В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Між тим, звертаємо увагу суддів на те, що Е. вчинив злочин 26.08.2004 р., а тому на нього поширюється дія Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., в ст. 14 якою вказано, що особи, які згідно з цим Законом звільняються від покарання, звільняються, як від основного так і від додаткового покарання [185] Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні, с. 559. . Таким чином, якби суд застосував до Е. цей Закон, а не Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., то останній мав би право на звільнення і від додаткового покарання.

3) Дев’ять актів амністії, де зазначені конкретні умови, при яких особа може бути звільнена від додаткових мір покарання.

На наш погляд, особи повинні підлягати звільненню від додаткових мір покарання, коли ці питання зовсім не розглядаються в актах амністії, оскільки звільнення цих осіб від покарання, слід тлумачити, як звільнення від основного покарання, так і звільнення від додаткового виду покарання.

Якщо акт амністії забороняє звільнення осіб від додаткових мір покарання, то ці особи ні при яких обставинах не можуть бути звільненні від додаткових мір покарання. Наприклад, в ст. 18 Указу Президента України від 19.04.1995 р. “Про амністію із нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні”, зазначено про те, що особи, які підпадають під дію цього Указу, від додаткових мір покарання не звільняються [186] Там же, с. 478. .

У зв’язку із цим, важко погодитися, як з п. 5 листа Верховного Суду України від 25 травня 1995 р. про порядок застосування Указу Президента України від 19.04.1995 р. “Про амністію із нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні”, в якому зазначено, що “якщо обставини, які є підставою для застосування ст. ст. 1 і 3 Указу, виявляться у стадії судового розгляду, суд у відповідності зі ст. 6 ч. 2 КПК України доводить розгляд справи до кінця, постановляє вирок і, якщо цей вирок є обвинувальним, при відсутності обставин, передбачених ст. 9 Указу, звільняє засудженого від покарання. У цих випадках суд звільняє засудженого як від основного, так і від додаткового покарання [187] Там же. , так і з наступним рішенням вищестоящого суду.

Приклад:Вироком місцевого суду від 05.05.1995 р. К. був засуджений за ч. 2 ст. 143 КК до 3 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна. На підставі ст. 46-1 КК виконання вироку було відстрочено на 2 роки. На підставі ст. 3 Указу Президента України від 19.04.1995 р. “Про амністію із нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні” К. від основного покарання було звільнено. Верховний Суд України своєю ухвалою від 26.03.1996 р. цю постанову суду скасував і зазначив, що суд, крім того, допустив помилку, оскільки Указ поширюється і на додаткові міри покарання [188] Рішення Верховного Суду України. – 1997. – С. 140-141. .

Найбільші труднощі виникають у суддів із третьою групою актів амністії, де в них зазначені конкретні умови, при яких особа може бути звільнена від додаткових мір покарання. Цю групу актів амністії можливо розділити на три підгрупи по змісту викладення цих конкретних умов:

а) Два акти амністії, в яких зазначено, що особи, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових мір покарання не звільняються, крім осіб, відносно яких на день набрання чинності цим Законом вироки суду в частині додаткових мір покарання не було виконано (ст. 21 Закону України “Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України” від 26 червня 1997 р. [189] Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні, с. 511. та ст. 20 Закону України “Про амністію” від 24 липня 1998 р.) [190] Там же, с. 517. ;

б) Шість актів амністії, в яких зазначено, що особи, які згідно із цим Законом звільняються повністювід покарання, звільняються, як від основного так і від додаткового покарань. Усі інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових мір покарання не звільняються (наприклад, ст. 15 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.) [191] Там же, с. 550. ;

в) ст. 14 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., в якій зазначено, що особи, які згідно з цим Законом звільняються від покарання, звільняються як від основного так і від додаткових видів покарань. Усі інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових видів покарань не звільняються [192] Закон України “Про амністію” // Урядовий кур'єр. – 2008. – 26 грудня; Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні, с. 559. .