Проте чимало сенаторів усе одно не давало своєї згоди, наголошуючи на тому, що серед рабів є жінки та діти і негуманно вбивати їх усіх. Та здоровий глузд узяв гору, і прибічники страти перемогли. Однак натовп був розлючений і заважав виконувати вирок. Зрештою імператор був змушений виставити солдатів обабіч дороги, якою йшли засуджені на смерть. Один особливо консервативний сенатор запропонував, щоб навіть вільновідпущеники, котрі жили під одним дахом із Педанієм, були вислані з Італії. Та імператор відкинув цю пропозицію через побоювання, що надмірна жорстокість лише посилить примітивний звичай, який і так не вдалося пом’якшити шляхом вияву милосердя.
Іще один випадок убивства господаря, про який вам треба пам’ятати, — це вбивство колишнього претора на ім’я Ларцій Македон. Його вбили раби. Усі знали, що він був зарозумілим і жорстоким паном — можливо, через те, що його власний батько був рабом і він щосили намагався вивести тавро рабства зі своєї пам’яті. Одного разу колишній претор приймав ванну на своїй віллі, коли його оточила група рабів. Один із них ухопив його за горло, другий ударив у лице, третій бив по грудях і животу, а четвертий, не повірите, у пах. Коли раби побачили, що їхній господар знепритомнів, то кинули його на розжарену підлогу лазні, щоб подивитися, чи він живий. Господар лежав нерухомо, але було незрозуміло, чи він непритомний, чи просто прикидається. У всякому разі, раби подумали, що він мертвий.
Тож вони винесли чоловіка з лазні, начебто він зомлів від спеки. Деякі з найвідданіших слуг і жінки господаря прийняли його і оплакали, гадаючи, що він помер. Та під час цієї метушні чоловік прийшов до тями, великою мірою завдяки тому, що його винесли з лазні на свіже повітря. Він закліпав очима й заворушив руками та ногами, аж усі зрозуміли: живий. Раби, котрі вчинили на нього напад, утекли, позаяк їхня таємниця розкрилася. Більшість із них було затримано, а сам Македон прожив іще декілька днів, але потім помер. Утіхою для нього стало те, що хоча б тих рабів, які брали участь у нападі і яких вдалося схопити, було піддано тортурам і страчено.
Тож із цих прикладів ви можете зрозуміти, скільки різноманітних небезпек нам, господарям, загрожує. Поводьтеся з вашими рабами жорстоко — і ці небезпеки зростуть. Та якщо ви ставитеся до рабів м’яко і поблажливо, це зовсім не означає, що ви можете спати спокійно. Не всі господарі, котрих убили раби, заслужили на таку долю своєю жорстокістю. Багато хто просто став жертвою схильних до насильства рабів, здатних на будь-який злочин.
Навіть якщо вороже налаштовані раби не заходять так далеко, щоб убити вас, вони все одно можуть наробити вам багато шкоди. Під час однієї з війн проти Ганнібала прибічники карфагенян учинили низку терористичних нападів у самому Римі. Від навмисних підпалів постраждали суд, навколишні крамниці, державна в’язниця та чимало приватних будинків. Насилу вдалося врятувати тільки храм Вести, не в останню чергу завдяки зусиллям двадцяти трьох рабів, які випадково опинилися поблизу, принесли води й залили вогонь. У винагороду за це вони пізніше отримали волю. Пожежа була жахливою, а оскільки вона виникла в кількох місцях водночас, не було сумнівів у тому, що це підпал. Сенат оголосив, що той, хто надасть інформацію про винуватців, одержить грошову винагороду, якщо він є вільним громадянином, і свободу — якщо він є рабом. У результаті цієї ініціативи раб на ім’я Манус, який належав шляхетній сім’ї з Кампанії, вийшов наперед і звинуватив у підпалі своїх господарів. Батькам тієї родини за наказом Квінта Фульвія [40] Квінт Фульвій Флакк (помер 205 до н. е.) — військовий, державний та політичний діяч Римської республіки.
зітнули голову, і п’ятеро синів, як заявив раб, зайнялися підпалами, щоб помститися й допомогти Ганнібалу. Він також сказав, що вони планували здійснити набагато більше подібних злочинів.
Усіх п’ятьох синів було затримано. Спочатку вони все заперечували й говорили, що раб утік після покарання батогами і просто хоче їм помститися. Та після того, як їх разом із їхніми спільниками допитали в суді, вони зізналися. Їх усіх було страчено, а Манусові подарували свободу і видали близько десяти тисяч сестерціїв. Без усяких сумнівів, у цьому випадку ми маємо радіти, що сміливий раб виявив ворогів вітчизни. Та вам варто затямити, що незадоволені раби в домогосподарстві мають прекрасну можливість оприлюднити будь-яку інформацію про вас, яка в кращому разі поставить вас у незручне становище, а в гіршому — може викликати смертельну небезпеку.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу