо я кохаю, я - живу.
27.1.1997 р.

РОЗУМНІ...
Ніхто нікого не слухає,
Всі стали розумні такі,
Що нікого й нафіг послати,
І все це сьогодні, в ці дні -
Коли треба нам, як ніколи
Всім світом зібратись в кулак,
Коли є бен ладени, буші
І гине останній байбак.
11.10.2001 р.

НЕ ХВАЛИ ЖІНКУ
Хочеш, щоб не вкрали жінку -
Не старайсь при всіх хвалить,
А кажи, що та, як кобра,
І весь день вона сичить.
Не хвали ніколи жінку,
А то, брате, відіб'ють,
А як будеш ти впиратись
То, гляди, ще й писк наб'ють.
Не хвали свою дружину,
А кажи, що п'є та п'є,
Що неряха, що розтяпа,
Й місяцями не дає...
Не хвали ніколи жінку,
А кажи, що помело,
І не встигнеш щось сказать їй -
А вже знає все село.
І що дуже любить гроші,
Тут ось дав - і вже нема,
Не готовить, не цілує,
Ну не жінка - а війна.
28.5.2005 р.

ВІЧНЕ ЗЛО
Людині, що душа зі зла -
Буть треба далі від срібла,
Бо в тому світлому металі -
Всі наші біди і печалі.
Бо там, де золото й срібло -
Там проживає тільки зло.
З-за них - і вбивства й грабежі,
Розпуста, секс і вояжі.
Невже, для справжніх нам стосунків
Мало троянд і поцілунків?
15.6.2001 р.

ВІДШУМІЛИ ВІТРИ
Відшуміли вітри в полі,
Зник вечір з росою,
Сижу сам в холодній хаті,
А думки - з тобою.
Цілу нічку обнімають,
Лізуть під сорочку...
А над полем бродить Місяць
З зорями, як квочка.
А під Місяцем дрімають
Втомлені діброви,
Ніби, люди замучені,
Насупивши брови.
Відшуміли вітри мої,
Б'ють поклони Богу,
І невже пора збиратись
Вже мені в дорогу?
18.9.2003 р.

ЧАРІВНИЙ СОН
Так, як вечір, моя люба, в небі заіскрився,
Я як в сон чарівний - в тебе тут же провалився.
8.2.2004 р.

КРОК ДО ВІЧНОСТІ
Відпливли вже ті деньочки,
Відшуміли ті жита,
Як зривали ми волошки
Й забували про літа.
Ну а зараз, що казати,
День прожив - ото й радій,
А про те, що буде краще
Тільки , братику, помрій.
Що не день - до Бога ближче
Ну і, звісно, до зірок,
І невже мені до Нього
Залишився всього крок?
27.10.1987 р.

ПРО ПОРЯДНІСТЬ
Кого не стрінь - то всі порядні,
Кого не стрінь - то всі святі,
А вийдуть з дому Колі, Насті -
Всі незаміжні й холості.
Тому і хочу запитати,
Я вас усіх, скажіть, мені,
Так в чому ж є ота порядність,
В тім, що ми любимо, чи ні?
Тому і хочу запитати:
Вірність, то правда, чи брехня?
А щоб аби поговорити -
Тоді навіщо нам така?
А тому й хочу запитати:
/Нехай мене Господь простить!/,
Якщо це є для дурнів жарти -
Чи варт про неї говорить?
11.6.1990 р.

З ЯКИХ КРАЇВ?
Я тебе і жду й не жду,
Хочу і не хочу,
Сам не знаю, що роблю,
Як із нею ходжу.
Як відійду, подивлюсь
З відстані - чудова,
А як ближче підійду -
Як в хліві корова.
А ні етики, ні слів,
Посмішки ні трішки,
І з яких воно країв
Причвалало пішки?
11.10.1961 р.

ЦІЛУЙ ЇЇ
Якщо жінка з тобою
Серед квітів і туй,
То ти менше роздумуй
І як більше цілуй.
Ти цілуй й пригортайся
До її грудоньок,
Поки ті солоденькі
І на губках медок.
Ти цілуй, як в останнє,
Як ріка береги,
Бо чого хоче жінка,
Того хочуть - Боги!
1.8.1997 р.

З НОВИМ РОКОМ!
Пройшов вже тиждень, а мені
Здалось, що тут я цілу вічність.
О, як би я хотів в ці дні
Тобі стать дідом Новорічним.
І рівно в нуль-нуль-нуль годин
До тебе в спальню завітати,
Принести повненький графин
І з Новим роком привітати.
Щоб веселіше було спати...
30.12.1990 р.

В САНАТОРІЇ
Довго думав я як діять,
Де подіти горе,
І вирішив взять відвезти
Я його на море.
Та коли приїхав, думав,
Стану заікатись,
Бо до кого тут, пробачте,
Можна залицятись?
А ні жодної дівчини -
Лиш одні бабусі
І всі кинулись на мене,
Як вовки на гуся.
Став й не знаю, що робити? -
Чи втікать, чи здаться.
А вони, немов сороки
Так і 'фраєряться'.
Потягнули всі відразу
Тут же на танцюльки,
Щоб розважитись хоч якось,
Влаштували гульки.
-Відчепіться, люди добрі,
Залиште в покої,
Дайте хоч перепочити! -
Сам втік від такої.
24.12.1990 р.

НАЙНІЖНІША КВІТКА
Хто не любить з нас блондинок,-
Хай це скаже сам мені,
Бо нема на світі квітки
Найніжнішої в житті.
Співчуваю я грузинам
І всім тим, хто любить грім,
Як той білий колір шкіри
Не дає всім спати їм.
А тому, хто б не пасквілив,
Й як би фей не ображав,
Але хто, скажіть, у світі
Щось в житті солодше знав?
19.41990 р.

ЗЛІСТЬ І ЩЕДРІСТЬ
Звідки в тебе, дорогенька,
Стільки злості і щедрот,
І до того ж - на всі смаки
Для усіх земних істот?
То ти, ніби справжні ліки -
Хоч до рани прикладай,
То страшніша від шуліки -
Хоч із дому утікай.
Все є в цього янгелочка:
Гострі зубки й пазурі,
А яке воно чарівне
У своїй любовній грі.
Буде вас весь день голубить,
Обнімать і цілувать,
А попробуй ти їй ,любий,
Проти шерсті щось сказать.
І тоді ви попадете
У країну 'навпаки'.
Й, навіть, в голову не прийде,
Що це ті самі жінки.
Підуть в хід і крик й тарілки,
І такий кардибалет,
Що втікатимеш від жінки -
Як від полькі карапет.
14.9.2001 р.

МІЙ ЯНГЕЛ
О, ти мій Янгел - охоронець,
Моя ти Бджілко, розігнись,
І з висоти польоту птаха
На світ наш божий подивись.
Ти подивись на божі сяйва -
Коли зявляється роса!
Що, навіть, вечір в полі гасне,
Щоб десь поглянуть в небеса.
Сходи у парк, поїдь на море,
Хоч раз на люди покажись,
І стань хоч раз сама собою,
І до прохожих посміхнись.
9.1.2000 р.

ОЧІ ДІВОЧІ
Губоньки у дівчини
Маками горять,
Боже! Як же хочеться
Їх поцілувать!
У очах дівочих
Бісики палають
Ті, які магнітом
Хлопців притягають.
І не втримать батьку,
Й матері не втримать
Той могутній спалах,
Ті могутні ритми.
Ритми, що приводять
Душу в справжнє свято,
Якщо їм не стане
На заваді тато.
22.3.1990 р.

ЗАГУБЛЕНА ДУША
Що ти чарівна - я те знаю,
Та за відвертість вже прости,
Кому така душа потрібна,
В яку складаєш ти торти?
Щоб в світі жить заради шлунка
Й не бачить іншої мети,
Аби земля під вами грузла,
Або ломалися мости?
9.1.2000 р.

ЧОМУ ТАК СТАЛОСЬ?
Колись чекав тебе, як фею,
Нині обхожу, як чуму.
І ти ні раз не запитала,
Чому так сталося, чому?
Ну а тепер вже не питай,
Чому я дома не ночую,
Чому хожу без тебе в гай,
І не тебе вже там цілую?
15.11.1995 р.

ГРУДОНЬКИ
У дівчини грудоньки
Манять, ніби, зіроньки,
Бо на них як подивлюсь
Тим, що я мужик - горжусь.
Бо така від них йде сила,
Мов мені пришив хтось крила.
Ладен світ весь нахромить,
Щоб ту силу покорить.
12.3.2004 р.

МАГІЧНА СИЛА
Вся планета прилипає
До колінок і литок,
Варт дівчині тій пройтися,
Й показати свій пупок.
Видно, є магічна сила
Десь чуть вище від колін,
Бо, коли на них ти глянеш -
Тут же вмить зникає лінь.
14.4.2003 р.

НАША СЛАВА
Жінки, то - фактор не останній,
Якщо мужик ви дійсно справний.
Бо жінка, хоч вона й лукава,
Але то наша - честь і слава.
Тому завжди оте сердечко
Тримай сильніше за гнуздечко.
Бо, як даси дружині волю -
Не нарікай тоді на долю.
Як хочеш ти в сідлі втриматись,
Не смій ніколи розслаблятись!
11.4.2003 р.

МІСЯЦЬ І ЛЕГІНЬ
Гонить Вітер днем і ніччю
В небесах хмаринки,
А навпроти мчиться Місяць
Десь із вечоринки.
Я стою й спостерігаю
Всі ті поєдинки,
Як мчать хмарки, ніби, вівці,
Як живі картинки.
Ось, уже й остання хмарка
Зникла десь за лісом,
І сміється на все поле
На всі зуби Місяць.
І так голосно сміявся,
Мов, змагався з бісом,
Що незчувся й сам він того -
Як упав над лісом.
А йшов легінь через ліс той
З вечірниць додому,
Аж дивиться, а там Місяць
На дні водойому.
Він до нього помаленьку,
Ніби, кіт підкрався,
Простяг руку. Схопить хотів -
А він і розпався.
І пішов він далі лугом
В гай через травичку,
Аж дивиться а той Місяць
Вже заліз в криничку.
Він відразу розігнався
І в неї стрибає,
Аж дивиться, а той Місяць -
Знов хмарки ганяє.
З того часу так як смеркне
І Сонце зникає,
Біжить Місяць в небі яснім -
Легіня шукає.
8.11.1995 р.

НЕ ТІ КОНИКИ!
Друзі всі повимирали,
Ні з ким і поговорить,
Ну а в тих, що залишились -
Щось у кожного болить.
Поки рай ми будували,
Юні роки - ай-лю-лі,
Зараз хочем наздогнати -
Та вже коники не ті.
Руки крутить, ноги тягне,
Ну хіба то вже життя?
Може й справді горем трахнуть
І піти до кабака?
А тому, не хничте хлопці!
Гляньте ви, який ланшафт!...
Хто піднять ще чарку може,
Наливай, на брудершафт!
27.5.2004 р.

ТУМАННІСТЬ АНДРОМЕДИ
Скільки дивлюсь, ти - не земна,
Бо десь літаєш вічно в хмарах,
Мені ж, пробач, потрібна та,
Яка б завжди палала жаром.
Навіщо холод нам зірок,
Або туманність Андромеди?
Якщо ми любим жіночок -
В яких розкішні омулети.
29.12.1990 р.

МЕНІ ПОДОБАЄШСЯ ТИ
Мені, надто, подобаєшся ти
І не стільки скромністю - скільки сміливістю.
Бо де ти - там завжди веселяться вітри
І природа до всіх посміхається милістю.
Бо де ти - там завжди парубки вихваляються
А як глянеш на їх, то вони,як зайці
Хто-куди по кущах розбігаються.
20.5.2003 р.

ЛЮБОВ І ВІЧНІСТЬ
Любов, вона як подих вітру,
Та жаль, літа уже не ті.
Тут тільки літо квітувало
А тут й дерева вже пусті.
Тут тільки вам світило сонце,
Співали дружньо солов'ї,
Як тут захмарилося небо
І цілі дні - дощі й дощі.
Дивлюсь, яка несправедливість,
Тут тільки став ти світ сприймать,
І став ти дещо розуміти
Як вже кричать:
-Пора кінчать!
Але й не трудно уявити,
Щоб хтось зміг Сонце зупинить,
То більшого у світі лиха -
Ніхто й не зміг би уявить.
13.3.2000 р.

ГОВОРИЛА БАБУСЯ
Говорила всім бабуся:
-Сивина, ще не жнива,
Головне, аби в людини
Щоб душа була жива.
А коли душа мужчини
Ще заманює жінок...
Значить, рано говорити
Що старий ти вже, браток.
19.8.2003 р.

СОРОМНО ЗА ДЕРЖАВУ
Я не боюсь, що станеться зі мною,
Своє життя я вже прожив,
Та якось прикро за Державу,-
Як Окуджава говорив.
13.7.2000 р.

ОСТАННЯ КВІТОЧКА
О, це нелегко передать,
Як зорі манять в світ кохання
А ти старієш.А в садку
Твоїм - вже квіточка остання.
З таким же миленьким лицем,
В такій спідничці коротенькій,
Що серце тільки тень та тень,
Неначе, скрипка жалібненько.
І зриш на ції квітоньки,
На ці веселі передзвони,
А бачиш як несуть вінки,
І чуєш же прощальні дзвони.
І вже не знаєш, що робить,
Чи може й виду не подати,
Чи може як було колись
Сказать, що не пускає мати?
Страшенно хочеться кричать.
Але навіщо? Хто поможе?-
Що ти не вмів відпочивать
І жить, як вчило слово Боже.
Де ж справедливість, де вона?
Коли я так ще хочу жити!
Ну дай пожить хоч років сім,
Щоб міг хоч книгу завершити.
3.4.2003 р.

ОСТАННЯ ФАЗА
Я думав, як любить незможу -
То стане пусткою життя,
Та зрозумів, що світ на цьому
Ще не кінчається сповна.
І зрозумів, що з кожним роком,
Скрізь обновляється життя,
І з кожним роком, крок за кроком
Все в нові фази вхожу я.
У Місяця чотири фази,
Чотири фази має рік.
І я в свою ввійшов останню.
Це, якраз та, що зветься 'пік'.
4.4.2003 р.

ОАЗИС НАСОЛОДИ
Дивись, який над лісом Місяць,
І небо ясно - голубе,
О, як же хочеться до тебе,
Коли акація цвіте.
Зустрітись десь в гаю з тобою,
Де листя з вітром шелестять
І там, в отаві під горою
До ранку зорі рахувать.
Ввірватись в сни твої дівочі,
Й такий вчинити тарарам,
Щоб аж кричала на все поле,
Нехай лютує ураган!
І в твій оазис насолоди,
Аби ніколи він не гас -
Готовий я в любу погоду
Підігрівать тебе щораз.
І з хвильок ніжного кохання -
Всю ніч до ранку пить любов,
Бо що, скажіть, буть може краще,
Від жінки, літа і дібров?
16.10.2001 р.

