Валентин Кудрицкий - А листя падають...
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - А листя падають...» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2009, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, Юмористические стихи, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:А листя падають...
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2009
- Город:Київ
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:3 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
А листя падають...: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «А листя падають...»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його "наш поет".
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
А листя падають... — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «А листя падають...», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
29.2.2003 р.
СВОЇЙ ЄДИНІЙ
Як вперше я тебе зустрів -
Це просто так не розказати,
В душі світилось і гуло,
Куди не глянеш - білі хати.
В душі замученій моїй
Неначе небо запалало,
Й куди б я лише не ступив -
Усе раділо і співало.
Й, здавалось, щастю моєму -
А ні кінця нема, ні краю,
Та от сьогодні знову жду,
І як колись, її - чекаю.
2.10.2000 р.
РЕВНІСТЬ
Можливо я, кохана, псіх,
Що вас ревную я до всіх?-
До вітру, Місяця, зірок,
До солов'їв, і до сорок.
Бо щоб хоч трохи міру мали -
То ви б на їх не позирали,
І не стріляли б в їх очима -
Коли із вами йде мужчина.
19.3.1990 р.
УРАГАН
Мені давно вже помирати,
А я мов тільки народивсь,
Коли проходила дівчина
І я на неї подививсь.
Душа відразу запалала,
Мов ураган в її ввірвавсь,
Не міг очей я відірвати
Від тих очей, хоч як старавсь.
Отак стояв я і мовчав,
Немов до неї прив'язали,
А роки втомлені мої
І досі ніжності благали.
28.2.2004 р.
СТАРЕЧЕ ЗІЛЛЯ
Губоньки у тебе ще рум'яні,
І в очах не вигоріла синь,
А на полі почала сивіти
Із жіночим іменем - полинь.
Та й морщинки, ніби борозенки
Розорали личенько твоє,
А в садку співає соловейко,
Ніби вибачається за все.
Як хотів наблизитись до тебе
Й під Чумацьким шляхом обійнять,
Та подумав, а як раптом в татка
Знову підеш дозволу питать.
А полинь гірчить - старече зілля,
Як і всякий перезрілий плід,
Тільки вже не буде в нас весілля,
Хоч здалось, що ми знайшли свій слід.
Бо давно осипався наш цвіт.
7.7.1990 р.
ТИ МАНИШ В ЛІС
Ти маниш в ліс де солов'ї
Всю ніч з зозулями співають,
Де з вітром шепчуться гаї
І нас до ранку розважають.
І хочеться тоді мені
До груденьок твоїх припасти
/І хай мене простять боги!/ -
Усе, що там ховаєш вкрасти.
2.2.1992 р.
СИМОФОР
-Жінка - це, ніби, знак оклику,
Жінка - це, мов, симофор,
Жінка - це, ніби, шлагбаум,
Повз неї не пройде ніхто.
16.9.2005 р.
ЯК НЕМАЄ ВІРНОСТІ
Ой, у небі синьому,
Ой, в зеленім полі
Пригорнувсь до дівчини,
Ніби до тополі.
Пригорнувсь до дівчини
Й чую крик тополі,
Де немає вірності -
Не шукай любові.
17.9.1997 р.
ЯК ПОВІЄ ВІТЕР
Як гляну в очі я твої -
Душа добріє й молодіє,
О, як же хочеться тоді
Щоб вітер з вуст твоїх повіяв.
О, як же хочеться тоді
До тебе, люба, пригубитись
І з вуст твоїх, як з джерельця -
Нектару ніжності напитись.
2.2.1992 р.
БРЕХНЯ
Той, хто хоче владу мати,
Мусить вічно пам'ятать:
Треба більше всіх брехати,
А ще більше - обіцять.
А як виберуть до влади,
І народ щоб довіряв,
То й тоді вам треба буде -
Більш брехати як брехав.
Бо народ він, як дівчина:
Більше брешеш - більш цвіте,
То ж чому б і не брехати
Якщо хтось брехню ту жде?
5.6.1990 р.
ЛЮБЛЮ НЕПОКІРНИХ
Хоч убий! - не відмовлюсь від тебе,
Хоч убий! - доторкнусь до грудей,
Бо люблю я і простір, і небо,
А ще більше хоробрих людей.
Бо люблю - непокірних, кусючих,
Що уміють себе відстоять,
Які знають, чого вони хочуть
У той час, коли люди всі сплять.
22.5.1997 р.
ЯКЩО НЕМА КОХАНОЇ
Який наш світ нудний, невтішний,
А часом, просто, аж смішний,
Бо, навіть, той - який безгрішний,
Вже грішний тим, що він нудний.
Ну як же можна, вибачайте,
Красуню-жінку обійти,
Яка, мов, симафор на площі
Вам перекриє всі світи?
Яка, мов, вогнище палає,
А губки, мов, тюльпанів цвіт,
Та хай мене ви б, навіть, вбили -
Однак побіг за нею вслід.
Бо, де б ще зміг, як в море чайка
Пірнуть в бентежну глибину?
Бо все, що є поза коханням -
Я і без неї сам знайду.
І хай мене позбавлять раю,
Хай буде цілий рік зима,
Проте, навіщо рай потрібний
Там, де коханої нема?
І не заманюйте ви раєм,
Бо, що в раю, скажіть, робить
Там, де коханої немає,
Там,де нема кого любить?
21.3.2003 р.
ПОГЛЯД НЕБА
Твої очата - погляд неба,
Твої вуста - то мед віків,
О, як же хочеться торкнутись
Твоїх грайливих... полюсів.
Схопити, ніжити, лизати,
Як кішка лиже кошенят,
І в щасті вічному купатись,
Як в небі зорі миготять.
17.6.1997 р.
ПРОЙШЛО ВЖЕ ЛІТО
Ти ось стоїш передімною,
Вдивляюсь в очі голубі,
І так приблизитися хочу,
І покачатись на тобі.
Бо, бачу як проходить літо,
І всі гаї стають сумні,
Навіть, розділись вже й берізки...
А ти чомусь ще й досі ні.
8.8.2003 р.
КОЛИ ПОМРЕШ
Як жаль, що доля невблаганна,
І варто вилізти з болота,
Як прийде, скажем, дядя-Ваня
Читать дальше
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «А листя падають...»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «А листя падають...» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «А листя падають...» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.