Володимир Батчаєв: Ти і міліція

Наприклад, тобі можуть сказати, що в сусідньому кабінеті дає пояснення свідок, який бачив, як ти скоїв злочин, і тепер тобі не уникнути покарання. Як альтернативу, опери можуть запропонувати самому написати «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу в подальшому твоєму затриманні, і ти спокійно поїдеш собі додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для тебе головне — бути звільненим. А вирвавшись із райвідділу, ти зможеш відмовитися від написаного (в принципі це дійсно так) і взагалі досвідчений адвокат тебе у будь-якому разі «витягне». Завжди виважено й навіть критично стався до подібних пропозицій і не піддавайся на такі умови звільнення — міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у твоєму звільненні. Написана тобою «покаянка» необхідна міліції як доказ твоєї вини і додаткове обґрунтування необхідності твого взяття під варту.

Не будь наївним і не вір запевненням міліції, що ти скоїв незначний злочин і тобі за це нічого не буде, — тільки штраф. Навіть якщо це й так, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності твоєї біографії не прикрасить і навіть може призвести до певних обмежень твоїх прав. Ти не скоював злочин — так не бери на себе чужу провину.

Гадаю, ти вже дещо зрозумів і не маєш намірів перевіряти на своєму досвіді правдивість телесеріалу «Глухар». Тому стисло підведемо підсумки і ще раз повторимо правила поведінки у спілкуванні з міліцією:

— своїми діями я не провокую співробітників міліції на затримання;

— без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і компетентно я переконую міліціонера у своїй невинуватості;

— у будь-якому разі я не тікаю та не чиню міліціонерові фізичного опору;

— про моє затримання у будь-який спосіб я повідомляю моїм рідним та друзям, які одразу вирушають до райвідділу міліції і не залишають його, доки мене не випустять або доки не прийде мій адвокат;

— я маю кваліфікованого адвоката, який завжди готовий прийти на допомогу;

— я не підписую не заповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини мого затримання:

— я не винуватий, а тому не піддаюсь залякуванню й умовлянню міліціонерів зізнатись у скоєнні злочину;

— я знаю максимально можливі терміни мого затримання і після їх закінчення домагаюся свого звільнення.

Про це говорити важко і неприємно, але необхідно. Така правда нашого сьогоднішнього існування у цій країні. Побиття громадян та застосування катувань у міліції — явище, на жаль, досить поширене. І причина тут одна — міліціонерам необхідно за будь-яку ціну отримати від затриманого зізнання, пресловуту «явку з повинною». В Україні до теперішнього часу є актуальним афоризм сталінського прокурора Андрія Вишинського: «Зізнання — цариця доказів», і, вірогідно, ближчим часом ситуація на краще не зміниться.

Тому ще декілька порад. Під час перебування в службовому приміщенні запам’ятай імена міліціонерів, які тебе били (вони ж спілкуються між собою). Постарайся залишити докази свого перебування та побиття в кабінеті: якщо пішла кров, — забризкай нею покриття підлоги, непомітно зроби мазок кров’ю на днищі стільця або заховай закривавлену носову хустинку десь за шафою чи батареєю опалення. Можна потім зробити відповідний аналіз крові, і це буде як доказом того, що тебе побили, так свідченням того, що ти взагалі перебував у службовому кабінеті райвідділу (є в міліціонерів така звичка — стверджувати, що вони бачать тебе вперше).

Зімітуй втрату свідомості або нестерпні болі в серці — нехай викликають лікаря. Не соромся голосно кликати на допомогу — це не боягузтво, а засіб самозахисту. По-перше, у коридорі можуть бути люди, а це — свідки, по-друге, жодний керівник не зацікавлений у скоєнні надзвичайної події у своєму підрозділі, а тому якщо почує, то також прийде тобі на допомогу. Та й не всі ж міліціонери нелюди, серед них багато таких, хто засуджує жорстокість своїх колег, і буде вимагати від них припинити знущання.

Якщо від тебе під катуваннями вимагають щось написати і підписати, а всі попередні заходи не дали очікуваного результату, — пиши й підписуй, це краще, ніж залишитися калікою. Але умисно викриви свій почерк (пиши з нахилом літер уліво або почерком «першокласника», акуратно виводячи кожну літеру) і постав нестандартний для тебе підпис. Міліціонери твого почерку не знають, а звіряти проставлений під протоколом підпис з підписом у паспорті звички не мають.