Валентин Кудрицький - Планета Х

А у мене – слава Богу! –

Є про що в житті згадать.

Очерет та осока,

Та дубові бочечки,

Ой, як хочу притулитись

До твоєї попочки.

От тобі і баба Нюра,

От тобі і дід Охрім,

Не пропустять ні одної,

Хай би хоч який там грім.

От тобі і баба Нюра,

От тобі й Улан-Уде,

Поки пляшку не осушать,

Хрін додому хто піде.

У бабусі Палагеї

Кожен день збирались геї,

Бо як виявилось, в неї –

Хто б подумав? – нема феї.

От тобі і тари-бари,

От тобі і зірочки,

Хто б подумать міг, що в баби

Та немає дірочки?

28.6.2013 р.

ВОВКИ І ВАВКИ

Як написав сердиті вірші,

То тут же їх охолоди,

Й якраз тоді як охолонуть –

Тоді і в люди їх веди.

Щоб надто ті не хизувались,

Й не накидались, як вовки,

І щоб хоч трішки посміхались,

І не робили всім вавки.

29.6.2013 р.

МОЯ ТИ ДІВЧИНКО

Якби була ти королева

Й навіть страшніша від змії,

Й тоді б наблизивсь я до тебе,

Щоб в очі глянути твої.

Коли дивлюсь в твоє я небо

І на шовкові грудоньки,

О, як же хочеться до тебе,

Й тут же погратись в піддавки.

О, як би я хотів добратись

До тих чарівних таємниць,

І ними нічку розважатись –

Тим полем зрілих полуниць.

О, моя дівчинко весела,

О, моя радість давніх мрій,

Ти пригорнись до мого серця

І душу хоч злегка зігрій!

29.6.2013 р.

КОЛИ СПІВАЮТЬ СОЛОВ’Ї

Неначе квітами весною –

Іду й любуюся тобою,

Й коли співають солов’ї –

Шукаю я вуста твої.

О, як тоді, як жито стигне

Й стають стальними почуття,

Почуть одне – єдине слово:

– Цілуй! Бо я твоє – життя!

26.2013 р.

ПРО ПТИЦЮ І СПІДНИЦЮ

Взяла птицю під спідницю

Й махонула я в столицю,

Та як в’їхала в столицю –

Розстібнулася спідниця.

Розстібнулася спідниця

Й з неї випурхнула птиця.

Хлопці вгледіли ту птицю

І за нею під спідницю.

Там її гуртом спіймали,

І штанці всі познімали.

Я дивлюсь на птичку, люди,

Що ж тепер із нею буде?...

24.11.2011 р.

ЦІКАВА СТАТИСТИКА

Щоб всіх жінок, яких піп мав,

Та взяв до купи всіх зібрав,

То, певно, стільки б їх було,

Що всі не влізли б і в село.

27.6.2013 р.

БУЛА Б КУФАЙКА І ВИНО

Жінок негарних не буває,

І це вже знають всі давно,

Й ніяка морда не злякає,

Була б – куфайка і вино.

27.6.2013 р.

ПІШОВ СОЛДАТ У САМОВОЛКУ

Пішов солдат у самоволку

Й наступив в селі на пробку.

Попив горілочки,

Почистив дірочки,

І от закінчилась вся гра,

Бо хлопцю в Армію пора.

30.6.2013 р.

РЕГІОНАЛИ

Коли був СРСР –

Кожен був, як піонер.

Що не день, то був прогрес,

Там – КАМАЗ, там – Дніпрогес.

А як стали регіонали,

То все, що було – все в нас вкрали.

Там – побили, там – спалили,

Хто був проти – того вбили.

А старих пограбували,

Щоб панам не заважали.

Люди ніби подуріли,

Як напилися текіли.

Стали всі неначе оси,

Де ж взялись ці кровососи?

Вічно їм все мало й мало,

Хоч тече із всіх їх сало.

Одним словом, о бай-бай,

Хоч новини не вмикай.

Люди, ніби бедуїни..

Всі втікають з України?

Та зате усі жиди

Мчать хто звідки, всі – сюди.

От вони які новини,

То ж і мчать всі з України,

Щоб не бачить цих потвор

Які творять в нас – терор.

Бо той кнур жінок знімає,

А народ наш відробляє.

Бо з жінками він як робот,

В кого ж є такий ще «хобот»?

Й винуватого нема,

Це ж хіба не дивина?

П’яний жид зіб’є русяву

І відпустять під заставу,

А як ти спіймаєш гаву,

Будеш – вік кормить «державу».

От закони в нас які,

Де розгулюють кнурі!

25.6.2013 р.

СОН ЮНАЧИХ МРІЙ

Я не соромивсь й не соромлюсь

Писать і досі про жінок,

В яких вогнем палають очі

І надто гострий каблучок.

Я не соромивсь й не соромлюсь

Писать про те – які ті є,

І хоч багато з них капризних,

Та в кожній з них щось є своє.

Тому то ми – усі мужчини –

Як тільки смеркне у гаю,

То кожен в жінки йде й шукає…

Видно, ізюминку свою.

От тільки такту і терпіння

В них не хватає в багатьох,

Тому й втрачали ті горіння ,

І прокисає в їх медок.

От би цей розум та в сімнадцять,

Як почала бурлити кров,

Й коли кипіло ще кохання,

Вогнем полів, вогнем дібров.

От би цей розум та в сімнадцять,

Коли черемуха цвіла,

І що таке було бажання,

Що, певно, б кожна підійшла.

Я уявляю те горіння,

І той вогонь тих давніх днів,