Валентин Кудрицький - Планета Х

17.12.1979 р.

ПЕРШОПРОХОДЦЮ

Пам’ятай, мій любий друже,

Не спіши стрибать туди…

Бо як раз стрибнеш в ту «лужу»,

То, вважай, що назавжди.

31.12.1968 р.

ЯКЩО КОХАЄТЕ ЛЮДЕЙ

Ото і всього насолоди,

Як ви кохаєте людей,

Коли ще вас тягне в походи,

І дишете вогнем ідей.

24.11.1966 р.

ЩОБ ХЛОПЦІ ЦІЛУВАЛИ

Якби менше ви брикались,

Вас би всіх зацілували.

28.11.2011 р.

Я – ІДУ!

Хочеш ніжитись в саду?

Приготуйся, я – іду!

СКАЖИ МЕНІ...

В останній раз тобі пишу,

В останній раз тебе благаю:

Ти світ наш Божий не гніви

За те, що я тебе чекаю.

І хоч не радує життя

Таке нудне та однобоке,

Але у мене почуття,

Немов на площі – караоке.

Я знаю, що прийде той час,

Коли й тебе життя утомить,

І ти захочеш відпочить,

Як та коза, що в полі бродить.

А поруч буде все мовчать,

Й ніхто не зможе обізватись,

Тоді і ти почнеш кричать,

Щоб з кимось хоч поспілкуватись.

14.10.1962 р.

МУРАШНИК

Вас запитають ще потомки,

Де ви були, і хто з вас хто,

Навіщо в партію вступали,

В яку не вірив з вас ніхто?

І дерли шкуру з менших в чині,

І говорили: пуп землі,

Це той, хто їздить на машині,

А ви – мурашечки малі.

А ті мурашки дні і ночі,

Чи дощ надворі, чи туман,

Чи Сонце світить, чи не світить –

Орали землю – тут і там.

Ніхто на їх навіть дивитись

І не хотів, і не бажав,

Аби мурашник той невмитий

Землю орав і план давав.

А ти це знав, що більше тиждня

Вони не будуть страйкувать,

Бо як не стануть працювати,

То як же діток годувать?

28.2.1967 р.

ЛЮДСЬКІ СЛЬОЗИ

Ніколи в житті той не матиме щастя,

Хто бреше, як Бобік, не знаючи, нащо!

Хто гідність людини суспільству на сором

Міняє в житті, не проживши ще й сорок.

Хто розум шліфує над тим, як найкраще,

Людей залякать і принизить трудящих.

Щоб зменшить розцінки й собі в нагороду

Украсти як більше, а дулю народу.

Ніколи в житті той не матиме щастя,

Хто щастя шукає в чужому нещасті,

Хто радість вбачає у криках людей,

Що море створили із сліз, що з очей.

А ти в тому горі, неначе на морі,

Вигулюєш душу собачу свою,

То де ж твоя совість, скажи ж ти, Оноре,

Як знаєш, що море, то – сльози людські.

28.6.1967 р.

СЬОГОДНІ ТИ ЦАР

Якщо ти директор, то це ще не значить,

Що можеш блудить, а всі інші батрачить,

Тебе не цікавить ні Ненька, ні мати,

Чи спала вона, а чи топлена хата.

Сьогодні ти Цар, а ким будеш ти завтра,

Чи думав хоч раз ти про дядька Назара,

Який, як і ти – теж колись був міністром,

А вигнали хлопця, став знов – трактористом,

Бо більше робити не вмів він нічого,

Та й добре колись заробляв він на ньому,

Та тільки розцінок старих не пізнав,

Хоч сам, як міністром був – їх скасував.

Хоч ти і директор, одначе не знаєш,

Ким син ще твій буде, якого кохаєш!

Як доля тобі посміхнеться, не знаєш,

Навіщо ж народ свій, скажи, обдираєш?

30.6.1967 р.

НІЧОГО ДУРИТИ!

Ми захистим самі державу,

І нічого людей дурить,

Що не дамо якщо Ірану,

То не залишимося жить.

Таких братів мені не треба,

Поки даєш, то доти й брат,

Бо християнство мусульманин

Не піде зроду захищать.

Й не агітуй мене, між нами,

Я також хочу їсти й пить,

Годуйте краще їх піснями,

А мій народ, як танк – мовчить.

7.1.1967 р.

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Я б за очі оті, очі – лагідні

Свою б душу юначу віддав,

Бо для мене вони, ніби ягідки,

Яких кращих в житті я не знав.

Я люблю твоє тіло дівоче,

Твої плечі і світле лице,

Бо воно мене вічно лоскоче,

І як Сонечко – гріє й пече.

23.2.1967 р.

ГІМН ЛЮДИНІ

Усе натхнення, все, що я черпаю,

Мені дає людина, а тому,

Тобі, народе, я свій гімн складаю,

Й свою любов тобі я віддаю.

Бо все, що твориш, й все, що ти створила

Не підвезуть ніякі вже воли,

Та наша влада так нас обкрутила,

Що хочеться від «радощів» ревти.

2.6.1967 р.

РАННЯ ЗІРКА

Сховалась зіронька остання,

Упав останній з клена лист,

А ти так як була бажанна,

Така й лишилась, як колись.

31.10.1967 р.

ОТ БИ ПОВАЛЯТИСЯ

От би притулитися до твого пупка,

Як підуть всі спати з нашого садка,

Як цвіте черемуха й зеленіє гай,

То який же треба й ще на світі рай?

9.6.1967 р.

ДВА ОКЕАНИ

Два океани – твої очі,

Які мене щодня штормлять,