Валентин Кудрицький - Планета Х

Як появлялося прозріння

Й збувався сон юначих мрій.

1.7.2013 р.

ДОЗВОЛЬ

Ти дозволь тебе торкнутись,

Дай напитися краси,

Дай на тебе надивитись,

А тоді – що хоч проси.

Дай тебе я поцілую,

Дай, я твій обніму стан.

Ой, як хочеться забратись

Під шовковий сарафан.

23.6.2013 р.

ПРУЖИНА

Закохався я, мій друже,

У чужу дружину,

І не знаю, як проснуся,

Де дівать пружину?

Бо вона ота пружина,

(Але це між нами),

Як та жінка з’являється –

В неї між ногами.

З того часу та пружина

Не дає спокою,

Бо як гляну я на неї –

Щось стає зі мною.

30.6.2013 р.

Я – ПОЕТ

Я – поет і не скриваю

Що люблю я жіночок,

То ж на ту і поглядаю –

Що запрошує в танок.

Я – поет. Моє призвання –

Обіймати й цілувать,

Бо, щоб я не знав кохання,

То про що б я міг писать?

А тому я не соромлюсь

Тій, що стрінеться в гаю

Їй весь вечір посміхатись,

І нашіптувать: ЛЮБЛЮ.

24.6.2013 р.

ЩО КРАЩЕ?

Що є краще? – я не знаю –

Осінь, літо, чи весна,

Та як я тебе стрічаю –

Ти, як квіточка ясна.

Не страшна тоді й простуда,

Не страшний тоді мороз,

Бо, як я тебе побачу

Так і хочеться чогось.

22.6.2013 р.

ЯК НА ТЕБЕ ПОГЛЯНУ

Я хочу притулитись до тебе, як до берізки,

Щоб дивитися міг на тебе, мов на квіти,

І гладить твої русі кіски,

І помаленьку твердіти.

Я не стану тебе цілувать, я не стану,

Бо занадто ти вже чарівна,

Бо боюсь я твого урагану,

Щоб не посипалось в мене каміння.

Я не стану тебе цілувать, я не стану,

Та колись, як на тебе погляну,

Не вбивай ти мене камінням

Свого урагану.

1.7.2013 р.

ЯКЩО В ДУШІ ПАНУЄ РАЙ

Мені б таку розумну і чарівну! –

І я б із нею світ перевернув,

І, навіть, у бою нерівнім

Мене б ніхто не перемкнув.

Бо ті що люблять – всі відважні,

Й терпіння в них, хоч відбавляй,

Бо що, скажіть, на світі краще?

Якщо несе вам жінка рай!

1.7.2013 р.

ЗНАТНОГО РОДУ

Дівка роду ця знатного,

Жить не може без спиртного,

А як вмаже чарок з п’ять,

То годяться всі підряд.

22.6.2013 р.

КОЛИ ЛЮДИНА ДОБРІШАЄ

Коли людина добрішає –

У неї і розум розумнішає,

А як людина закохається –

Вона із розумом прощається.

1.7.2013 р.

РОЗБУДИЛА ТИ МЕНЕ

Розбудила ти мене

Своїм цвітом,

Як розбуджують поля

Теплим літом.

Нехай зіроньки мене

Колють в полі,

Як дівочі грудоньки

Голі – голі.

Ой, лебідонько моя,

Ой, лебідочко,

Я б тобі подарував

Ціле літечко.

Тільки ти прийди-прийди,

Моє Сонечко,

І заглянь злегенька в душу,

Як в віконечко.

Ой, як хочеться на тебе

«Поохотитись»,

Щоб красотами твоїми

Насолодитись.

Грає музика кохання,

Клен горбатиться,

Ой, як хочеться до тебе

Та й добратися.

Ой, як хочеться пробратись,

В тую скринечку,

Де ховаєш ти любов,

Ніби скрипочку.

Як розбудиш ти мене,

Своїм цвітом,

Над тобою цілий рік

Буде літо.

Дай до тебе доторкнусь,

До перуки,

Щоб від дотику отого

Зникли муки…

29.6.2013 р.

НА ВКРАЇНІ ТИХОН НАРОДИВСЯ

На Вкраїні Тихон народився,

Всі мовчать, мов риба у воді,

І куди ж, народе, ти подівся,,

Що куди не глянеш – скрізь моржі?

Права вже ніде ти не доб’єшся,

Як би ти уже не сатанів,

Бо його за цукор і за гречку

Всіх скупили, ніби баранів.

А раби як гнулись, так і гнуться,

Й як не дивно – всі вони мовчать,

А жиди, як і раніше з нас, сміються,

Ну що і ще про мій народ сказать.

Де ж подівся гонор наш козацький?

Те, чого боялись всі пани,

Особливо неспокійна шляхта,

Й наші недоторкані жиди.

Де ж вона та гордість, та звитяга,

Що громила вічно ворогів?

Де вона та сила і відвага

Що була від прадіда-дідів?

Україно матінко, рідненька,

Як це могло статися, скажи,

Та чи й справді ти така слабенька? –

Щоб над нами тішились жиди.

11.6.2013 р.

ПОЇХАВ ДЯДЬКО У МОСКВУ...

Ой, поїхав дядько з Києва в Москву

І залишив дядину в Києві одну?

Ну, а я все думаю, як вона живе,

Й хто ж її біднесеньку в Києві еге?

10.6.2013 р.

БОРОДА

Заіскрилась, засвітилась

У Дніпрі вода,

І від того її сяйва

Засріблилася вода.

10.6.2013 р.

ЯКЩО ТИ ЄВРЕЙ

Хто б тобі не гнав гусей,

Пам’ятай, що ти єврей,

Будь упевнений в собі,

Так, як справжні голубі.