В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

У судовій практиці виникають питання про застосування принципів призначення покарань, у випадках призначення різних видів додаткових покарань за окремі злочини. На нашу думку, в даному випадку не застосовується принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим і принцип часткового складання покарань, оскільки згідно вимог ст. 72 ч. 4 КК — додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно. У п. 22 постанови Пленуму вказано, що якщо за злочини, що входять до сукупності, призначені різні види додаткового покарання, то вони мають бути зазначені у вироку з наведенням відповідних розмірів та строків і при призначенні остаточного покарання, оскільки виконуються самостійно (ч. 4 ст. 72 КК) [93] Там же, с. 267. . Така точка зору і у В.І. Тютюгіна.

7. Якщо за декілька окремих злочинів призначаються декілька додаткових покарань різних видів, то усі вони повинні бути приєднані (без поглинення і складання між собою) до остаточного визначеного за сукупністю злочинів основного покарання, бо згідно з ч. 4 ст. 72 КК різновидні додаткові покарання у всіх випадках застосовуються одночасно [94] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 227. .

8. Зі змісту ч. 1 ст. 70 КК випливає, що при визначенні остаточного покарання, стосовно як основних, так і додаткових покарань суд має право обрати один й той самий принцип їх призначення за сукупністю (наприклад, поглинення чи складання). Але це зовсім не означає, що у всіх випадках суд зв’язаний у своєму виборі і завжди повинен обрати лише один і обов’язково однаковий такий принцип як до основних, так і до додаткових покарань. Закон (ч. 1 ст. 70 КК) наділяє суд правом вільного вибору принципів призначення покарання за сукупністю злочинів. Тому, виходячи з потреб індивідуалізації покарання, враховуючи обставини конкретної справи, особу винного, а також специфічні властивості окремих видів покарань, суд має право щодо основних покарань застосувати один принцип приведення їх у сукупність (наприклад, поглинення), а стосовно додаткових — інший (наприклад, складання) [95] Там же, с. 228. .

На нашу думку, в останньому прикладі місцевий суд мав право одночасно застосувати принцип поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, а також принцип часткового складання призначених додаткових покарань в межах 3 років позбавлення права обіймати посади.

Зміни вироку суду, які погіршують становище засудженого.

Згідно роз’яснень п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків» № 11 від 21 грудня 1990 р., не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст. 411 КПК, питання, які погіршують становище засудженого. Зокрема, не можна у такому порядку призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо [96] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 78. . Однак інколи, суди не виконують ці вимоги закону.

Приклад:Районний суд вироком від 13.09.2005 р. засудив Н. за ч. 4 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки, за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК на 4 роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Постановою місцевого суду від 13.09.2005 р. уточнено резолютивну частину вироку та на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів Н. призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки з конфіскацією майна. Верховний Суд України вирок суду змінив, а постанову суду скасував і відзначив, що згідно з вимогами закону не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст. 411 КПК, питання, які зачіпають суть вироку, погіршують становище засудженого, стосується прогалин і недоліків вироку в частині призначення покарання. Проте, місцевий суд всупереч вищевказаним вимогам своєю постановою від 13.09.2005 р. в порядку ст. ст. 409, 411 КПК уточнив резолютивну частину вироку щодо Н. від 13.09.2005 р. та на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч. 5 ст. 191 КК, призначив засудженому додаткові покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки з конфіскацією майна, хоча у вироку ці додаткові покарання засудженому за ст. 70 КК не призначались [97] www.nau.kiev.ua № 5-5578км06, 21.11.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .