Валентин Кудрицький - Планета Х

Люблю я всіх тих, що сміються,

Тих, що дарують нам тепло,

Тих що відразу не даються,

Хоч якби там в степу гуло.

Бо все, що нам дала природа,

Якщо вам образно сказать:

То є – найбільша насолода,

Яку потрібно шанувать.

18.10.1968 р.

ЙОГО ДЕМОКРАТІЯ

Ти знайшов своє благополуччя,

І тепер на всіх тобі начхать,

То ж нащо тобі вже треба друзі? –

Якщо в тебе є уже мандат.

Те, про що ти думаєш, я – знаю,

Й тут уже нема чого казать,

Бо тепер ти, звісно, вже – хазяїн,

І тобі на всіх вже наплювать.

4.3.1967 р.

ДИВЛЮСЬ НА МОРЕ

Я на світ дивлюсь, немов на море,

Та його не можу розгадать,

Чом одному він приносить горе,

Ну, а іншим – вічну благодать.

2.12.1968 р.

ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ

Людина вмирає, а труд остається,

А потім без сорому з неї сміється,

Що вміла людина творити, робити,

Та тільки не вміла ту працю спожити.

Якщо після смерті ви хочете жити,

Все ж мусите вічно в житті щось робити,

Бо ті, хто працюють,– як мовить відверто,–

Ті довше живуть, навіть і після смерті.

Отож, якщо хочеш ти довше прожити,

То мусиш щось вічне ти вічно робити.

27.8.1968 р.

ЛЮБЛЮ ГОРИ

Я люблю веселих і грайливих,

Що пливуть, як в морі кораблі,

Тих, у кого вогники грайливі

Бігають, як зайчики живі.

Я люблю отих, що вічно діють,

Не впадають в розпачі життя,

Ті, які від праці молодіють,

Так же само як від почуття.

Я люблю незвідані простори,

Де нема ні краю, ні кінця,

І люблю завжди ходить у гори,

Тільки б буть поближче до Творця.

2.12.1968 р.

БУДУ ЩЕ І ТВІЙ...

Спустились сутінки надворі,

Осінній дощ, і плач беріз,

Бачу настоянку в коморі

Вже до якої Гриць поліз.

Чому? – тоді, скажи, ти плачеш,

Чому ревеш, як буревій?

Ну почекай ще нічку-другу,

І я також ще буду й твій!

11.10.1960 р.

МУЗИКА І ТАНЦІ

Луковській В.П.

Ой, Валюша-Валя, знала б мої муки,

Що в грудях юначих коється всі дні,

В час, як веселяться всі мої подруги,

Та чомусь не має спокою мені.

Музика і танці, хлопці і дівчата –

Все перемішалось, та і все разом

Стало поруч мене просто верещати,

Ніби хтось огрів мене по зубах ціпком.

Ранком я прокинувся на своєму ліжку,

Сонце зазирає, мов через горох,

І нехай сьогодні сам лежу я в ньому,

Але завтра, знаю! – будемо ми вдвох.

2.11.1961 р.

ПРО ВСЕ ЗАБУДЕТЬСЯ

Про все забудеться з роками,

Про те що є, і що було,

Лише останеться між нами

Шматочок неба і село.

Від часу вицвітуть в нас брови,

І полиняє синь очей,

І будуть зморшки, як в корови,

Яка стоїть біля дверей.

Навіть забудуться назавжди

Всі роки щастя і біди,

І як би того не хотіла,

Навіть затопчуться сліди.

І будеш ти вже лише мукать,

А вже як станеш геть стара,

То Янгол візьме дрюка в руки

Й на бойню виведе з двора,

Щоб ти не мучилась, бува.

Отож, кохайтесь і не кайтесь,

І не жалійте ви.. біди,

І ні від кого не ховайтесь,

Якщо ви вже в цей світ прийшли.

11.12.1968 р.

ДУМКИ, НЕМОВ ЩУРІ

Чому як вечір надворі

Тупцює під селом,

Мої думки, як снігурі

До тебе мчать бігом.

Але, чому? – скажи мені –

Вони такі сумні?

Невже тому, що ще й сьогодні

Мені ти скажешь – ні.

11.10.1960 р.

ЖАЛЬ ПРОНИЗУЄ ДУШУ

Ти на мене злегка подивилася,

А мені вже здалось, то не ти,

Як же здорово ти вже змінилася,

А збиралась сто літ ще цвісти.

Які плечі, ручища, а ноги!

Які очі, немов – фонарі,

Від яких стільки мав я тривоги,

Аж горіло усе у нутрі.

Ну, а морди, як п’яти обрізані,

Якось сумно й досадно згадать,

І ти стала, як бик недорізаний,

За всіма, кого стріне, гасать.

Жаль пронизує душу шаблюкою,

Б’є обухом у лоб, як баран,

А була ж непоганою шлюхою,

Особливо, як вмажеш сто грам.

29.11.1968 р.

САМОВПЕВНЕНЕ ЛИЦЕ

Ви подивіться на ту пику,

На те бандитське протеже,

От би її кілком потикать,

Так охорона береже.

Ви подивіться на ту морду,

Та тож закінчений бандит…

О, цей підніме Україну,

Щоб потім повністю добить,

Бо треба ж й внуків ще кормить.

25.1.2012 р.

ПРО ВОЛЮ, ВІТЕР І КУРГАНИ

Я хотів писати з самих юних літ

Про любов, про літо і весняний цвіт,

Я хотів писати про людей, діброви,

Про красу дівочу і їх чорні брови.

Я хотів писати про Вкраїну-Неньку,

Про її тривоги і дівчат гарненьких.