Володимир Годованець - Конституційне право України

Особливим статусом в Україні користується Автономна Республіка Крим. Зміст автономії такого адміністративно-територіального утворення визначається статтями 134–139 Конституції України.

Стаття 134 визначає Автономну Республіку Крим як невід’ємну складову частину України, тим самим підтверджуючи й закріплюючи цілісність і недоторканність території України в межах існуючих кордонів. Такий конституційний припис повністю знімає питання щодо можливості приєднання Криму до будь-якої іноземної держави чи набуття ним статусу суверенної держави. Із цієї статті також випливає, що опитування населення автономії та проведення місцевого референдуму щодо цих положень є антиконституційним і не може мати правових наслідків.

За конституційною природою Автономна Республіка Крим є формою так званої територіальної (адміністративно-територіальної) автономії, суть якої полягає передусім у праві її населення (громадян відповідної держави, які постійно проживають у межах цієї автономії) і тих органів, які воно обирає, самостійно вирішувати питання, віднесені до відання автономії.

Зі змісту статей 135, 136 Конституції України випливають основні державні ознаки Автономної Республіки Крим:

вона має свою Конституцію;

у ній діє (як регіональна) система державних органів на чолі з Верховною Радою та Радою Міністрів;

її державні органи у межах своїх повноважень приймають правові акти, які складають регіональну систему правових актів Автономної Республіки Крим.

Повноваження Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України, Законом України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р., Конституцією Автономної Республіки Крим, прийнятою 21 жовтня 1998 р.

Стаття 137 Конституції України встановлює перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання, а стаття 138 — питань, які належать до відання Автономної Республіки Крим. Частиною другою зазначеної статті передбачається, що Автономній Республіці Крим законами України можуть бути делеговані й інші повноваження.

Конституція Автономної Республіки Крим, прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим і затверджена Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 р., базується на нормах Конституції України, викладених у її розділі Х «Автономна Республіка Крим» та на інших нормах.

Частина перша статті 1 Конституції Автономної Республіки Крим відтворює статтю 134 Конституції України про те, що «Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання».

Правовою основою статусу й повноважень Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим є Конституція України, закони України, Конституція Автономної Республіки Крим (частина перша статті 2 Конституції Автономної Республіки Крим).

Особливість статусу Автономної Республіки Крим у складі України підтверджується також і тим, що лише в ній діє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України. Сьогодні такий закон поки що відсутній, і Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим функціонує на основі «Положення про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», затвердженого Указом Президента України від 31 січня 1996 р.

Система політико-правових цінностей, вироблених людством упродовж століть, включає у себе чимало принципів і вимог щодо оптимальної організації державної влади, здатної забезпечувати ефективне керівництво країною як у центрі, так і на місцях. Серед них чільне місце належить принципу децентралізації державної влади на рівень територіальних громад і органів, які вони обирають, тому що, як відомо, жодною країною не можна успішно керувати з центру, оскільки якою б досконалою не була державна влада в центрі, вона ніколи не буде ефективною, якщо не спиратиметься на демократично організовану систему самоврядування на місцях.

Відображуючи прагнення українського народу розвивати та зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, Конституція України в статті 7 закріпила принцип, згідно з яким «в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування». Отже, Конституція України покладає на державу функцію підтримки місцевого самоврядування як однієї з підвалин демократичного ладу.