СТАРІСТЬ
Чомусь уже не хочеться нічого.
Ноги не носять, йде все шкереберть,
Тільки з душі частіше чути ойки,
Щоб нагадать, що ще живий ледь - ледь.
І вже не дуже хочеться ходити,
А хочеться посидіть, полежать,
Ну а думки, як птахи, що підбиті
Не знають вже й самі, куди сідать?
І очі теж затягує туманом,
Лиш тільки мозок рветься в небеса.
Я знав давно, що старість то - не радість,
Але не знав, що й капосна така.
15.4.2003 р.

КОЛИ НАДВОРІ СУТЕНІЄ
Прийшла весна.Цвітуть сади.
Квітує поле неозоре.
О, як же хочеться мені
Пірнуть в твоє гріховне море.
Лизать сунички - грудоньки,
Де промінь ніжності палає,
Бо знаю, свічечка життя
Мого - давно вже догоряє.
16.10.2001 р.

ВИМЕРЛА ВУЛИЦЯ
Вимерла вулиця. Ні людини живої.
Тільки небо та зорі, та спекотні вітри,
Та ще ми по-під тином плетемось з тобою,
І також помаленьку виходимо з гри.
І, здається, от-от кінець світу,
Але світ невмирущий, як безсмертні лани,
Як безсмертні віки, що над нами повисли,
Як безсмертні тюльпани і стрункі ясени.
І, хоч сняться вже нам безкінечні простори,
Та не хоче ніхто у той всесвіт іти
По дорозі яка приведе всіх до Бога,
Аби кожен із нас відповів за гріхи.
23.2.2000 р.

ПЕРША БІЛИЗНА
Ще, здається, ніби, вчора ти і я були дітьми,
А сьогодні й ми, нарешті, дочекалися зими.
Наші бороди пухнасті це ще - перша білизна,
А за нею прийде грудень і, вважай, тебе нема.
28.11.2000 р.

СИВА ОСІНЬ
Вже давно над обрієм сонечко заходить,
А по полю синьому сива осінь бродить.
Вже давно, кохана, вітри дмуть північні,
Ну а ми ще й досі думаєм, що вічні.
Не сьогодні - завтра схоплять за горлянку,
І над нами небо прокричить 'слов'янку'.
Ось уже і наша черга підступає,
Так живи і радуйся! - Хай зима втікає.
15.9.2000 р.

КВІТУЧЕ ПОЛЕ
Життя - це як квітуче поле,
Де кожна квіточка вас коле,
Де кожна квіточка то - крик,
Якщо ви справжній і мужик.
Не треба в паніку впадати,
А пам'ятать завжди одне:
Якщо людей ви не дурили -
Вас прийме кожний і будь де.
Життя - це як квітуче поле,
Де кожна квіточка то - мить,
І , той, хто хоче буть щасливим?-
Спішіть, ту мить не пропустить.
Бо хто, скажіть, у юні роки
З нас не любив хі-хі та охи?-
Спустіться з неба, добродії,
Нехай хоч люди порадіють!!!
6.9.2003 р.

ГОРОХ
Я як і всі, також, люблю горох,
І так як всі люблю я теплі ночі.
Та все ж, якщо прийшли на поле вдвох,
То нащо нам горох, як щастя хочем?
4.6.1990 р.

МОЯ МРІЯ
Як жаль, що роки пролетіли,
Як зайчик сонячний в вікні.
Мені ж здавалось буду вічно
Скакать на білому коні.
І я скакав, і мчавсь, як вітер,
І хоч не всіх я обганяв,
Зате для всіх зривав я квіти,
І всім надію залишав.
І хоч в житті не лінувався,
Що аж було валився з ніг,
Але до теї, що старався -
Я так в житті і недобіг.
А може квіточки такої
В житті ніколи й не було,
Й легенду цю про карі очі
Мені придумало село?
Звідки звалилися ці роки,
Що зупиняють мій політ
Той, про який я стільки мріяв,
І мчавсь галопом стільки літ?
Це те про що завжди жалію,
І коник мій хоч постарів,
Але догнать ми мусим мрію
Й її торкнутись чорних брів.
Тому й не дам перепочинку
Я ні тобі, а ні собі,
Поки народимо дитинку
Яку любитимуть усі.
30.12.1997 р.

ВОВЧИЙ ЗУБ
Над гайком летіла пташка
І присіла десь на дуб,
Думав я, що ти ромашка,
Ну а ти то - вовчий зуб.
1.10.1997 р.

ПРО ДУШУ ТА ТІЛО
Я п'ю тепло з коханих рук,
Мов з джерела живу водицю,
І чую з серця твого стук -
Як чує шум дощу пшениця.
А вітер ніжності пливе
Так, як пливуть по морю хвилі,
І оживає все й живе,
Якщо з тобою люди милі.
А десь над нами сплять віки,
Дрімають зорі над полями,
Я знаю, що колись і ми
Також засвітимось вогнями.
І так же само, як зірки
Будем світитись над містами,
Щоб ті, що прийдуть після нас -
Не спали як і ми ночами.
Тому і впевнений, любов,
Вона в житті не помирає,
А там, де зорі і Боги -
Роками в Космосі блукає.
Тому кохайтесь і любіть
Людину розумом і ділом,
І ніжність в серці бережіть,
Як бережуть всі люди віру.
18.8.1990 р.

ТАМ, ДЕ ВІВОЛГА
Як би я хотів ще, братці,
Десь на тройці покататься -
Де музики в лісі грають,
Там, де віволги співають,
Де гудуть джмелі і бджоли,
Ніби учні біля школи.
Й там, де в горах мчаться хмари -
Випить всі дівочі чари.
10.4.1990 р.

ПРОХОЛОДА
ВІдчуваю як старіє тіло,
І летить по скронях снігопад,
А в думках, як в полі волошковім -
Ніжності шаленний зорепад.
А душа, душа, неначе, маки,
Мов вогонь із неї цебенить,
І ще більше, як у юні роки
Хочеться і ніжить, і любить.
Хочеться до вуст твоєї вроди,
Як в жнива припастись до води,
Щоб напитись теї 'прохолоди'-
Що завжди від всякої біди.
7.7.1990 р.

ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЛЮБИТЬ
Коли над лісом веснами шумить
І Місяць посміхається над гаєм,
О,знала б ти як хочеться любить,
Та як тобі сказать про це - не знаю.
Горять зірки, шепочуться поля,
І десь над нами янголи витають,
Якби ти знала як я хочу жить -
Та як тобі сказать про це - не знаю.
Ось скоро нічка в вічність пролетить,
І Місяць зорі спать позаганяє,
А серце так і проситься любить -
Та як тобі сказать про це - не знає.
2.2.1989 р.

ПІД ВЕРБОЮ
Аби сказать, що ти лукава -
Цього б ніколи не посмів,
А тому зовсім і не дивно,
Що так від тебе шаленів.
Я завжди ждав оту хвилину,
Аби з тобою побродить,
І нашим трепетним коханням
Ночами душу молодить.
13.3.2000 р.

НА СТЕРНІ
Відкукарікали півні,
Відкудкудахали несучки,
А ми з тобою на стерні,
Й куди не глянеш - скрізь колючки.
Летять у вирій журавлі
Мабуть шукати інші долі,
А ми з тобою на стерні,
Як дві загублені тополі.
15.7.1992 р.

НАЙКРАЩА КВІТКА
Мов полуниці губоньки твої,
Що манять вічно зрілими медами,
Тільки тебе побачу - солов'ї
Всю ніч в мені виспівують піснями.
А пройде ніч - оця безмежна мить,
І знову день тюльпанами палає,
О, як би я тебе хотів любить! -
Та як тобі сказать про це не знаю.
Ось знову день гуляє в небесах,
І знову я пишу тобі сонети,
Бо ти як пісня, що в моїх вушах
І квіточка - найкраща на Планеті.
3.2.1989 р.

ЛЮБИТЬ НЕ ГРІХ
Що я люблю тебе і іншу -
В тому не бачу я гріха.
Щоб то вони були за вірші,
Щоб в них була любов одна?
Бо там краса, де різні квіти,
Вони не втомлюють наш зір,
Так як людей не томить літо
І краєвиди синіх гір.
18.3.2004 р.

СИНУ
Все оце небо і цей ліс
Колись залишим неодмінно,
І мить, яку ми проживем -
Пролине сіронькою тінью.
Й ніщо не викаже колись
Що ти тут був, що ти сміявся,
Що ти цю стежку протоптав,
Щоб інший хтось не спотикався.
Ніхто й не знатиме колись
Як ти для вічності старався,
І все для того, синку мій,
Щоб ти колись не спотикався.
29.11.2003 р.

НЕ ХОДИ ПОо САДОЧКУ...
-Ой, юначе ти юначе,
По тобі гітара плаче,
Та, якщо не маєш хати,
Де ж на ній ти будеш грати?
Не ходи ти по садочку,
Не виманюй з хати дочку,
Не гукай до себе Нату,
Поки ти не зробиш хату.
-Будем гратись ми в гайочку -
Де вербички, де дубочки.
Й хати кращої не знаєм,
Ніж ота - в якій ми граєм.
Ой, ви батьку, ой ви мати,
Не спішіть нас розлучати,
Бо якщо не буде Нати -
То піду на іншій грати.
То ж, ото, ідіть ви в хату
І гукніть ви швидше Нату,
Хай виходить у суботу
І підем робить роботу...
24.10.2008 р.

ГОТОВСЬ ДО ЖНИВ
Веселись, браток, і радуйсь,
Дякуй Богу і весні,
Що цвітуть і в місті квіти,
Що куди там ті лісні?
Це любов тебе гукає,
Щоб проснувся і ожив,
І як квіти ті дозріють -
Щоб готовим був до жнив.
9.3.2004 р.

ЦИГАНКА
Іде по дорозі смаглява циганка.
Гукаю до неї:
-Іди, погадай!
Вона ж посміхнулась до мене злегенька
І тихо говорить:
-Пішли краще в гай.
-У гай так і в гай, якщо ти поцілуєш,
І, навіть, у поле, якщо пригорнеш.
Чому ж ти мовчиш? Чи вже може не чуєш?
Чи вже передумала? Чому ж не йдеш?
- О ні! - я не можу тебе цілувати,
І, навіть, не зможу тебе покохать,
Бо нас ще з дитинства навчалала так мати
Любов лиш єдиному в світі віддать.
-Яка ж ти наївна! - а кажеш циганка,
Якщо ти не знаєш, де правду шукать,
Якщо ти не бачиш, як серце палає
І як в ньому арфи кохання дзвенять.
Циганка підступно злегка посміхнулась:
-Не хочеш? Як знаєш. Сама я піду.
Хотіла тобі погадать я на щастя,
Та, видно, прийдеться гадать на біду.
-Я знаю: цигани не в міру 'горячі',
Та тільки навіщо так тяжко карать?
Дай краще тебе обніму й поцілую
А потім роби вже, що мати велять.
29.9.1989 р.

ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ
Як мені завжди хотілось
Десь на лузі в літній день
Біля озера проснутись
Серед птахів і пісень.
Щоб в твоїх очах купатись,
Цілувати грудоньки,
І завжди в житті пишатись,
Що зімною поруч ти.
Бо не бачу в цьому світі
Кращих квітів від жінок,
А тому завжди і рвався
В їх божественний садок.
Може в тому моя сила,
Що не міг я без дібров,
Що моя душа весела,
Що завджи беріг любов?
І коли зі мно мила -
Вічно кланяюсь я їй,
Бо минуле і майбутнє -
Бачу тільки в ній одній.
20.3.2000 р.

ДЕ ВОНА?
Тягнуться хвилини,
Ніби, ціла вічність
Як її чекаю,
А її нема;
І стою, як мумія
Я на переході,
Може хто з прохожих
Знає, де вона?
А вітри ганяють
Хмари світлобілі.
Наганяють тугу,
Наганяють сум.
А над ставом верби,
Мов діди схилились -
Від моїх тривожних
Й невеселих дум.
17.6.1992 р.

ХОЧЕТЬСЯ НІЖНОСТІ
Хочеться ніжності й тепла
І з кожним роком - більше й більше,
І я не вірю, що колись
В мій світ прийдеш не ти, а інша.
Не вірю я, що жар душі
Перегорить колись з роками
І тільки пам'ять про ті дні
На згадку лишиться між нами.
Про те гарнюсіньке дівча -
Яке так мило сокотіло,
Я пам'ятаю як воно
Так як і я в ту ніч тремтіло...
І хоч сьогодні вже старий,
І крутить вже старече тіло,
Та як би я хотів, щоб знов
Оте дівча засокотіло.
18.6.2001 р.

ПРО КОХАННЯ
Мабуть, ти думаєш, браточок,
Що жіночку свою кохав,
Коли із вечора до ранку
Ти те й робив, що цілував.
Але ще є і інший погляд,
Про те що кажемо любов,
Адже любов похожа чимось
На шепіт вітру, шум дібров.
Адже любов не тільки в тому,
Щоб те й робить, що... цілувать,
Коханим теж потрібні гроші,
Бо треба й діток годувать.
І на кохану не дивитись
Так, як Росія на Кавказ,
Любов, як ждеш і не діждеся,
І кожен раз, як перший раз.
20.1.1997 р.

ШУКАЮ ПІДКОВИ
Іду по вулиці життя,
Де я знайшов свою підкову,
І, ніби, вже в останній раз
Дивлюсь на тебе, як на школу.
На те, як маківка лице,
На ті грайливі кавунцята,
Що манять также, як колись,
Ніби, в завітний рай дверцята.
О, як же хочеться схопить
Те щастя, вибачте, зубами!
І вічно ніжність з нього пить,
І любуватися ночами.
4.10.2001 р.

Я ЖДУ ТЕБЕ
Я не боюсь признатись, що люблю!
І за слова свої відповідаю,
І що тебе завжди я ждав і жду,
Бо інших я не відав і не знаю.
І я нічого в тебе не прошу,
Але щоб міг - я б всю тебе злизав би,
Як злива ниву золоту,
Як Квазімодо Есміральду.
Я не соромлюсь, що тебе люблю
І за слова свої відповідаю,
Бо я до тебе все життя іду,
Бо інших я не відав і не знаю.
17.8.2004 р.

СВОЇЙ ЦАРІВНІ
Все я мав, і все я перебачив,
Де мене мій Янгел не носив!
А тебе - вродливу і горячу,
Мов, сьогодні вперше я відкрив.
І хоч знаю, ти не - королева,
Навіть, не княгиня, не весна,
Все ж з тобою почуваюсь левом,
Дівчинко-царівно ти моя.
Б'ють часи людського повноліття,
В серці повна ваза почуттів,
Бо в житті таку шукав я квітку,
Щоб до неї, ніби, птах летів.
Хай жінки хихикають про себе,
А знайомі дивляться крізь сміх,
Та лише за посмішку єдину
За твою - я поміняю всіх.
Миленька моя любов-людина,
Ну чому, скажи, моя весна,
Ми зустрілись в другій половині
А не в першій половині дня?
Світить Сонце, голубіє небо,
Жайвір колокольчиком дзвенить;
Ну чому від тоді, як зустрілись -
Хочеться і хочеться любить?
Все життя я мріяв про кохання -
Що аж сам від нього розтовстів...
Але, щоб робив я з ним, кохана,
Щоб тебе не дай Бог не зустрів?
Аби ти пройшла не зупинилась,
Аби ти свій погляд відвела,
Або, щоб дорогу освітила,
А сама - до іншого пішла.
4.1.1989 р.

ГРУША - ДИЧКА
Пам'ятаєш, мила,
Ми гриби збирали,
Я втікав від тебе,
Ти наздоганяла.
Надворі світило
Сонце вересневе,
Як я був щасливий -
Що була весела.
Пам'ятаєш, в лісі,
Де росла калина -
Ти тоді сиділа,
Взявшись за коліна.
Я очей не зводив,
Дивлячись на небо,
Те, що визирало
Із-під брів у тебе.
Потім ми трусили
В лісі грушу - дичку,
І зробив я з тебе
Жінку - молодичку.
Поцілунки сипались,
Ніби блискавички -
На твої рум'янчики,
На твої сунички.
Пам'ятаєш, в лісі
Яблука зривала
І мені ти вірність
Вічну обіцяла?
Обіцяла, мила,
Ти мене любити
І в житті ніколи
З іншим не ходити.
Так чому ж, кохана,
Як прийду додому -
То тебе ніколи
Не знахожу в ньому?
Може знову в лісі
Ти гриби шукаєш,
І комусь,як вперше -
Вірність обіцяєш?
14.3.1978 р.

ПЕРШИЙ РАЗ
В житті ніколи не забуду
Як я корів у лузі пас,
І в гай водив я Лену, Люду -
І все було це перший раз.
Ми просто йшли і сперечались
Про зорі, про Чумацький шлях,
І в очі ми не зазирали,
Бо ще не знали тих розваг.
Весь світ тоді був таїною,
І все було в нас перший раз:
Як перший раз зустрівсь з тобою,
І перший раз - у перший клас.
А потім вперше закохались,
Вперше гукнула:
-Доганяй!
Вперше в житті поцілувались,
Коли прибігли вперше в гай.
А потім вперше одружились,
І все було, як перший раз:
Вперше поїхали ми в Ялту,
А потім вперше на Кавказ.
І так завжди: як піднімались -
В нас все було, як перший раз,
Й коли пройшло вже стільки років -
І досі все, як перший раз.
Тому хотів би всім вам ,люди,
Я побажати в добрий час:
Нехай і в вас у всьому й всюди
Буде завжди - як перший раз.
7.9.1989 р.

ЖУРАВОЧКА
Коли на Синім озері
Я в юності купавсь,
В твої веселі вогники
Тоді ще задивлявсь.
І так мені хотілося
/Тут нічого таїть!/-
Тебе - свою Журавочку
Десь в полі перестріть.
Частенько я приходив
В те поле голубе,
І кожен раз, Журавочко,
Я згадував тебе.
Та йшли - минали роки:
Я виріс і змужнів,
І ось 'Свою Журавочку'
З Журавликом зустрів.
І знову пригадалися
Оті курли-курли,
Та тільки та курликала
Не так вже, як завжди.
І я собі подумав:
-Нащо мені щавель?
Краще Синиця в жмені,
Ніж в небі Журавель.
1.2.1989 р.

ЕНЕРГІЯ НЕБА
Любов - це енергія неба
Що йде від Бога і зірок,
І вже, якщо зустрілись двоє -
На все життя а ні на крок.
Любов - це вічні блискавиці
Що ранять вас у кожну мить,
Варт притулитись до дівиці,
Або свій погляд зупинить.
Любов - вона, немов гірлянди
Що на всю вулицю горять,
Навіть тоді коли людині -
Давно за вісімдесят п'ять.
2.12.2000 р.

ПЕРЛИНА
Йде дівчина у якої
Жар з очей іскриться,
Всі забули про роботу,
Тільки б подивиться.
Я також, не будь мужчина,
Теж прибавив ходу
І за нею, та за нею,
Глянути на вроду.
Ну ж і гарна, ну ж і гарна,
А які стегенця!
Що достали, вибачайте,
І мене до серця...
Я за нею, та за нею,
Ні на крок від неї,
Ніби мене прив'язали
Поглядом до феї.
Ось, нарешті, озирнулась
Тая молодичка,
Всі аж ойкнули відразу:
-Ну ж і Боже личко!
Я схопив її за погляд,
Ніби за лозину
Й потягнув його - той погляд
У свою хатину.
Хай той погляд душу гріє,
Хай мене молодить,
Хай тепер дівча проз мене...
Туди й сюди ходить.
23.3.1990 р.

МОЯ КОХАНА
Моя кохана, всі вірші -
То ніжні вигуки з душі,
Що шлю тобі я через небо,
Щоб доторкнутися до тебе.
Бо що,скажи, та жінка варта,
Якщо занадто запальна,
Якщо її пильнує варта,
Аби із дому не втікла?
14.12.2000 р.

КОЛИ ТЕБЕ ЧЕКАЮ
Коли пишу свої вірші,
То знай, що всі вони тобі.
Як бідне серце калатає,
Коли тобі їх відсилає.
Невже жінки всі того варті,
Щоб ми завжди були на старті?
14.12.2000 р.

ТИ НЕОПИСАНО - ПРЕКРАСНА
Ти неописано-прекрасна,
В твоїх очах така краса,
Що, навіть, промінь сонця гасне,
Як з них виблискує роса.
Певно, Творцю твоєму, люба,
/ Нехай йому завжди щастить!/,
Перше, ніж витворить це чудо,-
Прийшлось по світу походить.
І вибрав самий неповторний
Він аромат, і смак, й нектар,
Щоб всі, немов вином заморським,
Впивались ніжністю тих чар.
15.2.1992 р.

Я ВІРЮ!
Я вірю, ти прийдеш до мене
Коли каштани зацвітуть,
І над полями, і гаями
Джмелі веселі загудуть.
Я вірю, ти прийдеш до мене
Як зніме свій кожух Дніпро,
І, може буть тоді з тобою
Ми знов зустрінемось в метро.
О, як чекаю теї миті,
О, як чекаю того дня,
Коли, нарешті, ти приїдеш
І скажеш:
-Любий, Я - твоя.
15.2.1992 р.

ПРОЩАЙ
Я цілу ніч не спав і думав
Про очі світлоголубі,
А почуття мої кричали:
-Вернись! - я все прощу тобі.
Вже треті півні проспівали,
Прогув бекасик вдалині,
О, як мені тебе хотілось,
Але душа сказала:
-Ні!
Шуміли верби над ставочком,
Пишавсь в ранковім світлі гай,
Як я хотів сказать:
-Кохаю!
Але сказав я їй:
-Прощай!.
18.10.1978 р

БЕЗТАЛАННА
Як погляну на Вкраїну,
На Дніпро і на гаї,
То мені уже здається -
Що гаї ті не мої.
То ж чому ми все ломаєм,
Ніби в цьому сім чудес?
Хоч партійні всі бандити
Називають це - прогрес.
О, моя ти Україно,
Безталанний мій народ!
Скільки ж на твоїх руїнах
Наживатиметься зброд?
3.9.2008 р.

СТОЮ І СЛУХАЮ
Ти пронеслась передімною,
Немов комета і летиш,
А я біжу все за тобою
І слухаю, як ти мовчиш.
8.2.1992 р

ІДУ ВА БАНК!
Приходить час в житті людини
Що неможливо описать,
Що не боїшся вже нікого,
І вже нічим не залякать.
Ідеш ва банк, як кажуть люди:
Або герой, або пропав!
Або медалі на всі груди,
Або як кажуть в нас - пропав.
16.6.2005 р.

