Валентин Кудрицький - Планета Х

Звідки взялись гіпопотами

І стільки мух, кліщів, горил?-

Які снують весь час між нами,

Що вже й терпіть немає сил.

Навіщо ці усі істоти?

Невже, щоб ними нас лякать?

А хто ж придумав нечистоти

І не сказав, куди дівать?

Дивлюсь й не можу те утямить,

Коли була скрізь темнота,

Звідки фантазія безмежна

З’являлась в нашого Творця?

Куди не глянеш,– нове й нове,

І де не глянь – одні ікси,

Звідки ж вони оті обнови,

Й той образ вічної краси?

9.7.2013 р.

ГОЛОВА НЕ ТЕСЕНА

Як діла, мій любий друже, –

Голова не тесена,

І невже у тебе й досі

Влада необмежена?

14.7.2013 р.

КРАСА

Краса – вона немов роса,

Тут ось була, і вже нема.

14.7.2013 р.

КУДИ МЧИШ?

– Куди мчиш? – якось у Гриця

Запитала молодиця.

– Як куди? – Гриць взяв дві сумки, –

Я біжу по поцілунки.

– І далеко? – та до Гриця, –

Знов питає молодиця.

– Далеченько, аж до річки,

Там чекають три Марічки,

Й де видніють візерунки –

Роздають всім поцілунки.

Та примружила ледь очі:

– І багато взяти хочеш?

– Небагато, десь дві сумки,

Бо люблю я поцілунки.

– То ж нащо десь бігти вам?

Скільки скажеш – стільки й дам.

14.8.2013 р.

АБИ ЖІНКИ ЛЮБИЛИ

Щоб вас жінки більше любили,

То ви цілуйте їх щосили,

Бо цю роботу жінки люблять,

Тому й до пупа юбки цуплять.

І не жалійте їхні губки,

І будуть ваші всі голубки.

Скільки дивлюсь я на жінок,

Яким по двадцять й сорок п’ять,

У всіх тюльпанчики горять,

Але не всі їх можуть взять.

17.8.2013 р.

РУСЯВІ ТРОЯНДИ

Таких троянд, як ці русяві,

В нашім саду ще не було,

І їхні посмішки ласкаві

Горять на все моє село.

16.7.2013 р.

СТАРАТЛИВІ ДІВЧАТА

Як погляну на дівчат

Як вони стараються,

І невже це вже і справді

Наший світ кінчається?

Ой, дівчата ви дівчата,

До чого ж ви дожились?

І невже таке безстидство

В нас воно було колись?

Ой. дівчата ви дівчата,

Кожна з вас як курочка,

Яку в руки не візьми –

Та до тебе й тулиться.

У Верховному борделі

Всі дівки, як лялечки,

От й попробуйте в тій залі

Ви пройти без палочки?

18.7.2013 р.

НА ПІТЕРСЬКІЙ

Ой, піду я по бульвару,

Десь по Пітерській пройдусь,

Ой, як хочеться, пробачте,

Приліпити хоч комусь.

За горами гори й гори,

А на небі зіроньки,

Чи то ти мене не любиш?

Що ховаєш грудоньки?

Дивний все – таки наш світ,

Я нарешті зрозумів:

Як не стало в мене друзів.

То й не стало ворогів.

18.7.2013 р.

КОЛИ ТРЕБА ГРОШІ

– Чи ти батька провідуєш? –

Я питаю в Гоші.

– Безумовно. – А як часто?

– Коли треба гроші.

16.7.2013 р.

КОЛИ ВУЛИЦЯ ШУМИТЬ

Коли вся вулиця шумить,

І я, і розум мій спішить,

Бо знаю: всі ми є не вічні,

І ті що старші, й однорічні.

Тому й спішу залишить слід,

І розтопить душевний лід.

18.7.2013 р.

НАШИМ БРЕХУНАМ

Нам прем’єр сказав, що ніби

Пенсії підняв,

То ж і я побіг у касу

Й там у чергу став.

І зрадів, що відхвачу вже

Я, нарешті, і на чай.

– Де ж ті тридцять три проценти,

Що прем’єр наобіцяв?

– А ти, дурень, і повірив,

З черги мовила мадам,

Дать то дав він, кажуть люди,

Та, нажаль, своїм браткам.

23.9.2013 р.

ПАКУНОЧОК ПШОНА

– Ціни в нас не піднімають,

Так в кабміні запевняють.

Й за пакуночок пшона –

П’ятий рік все та ж ціна.

Тільки вже в кульку зерна

Й половини вже нема.

Десь продукцію дівають,

Зате ціни не міняють.

Хвала нашим депутатам

Й президенту теж хвала,

Як же їх і не хвалити

За їх доблесні діла.

23.9.2013 р.

ЧУЖА ЖІНКА

Хай мене простять знайомі,

Що скажу нарешті я,

Чому нас чужа дружина

Більш цікавить, ніж своя.

Бо чужа як вас запросить,

То ніколи не бурчить,

А своя: давай хутчіше,

А то борщ в печі кипить.

То мішають жінці діти,

А то батько ще не сплять...

А чужа відкриє щастя

Й хай там хоч громи гримлять.

Бо чужа там стільки меду

Приготовиться вам дать,

Що й не знатимеш, їй-богу,

Де й куди його дівать?

А своя завжди, як міна,

То їй коле, то болить,

А чужа вас так обніме –

Що забудеш все в ту мить.

І як вам покаже ноги,

Й між ногами щось таке,

То хоч як би ти був хворий –

Все у тебе вмить пройде.

10.7.2013 р.

БЕЗВІДМОВНА

То ж чому чужі жінки,