В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Ігнорування суб’єктивних ознак продовжуваного злочину може привести до того, що до них можуть бути зарахуванні злочини, які не є продовжуваними, а це може привести до помилок при визначенні остаточного покарання.

Приклад:Вироком суду від 27.06.2006 р. М., раніше судимого 16.02.2004 р. за ч. 2 ст. 365 КК на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 1 ст. 367 КК (за епізодами 1–2) на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. ст. 70 ч. 4, 72 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 16.02.2004 р. та призначено покарання у виді 5 років 3 місяця позбавлення волі, за ч. 1 ст. 367 КК (за епізодами 3–8) на 1 рік 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. ст. 71, 72 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 16.02.2004 р. та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяця позбавлення волі. З матеріалів справи убачається, що М. вчинив службову недбалість при реалізації племінної худоби: 18.11.2003 р. — на суму 2400 грн., 26.01.2004 р. — на суму 750 грн., 25.02.2004 р. — на суму 1500 грн., 04.03.2004 р. — на суму 1015 грн., 27.03.2004 р. — на суму 940 грн., 29.03.2004 р. — на суму 5551 грн., 31.03.2004 р. — на суму 2145 грн., 03.04.2004 р. — на суму 896 грн., а загалом було реалізовано худоби на суму 15198 грн. Заступник прокурора області у касаційному поданні відзначив, що покарання М. неправильно призначено за окремими епізодами злочинної діяльності, а не за один продовжуваний злочин, а тому суд безпідставно застосував до М. ст. 70 ч. 4 КК. Верховний Суд України, змінюючи вирок, виключив застосування до М. ст. 70 ч. 4 КК та перекваліфікував його дії за ч. 1 ст. 367 КК (епізоди 1–2) і ч. 1 ст. 367 КК (епізоди 3–8) на ч. 1 ст. 367 КК, призначив покарання по сукупності вироків, оскільки цей злочин вчинено після засудження за вироком від 16.02.2004 р., та відзначив, що суд у мотивувальній частині вироку правильно зазначив про кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 367 КК, оскільки визнав, що М. вчинено єдиний злочин, внаслідок якого заподіяна істотна шкода державним інтересам. Однак у резолютивній частині вироку суд припустився помилки, давши окрему кваліфікацію діям М. за епізодами [248] Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — № 3. — С. 26–30. .

Важко погодитися з цим рішенням Верховного Суду України. Прокурор у касаційному поданні стверджував, що засуджений вчинив продовжуваний злочин. Згідно ч. 2 ст. 32 КК продовжуваний злочин визначається, як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. “Єдиний злочинний намір, який об’єднує злочинні діяння при вчиненні продовжуваного злочину, як особливий вид умисної форми вини, має місце тоді, коли винний за наявності загальних ознак умислу, реалізовує свій задум, розраховуючи вчинити у різний час не одне, а декілька тотожних за своїми ознаками злочинних діянь, спрямованих на досягнення загального результату” [249] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. — К.: Каннон, 2001, с. 110. . Оскільки М. вчинив необережний злочин — службову недбалість, не має ніякого сенсу доказувати, що у нього не було єдиного злочинного наміру, об’єднаного єдиним умислом, а також єдиної мети при вчиненні діянь, а тому він не міг вчинити продовжуваний злочин. Як би прокурор був прав, то дії М., який реалізував худобу на 15198 грн., треба було б кваліфікувати не по ч. 1 ст. 367 КК, а по ч. 2 ст. 367 КК, оскільки останній спричинив тяжкі наслідки, які, з урахуванням розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян в 2003–2004 р.р., заподіяли матеріальних збитків, що у 349 разів перевищують неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що склад злочину в діях М., передбаченого ст. 367 ч. 1 КК, є тільки 18.11.2003 р., де той реалізував худоби на 2400 грн., що перевищує 141 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В інший час (2–8 епізоди) розмір матеріальних збитків в кожному випадку не перевищує 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а це означає, що в цих діях М. відсутній склад злочину.

На нашу думку, міський суд повинен був:

а) спочатку призначити покарання М. за злочин, який той вчинив 18.11.2003 р.;

б) потім на підставі ст. ст. 70 ч. 4, 72 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, остаточно призначити М. покарання, а не приєднувати невідбуте покарання за попереднім вироком від 16.02.2004 р., а також не застосовувати до нього ст. 71 КК.

В теорії кримінального права злочини з альтернативними діями відносяться до одиночних злочинів. Сутність останнього злочину полягає в тому, що здійснення любого із названих в диспозиції статті Особливої частини КК діяння утворює закінчений состав злочину. При цьому однаково, вчинив винний одне із указаних діянь, два діяння або навіть всі перелічені діяння [250] Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. 2-е изд. — М.: Изд-во БЕК, 1999. — С. 334. .