БАЛЬЗАМ КОХАННЯ
Ти на любов дивись, як спорт
І бігай скільки хватить духу,
Адже любов - це, як бальзам,
Який приводить всіх до руху.
А як відчув, любов - полинь,
І разом з нею в хаті пусто -
То краще той бальзам покинь,
І вилий, як кофейну гущу.
Ти на любов дивись, як спорт
Й радій, що ще веселка грає,
І приземляйся ти в той порт -
Який вас з радістю приймає.
30.5.2005 р.

КОЛИ МЕНЕ ПОЦІЛУВАЛА
Так стало сумно й сиротливо,
О, Боже мій, верни той сон! -
Коли були такі щасливі,
І кожен був, як Соломон.
Верни той вечір над рікою,
Коли нас Місяць чарував;
Як ти мене поцілувала,
А я, як вкопаний стояв.
О, Боже мій, о мій єдиний,
Ти дав мені і сум, і хміль...
Навіщо взяв від мене радість,
Ну а мені залишив біль?
2.2.1992 р.

В ПОЛІ З МІСЯЦЕМ
В двох із Місяцем гуляю
По нічному полю
І дивлюсь як вітерець
Обніма тополю.
Як над полем миготять
Зіроньки кирпаті
І виманюють красунь,
Що сидять у хаті.
Під тим куполом краси
Чарівного царства
Хтось мене благословив
На любов і щастя.
І хожу під ним, хожу
Мов загіпнозований,
Бо у душу перейшла
Ніжність з неба зоряна.
І дивлюсь на ту красу,
Що із ніжності,
Що приходить до нас всіх
Десь із вічності.
24.2.1997 р.

ПОСМІХНИСЬ, ДОЛЕ!
Як би я хотів з тобою
Покачатись під горою,
Де красунечки тополі
З кленом твіст танцюють в полі;
Де гудуть джмелі і бджоли,
Ніби учні біля школи,
Й закричать на все-все поле:
-Посміхнись до мене, доле!
10.4.1990 р.

ЛІТО ПРОМАЙНУЛО
Так швидко літо промайнуло
І ось вже вересень ожив,
І прохолодою своєю
Усім нам душу освіжив.
В жупані жовтому під лісом
Стоїть берізка за селом,
А хлопці з модними дівками
Стоять під дубом з гамаком.
Осінь пливе на павутині,
А горобці, немов сичі
Понадувались на калині
Й сидять, як важні паничі.
Лиш Сонце в посмішці скривилось,
Видно й воно втомилось теж,
На сиве поле задивились,
Де коні смикали овес.
Життя вирує й вирувало,
А я неначе сирота.
Як птахи в вирій відлітають,
Здається - то мої літа.
1.9.2008 р.

А Я СТОЮ...
Ось і пройшла вже ніч,
І зникли з неба зорі,
Невже їх жайвір позбирав
І поховав раненько в полі -
Поки ще солодко люд спав?
Шумлять жита, а колоски, як зорі
По полю хвильками пливуть,
А поруч втомлені тополі
Ранкову тишу бережуть.
Все більше й більше ніч світліє
І ось уже надворі день,
А я стою й дивлюсь на тебе,
Ніби знайшов в гаю женшень.
А жайвір, як дзвіночок в школі
Нам з неба шле свої пісні,
О, як же хочеться до тебе,
О, як же хочеться мені.
8.1.1978 р.

НЕ РОЗСЛАБЛЯЙСЬ!
Якщо раптом відчуєш, що смерть
Навалилась тебе звалить,
То не смій ти тоді зволікать
І поспішність не смій робить.
А борись до кінця за життя,
За шматочок в вікні тепла,
І нікому не вір, і не смій,
Хто говорить, що смерть прийшла!
Піднімайсь і в атаку іди,
Не лякайсь, не реви, і не хнич,
Смерть як сильних стрічає також -
Відступає й мовчить.
10.8.1984 р.-25.8.1984 р.

ПАСТЕРНАК
У горах паслися отари,
Шумів веселий пастернак,
До губ її, як до нектару
Припався збуджений юнак.
І пив, і пив нектар кохання,
А десь над ними в небесах
Уже гасав веселий ранок -
Й вона забулася про страх.
25.12.1984 р.

ПРО ВІЧНІСТЬ
Ніби ховаючись від вітру
Поприсідали хаточки,
І в тому затінку, в міжгір'ї -
Стоять, як білі квіточки.
А в хаточках тих люди добрі
Початок вічності дають,
Бо вічність там бере початок -
Де люди сім'ями живуть.
5.6.1984 р.

ЦВІТ КОХАННЯ
Любов моя, я жду кохання,
Як жде весна нових знайомств.
Розвій ти всі мої вагання,
Щоб я до тебе й ще прийшов.
Примчись весела і щаслива,
Як до берізки вітерець,
І принеси мені кохання
На кінчиках своїх кілець.
Прийди ти полем волошковим,
Через віки, через поля
І стань моїм чарівним словом
З щасливим змістом:
-Я - твоя!
17.5.1997 р.

ЗАГАДКА СВІТУ
Світ грішним був і вічно буде,
Бо цього хоче Бог і люди,
Бо гріх для того він і гріх -
Щоб ми в житті любили всіх.
Бо гріх - це ніби шоколадка,-
Якось мені сказала Натка,-
Отож, кінчай ти всі діла,
Якщо до тебе я прийшла.
Я шоколадку принесла.
31.7.2008 р.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Нишпорять пальці по ніжному тілу,
Жадібно хлопець їй пестить лице,
Зовсім від щастя дівча очманіло,
Від поцілунків аж в серці пече.
Дівчину ту ще ніхто не голубив,
Вперше до неї торкнулись вуста
Ті, що дівчині так вперто шептали,
Кращої в світі від неї нема.
Ось перед ним ти, як мати родила,
Сміливо готовишся жінкою стать...
Тільки одне ти в ту мить упустила,
Що ти йому треба, щоб ніч переспать.
А, насолодившись тею... красою,
Іншу шукати піде,
А ти своє 'щастя' не змиєш сльозою,
От жаль, що невинних колись підведеш.
За шию його обхопивши руками,
Ти тут же впадеш у постіль...
І, очі закривши, не в силах чекати -
Та раптом відчуєш невинності біль.
Пурхають губи по голому тілу,
Він по інерції ніжить лице,
Зовсім від щастя дівча очманіло
І тут же упало йому на плече...
8.8.1984 р.

НАШ ПОРЯТУНОК
Над Дніпром у гаю там, де чайки кигичуть,
Там, де сонце промінням іскриться,
Ти до мене прийди, ти до мене прийди,
Дай на тебе і ще подивиться.
Дай тебе обійнять своїм жаром очей,
Випить пристрасті жар поцілунком,
І в веселім садку, де росте сільдерей -
Стать також і твоїм порятунком.
23.4.1997 р.

ЛІТНЯ ЖІНКА
Ніби ти і літня жінка
Ну а очі - синь небес,
Що як гляну я на тебе,
Мов на сім земних чудес.
Що душа стає відразу,
Як натягнута струна,
І готова грати й грати -
Тільки б скрипочка була.
29.11.1997 р.

СИВИНА
Сивина, немов корона
Вкрила голову мою,
І стою я, як ворона,
Ждучи чергу вже свою.
Я дивлюсь й очам не вірю,
Що з нас робить сивина,
Руки, ноги вже, як гирі,
Як не вип'єте вина.
І такий на серці смуток,
Мов закінчується день,
А ще ж стільки, Боже любий,
Ненаписаних пісень.
Як же хочеться кохати,
Більше ще, як я кохав,
Та, напевно, мої любі,
Я своє вже відкохав.
17.9.1997 р.

З. С.
Повзе комаха до комахи,
А птах до птаха приліта,
І тільки я один невдаха
Десь розгубив свої літа.
Тепер хожу і їх шукаю,
Як по болоту бусел жаб,
І вже уваги не звертаю,
І не дивлюсь на інших баб.
В тобі шукаю насолоду,
Але хіба то вже вино?
Як ти уже, немов колода
І я ж такісеньке лайно.
Чому ж тоді тебе не бачив,
Коли співали солов'ї?
Хоча, якщо сказать відверто -
Ви всі тоді були мої.
Коли в твої вдивлявся очі,
Мов попадав у край чудес,
Тому завжди до тебе хочу,
Як коням хочеться в овес.
3.11.1980 р

ОБЕРІГ
Мені сказала: не прийдеш
І тут же гуркіт серед ночі.
Проснувсь. Підхожу до дверей,
-Відкрий, це - я. І так щоночі.
Мені сказала: не прийдеш,
Не вірю я. Прийдеш, я знаю!
Бо певен, що ніхто як я -
Тебе не любить, й не кохає.
Адже ніхто тебе як я,
Я знаю, що не приголубить,
І як на вулиці мороз -
То не зігріє, не пригубить.
Ніхто таких не знайде слів,
Де буде море насолоди,
Які для тебе приберіг,
Як оберіг, як теплі води.
15.2.1983 р.

НЕ КАТУЙТЕ ЩАСТЯ
Скоро з дерев поопадають листя
І до весни замовкнуть солов'ї,
І дід-Мороз із неба посміхнеться
Снігом холодним до гаїв.
А ми підем, зігнувшись десь до ями,
Скорившись долі, вгамувавши кров,
Із серця витравляючи ті плями,
Які колись залишила любов.
І ,ойкнувши , підемо в світ за очі
Уже до будь-кого, хто нас уже гукне,
До того, хто чогось ще в світі хоче
І не забув про ніжне і земне.
І ти підеш, щоб сльози витирати,
Ходитимеш, щоб катувать себе,
Ходитимеш повільно помирати,
Або, нарешті, щоб зустріть мене.
А я старий, покручений думками,
Сполосаний роками неудач,
Буду лежать і мучитись ночами,
Тільки тоді вже, миленька, не плач.
І три дні перед смертю покохати
По-справжньому - не кожному везло.
То хоч тоді не смій ти вже втікати,
Бо не людям! - собі ти зробиш зло.
Гони від себе всяку непокору,
І все, що може щастю помішать.
Ти подивись, які високі гори,
Але й вони, коли громи - тремтять.
Надворі скоро верби розів'ються.
Підніме жайвір небо і тоді:
Можливо наші долі й перетнуться,
Та не догоним роки молоді.
7.1.1983 р.

РАЙСЬКА МИТЬ
Як тебе побачу, люба,
Жито хвилями шумить,
І на полі, де тополі
Хтось з вітрами гомонить.
День розлуки - страшні муки,
День кохання - райська мить,
Як тебе не бачу, люба,
Навіть поле, дім кричить.
І кудись зникає настрій,
І зникає радість теж,
То ж коли ти вже, нарешті,
В дім дружиною зайдеш?
Ти, як кішечка бентежна,
Ти, мов імпульс почуттів,
Як же я тебе безмежно
Скільки жив - завжди хотів.
Кожна зустріч із тобою
То - найкраще все, що знав,
То - найбільша нагорода
Із усіх, які я мав.
В твої очі шугонув би,
Ніби в море голубе,
Щоб забуть біду і горе,
І кохать одну тебе.
28.1.1983 р.

ПІД СИННЮ ГОЛУБОЮ
Як би я хотів з тобою
По пшениці побродить,
І під синню голубою
З вуст твоїх кохання пить.
А коли від 'перепою'
Стануть дзвони в серці бить,
Десь присісти під вербою
І тебе - любить, любить.
19.9.1989 р.

А ВЕРБИ ПЛАКАЛИ...
Я вас люблю, як шум беріз,
Як тихий шепіт вітру в полі,
Люблю вас всіх завжди до сліз,
Як люблять Сонечко тополі.
Любов бурлить в моїй душі
І плаче цілу ніч дощами,
А серце, ніби сто чортів
Кричить, немов гроза над нами.
А я дивився і мовчав,
А верби замість мене в полі
Всю ніч до ранку через став
Мою оплакували долю.
Не вірте, люди, в скромність фей,
Бо в них в душі - одна байдужість,
А як ідуть всю ніч дощі -
То не на жарт хтось занедужав.
15.2.1983 р.

БЕЗ КОМПЛЕКСІВ
Не писали про тебе поети
І хто знає, чи будуть писать,
Про людину, що держить Планету,
Мов біблійські слони - на плечах.
Не писали про тебе й не будуть,
Кому треба твоя біднота,
Твої руки в морщинках натруджені
І твої невеселі літа?
Їм же треба оті - що прокурені,
Що брикають всю ніч в кабаре -
Пофарбовані і контужені
Ті, що все що дають - в рот бере.
Їм же треба оті - що без комплексів,
Що живуть без турбот і мети,
Що за бакси по першому виклику
Хоч куди ладні з вами піти.
16.11.1988 р.

ХОЧЕТЬСЯ...
Осінь золотом лоскоче
Почуття мої,
Очі хочуть, серце хоче,
Хочеться й мені
Десь полинуть в гай, до лісу -
На луги зелені,
Назбирать сонцят-росинок
Дві великі жмені,
І 'жбурнуть' ті самоцвіти
В пазуху дівочу,
Може врешті і кохана
Теж чогось захоче.
28.8.1973 р.

НЕ ЧІПАЙ
Ти всю ніч шептала: не чіпай,
Хай ось Місяць вигляне у гай,
Ну а я те слухав і мовчав
І тебе всю нічку цілував.
А вогонь кохання розгорявсь,
Й пам'ятаю як ти затремтіла,
В час, як Місяць вискочив з-за хмар
І в гаю твоє побачив тіло.
І тоді прижалась до грудей -
І весь час про себе повторяла,
От би тільки не було людей
І нічого матінка не взнала...
Ти всю ніч шептала:
-Не чіпай,
Місяць заглядає з неба в гай,
Ну а я те слухав і мовчав,
Бо і сам я що творив - не знав.
3.6.1990 р.

ЩОБ ПЕРЕМАГАТИ
Моєю знаю ти не будеш
Як і ніколи не була,
То ж не пишайся грудоньками
Які мені ти принесла.
В тебе сім'я і спільні діти,
То ваша радість і біда,
Кому ж свої залишиш біди,
Як віддаси мені права?
Ну що із того, що кохаєш,
Ну що із того, що люблю,
Але яке ми маєм право,
Щасливу нівечить сім'ю?
Чи маєм право ми, кохана,
І чи подумала хоч ти? -
Щоб інших нам перемагати -
Треба себе перемогти.
8.1.1983 р.

ПОЛЮБИВ Я ДІВЧИНУ
Полюбив я дівчину з русою косою,
Полюбив за погляд, полюбив весною,
За дівочий голос, ніби, сміх веселий,
Що лунає часто по містах і селах.
Полюбив, як досі не любив нікого -
За очата сині, і за чорні брови.
Полюбив. І досі, що робить - не знаю,
Бо ті очі сині груди розпинають.
І коли я бачу ту дівчину знову,
Десь зника хоробрість, віднімає мову.
Полюбив я дівчину з русою косою,
А тепер не знаю, що робить з собою?
14.6.1961 р.

НАЙКРАЩА ГРА
Скажи мені що ти кохаєш,
І я все кину і прийду,
Щоб на тобі, як на гітарі
Зіграть свою найкращу гру.
В тобі, мов з вічності черпаю
Кохання ніжного бальзам,
І щастя більшого не знаю,
Як ти співаєш по ночам...
19.2.1983 р.

НАБУБНЯВІЛА ДУША
Набубнявіла душа, набубнявіла,
Як дівчина що пройшла ніжно глянула,
Вона глянула на мене, мило мліючи,
Вкрала погляд і побігла, теж шаріючись.
Може тим вона й здалася надто милою,
Що тим поглядом жбурнула, ніби сливою.
І тим променем кохання так ошпарила,
Що душа моя й сьогодні, мов поранена.
Ой, піду я в ліс під грушу що гілками гнеться,
Може й вам комусь у душу буря увірветься?
12.4.1967 р.

НЕЗНАЙОМКА
Сонце дівчині цілує ноги до колін,
Гладить променем їй руки, шле їй свій уклін,
Вітер теж накинувсь з поля на її лице
Й спідничиною тріпоче, аж мене пече.
Кожен день спостерігаю за дівчам через вікно,
Та наважитись не можу запросити у кіно,
Я не знав, не вмів, не відав, як до неї підійти?
Аж, нарешті, догадався я їй квіти принести.
А як я приніс їй казку в голубому убранні,
Отоді ота дівчина й посміхнулася мені.
З того часу я дарую їй троянди запашні,
А вона мені як вечір - ніжні посмішки свої.
26.7.1964 р.

ЛЮДИНІ
Ти даєш мені все:
І натхнення, і радість,
І нестриманий біль,
І як хміль - почуття;
І в тобі лиш одній
Чую Всесвіту шепіт,
Чую плескіт води,
Чую радість життя.
Ти для мене геть все:
Це і Місяць, і зорі,
І берізки стрункі,
І любов, і тепло;
І не можу збагнуть,
Щоб робив я у світі,
Щоб не дай Бог в житті
Вас - людей не було!
15.10.1968 р.

ЩОБ БУТЬ ЩАСЛИВИМ
Скільки б ти не жив в цім світі,
А життя то всього - мить.
Й не робіть ви зла нікому
То і вас не будуть бить.
Бо не встигнеш навіть йойкнуть,
Як твій човник припливе,
То ж спішіть, спішіть кохатись -
Поки тіло молоде.
Бо хто хоче буть щасливим,
Від людей не відвертайсь,
І тоді ти сам побачиш,
Що життя - то справжній кайф.
15.6.2008 р.

Я ТАКИХ БИ СУДИВ
Я таких би судив
Хто красу свого тіла,
Хто чарівну красу почуттів
Закував у кайдани,
Забувши про діло,
Мов від себе чомусь
Утікти він хотів.
Я таких би судив
Хто себе обкрадає,
Хто плює собі в душу,
Бо мислити лінь,
Хто любов золоту
На гординю міняє,
А з роками шукає
Загублену тінь.
Я таких би судив
Хто красу свого тіла
Схоронив в непокорі,
Зневажаючи світ,
Хто вам дав право,
Скажіть зачерствілі,
В двадцять два роки
Старіть?
31.5.1967 р.

ЦВІТУТЬ ВОЛОШКИ
Цвітуть волошки сині - сині
В твоїх очатах, як в житах,
А в серці біоструми дивні
Таке вчинили, просто - жах.
Що, якби ти тоді у душу
Змогла просунуть кулачок,
То, запевняю, що від нього
Лишився б попелу пушок.
26.6.1983 р.

А ЛИСТЯ ЛЕТЯТЬ
Я чую, як роки проходять
Й, мов, листя летять в океан,
Ось скоро й останній зірветься
Й прощай, 'дорогенький Іван'.
І того ніхто вам не скаже,
Куди їх вітри понесуть,
Тому ото, хлопці, й кохайтесь
Ще поки кохані живуть.
І ти не соромсь обнімати,
І ти не соромсь цілувать,
Як нас у дитинстві матуся,
А нас було в матері - п'ять.
І серце ще більше кохає,
Бо в ньому, немов динаміт,
Який вас постійно шукає,
Мов каже всім: в дім мій зайдіть.
19.10.1968 р.

НОТИ КОХАННЯ
Як не цінили ми тих днів,
Коли душа не знала втоми,
І замість того щоб кохать -
Ми як сурки сиділи дома.
Як не цінили ми тих днів -
Коли душа, як птах літала,
І замість - щоб на скрипці грать -
Вона палаци будувала.
Й сьогодні соромно мені,
Що в голові було, як в бодні,
Що стільки скрипочок було,
Та не зіграв я ні на жодній.
Та винні в тім не ти, ні я,
І винні в тому не бажання,
А те, що бідними були,
Й не знали справжніх нот кохання.
Сьогодні все у мене є,
От тільки жаль - нема здоров'я,
І я б за нього все віддав,
Те що нажив роками кров'ю.
20.8.2007 р.

ОРДА
Вірить не хочеться, що скоро
До мене теж прийде біда,
І як було колись на Київ -
Навалиться страшна орда.
Яка пооре борозенки
Попід очима на лиці,
І вже тоді ніхто ніколи
Вас не запросить на млинці.
19.8.2003 р.

ВАЗА ЩАСТЯ
Квіти рву із посмішок дівочих
Й в серце-вазу ставлю той букет;
І чим більше рву їх - більше хочу,
Бо вони чарівні, як сонет.
І нехай говорять - я безтактний,
Що мораль міняю на любов;
Із весною я завжди в контакті,
Цвіт тюльпанів - то моя там кров.
І чому себе дурити мушу,
Що життя безмежне, як блакить,
А якщо життю і завинив хто?-
То лиш той, хто лінувавсь любить.
Так що не сором мене, кохана,
Що люблю я інших і тебе,
Бо від неба синього я п'яний,
Хоч п'янить і небо голубе.
І нехай говорить хто що хоче!
Впевнений: любов - то благодать,
Бо вона завжди кохання хоче
І йому не зможе відказать.
То ж, якщо я чим і винуватий?-
Тільки тим, що всіх недолюбив,
Все ж, нехай не сердяться кирпаті,
Вазу щастя я ще не розбив.
1.4.1978 р.

У ВСІХ СВІЙ ЧАС
Одне цвіте, а інше - відцвітає,
Такий закон - у всіх свій час і мить,
І кожен мить свою чекає -
Щоб людству й Богу послужить.
3.4.1990 р.

ЯКЩО ТИ ЛЮБИВ
Тебе не ждуть і ти не жди,
Бо час, на жаль, не жде,
І квіти рви! Не зірвеш ти -
То інший хтось зірве.
І щоб в житті ти не робив,
Але якшо любив,
Як з честю й гідністю дружив -
Ти в світі вірно жив!
1.7.1978 р.

РОЗДУМИ ПРО ЛЮБОВ
Любов, як поле волошкове,
Куди не кинеш зором - синь,
То, мов роса вона медова,
А то, немов гіркий полинь;
А то вона така, як море,-
Яке вирує і шумить,
То тягне вас вона у гори,
Ніби про щось поговорить.
Яка вона? - Ніхто не знає.
Це, ніби гра у проферанс:
Коли сідаєш грать й не знаєш,
Чи є у вас на виграш шанс?
Любов, немов туман ранковий:
Він або є, або - нема,
То, мов вона весною манить,
А прийдеш - скрізь зима й зима.
Любов така і не дивуйся,
Але, щоб вічно вам везло -
То краще, хлопці, не женіться,
І ва�Читать дальше