Світлана Журавель - Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі

На прикладі кордонів приватних володінь я спробую вам продемонструвати модель незалежних міжособистісних стосунків у шлюбі. Уявіть собі, що ви є господарем якоїсь приватної власності. Так вам буде легше розібратися: що і кому належить, а значить хто і за що несе відповідальність.

Отже, якщо в вашій власності є: будинок, город, сад, або квартира в багатоповерховому будинку, то це означає, що саме ви доглядаєте за власними володіннями, оберігаєте їх від зовнішніх зазіхань і впускаєте тільки тих, кому довіряєте.

Те ж саме відбувається й в міжособистісних стосунках між чоловіком та дружиною. Кожен з них має «свою власність» – це свої думки, вчинки, переконання, принципи, якості характеру, здібності, таланти та душу вцілому. Якщо два таких «господаря» проживають поряд, то вони стають сусідами. Тепер вже від них обох залежить мирне або вороже співіснування.

Якщо ви обидва є повноцінними зрілими особистостями, то ще в самому зародку своїх відносин ви почнете позначати межі власного простору. І це цілком справедливо!

Визначення особистих кордонів – це:

– Запорука вашого щасливого співіснування в шлюбі;

– Пізнання себе і іншу людину як особистість;

– Продовження самовдосконалення;

– Набуття нового досвіду в міжособистісних стосунках;

– Попередження і можливе запобігання майбутніх проблем у шлюбі.

Саме так виглядає ідеальний шлюб і ідеальні стосунки. Але що робити, якщо шлюб виник спонтанно – з ряду причин, не пов'язаних з особистісним зростанням: коли двоє, ще не досягнувши зрілості і під впливом гормональних сплесків в організмі, – кидаються «у вир з головою»? З часом, абсолютно не підготовлені до спільного життя, – вони часто роблять помилки, – які в свою чергу несуть свої певні наслідки.

Шлюб – це серйозне, сміливе але ризиковане рішення. І це рішення не можна приймати безвідповідально, тому що шлюб має твердо стояти на цих трьох стовпах: свобода, кохання та відповідальність.

Подружжя – це такі стосунки, які засновані на коханні та відповідальності, які в сою чергу тримаються своїм корінням за свободу. Якщо кожна людина незалежна від іншої, то вона вільна кохати її. Але там, де безвідповідально присутня реальна чи уявна влада одного над іншим, – немає місця любові.

Кохання – це вільне почуття. Тому й людині, яка любить необхідні: відчуття повної свободи – з одного боку, і почуття відповідальності – з іншого. Якщо хоч один з цих стовпів відсутній в подружніх стосунках, то на їх місце приходять: страх, залежність, недовіра, образа, хаос.

Ось що про це говорить в книзі: «Брак. Где проходят границы?» Дж. Таунсенд:

«Когда эти основные компоненты ваших отношений неукоснительно соблюдаются, – происходит нечто невероятное. Ваша любовь и взаимопонимание растут, а вместе с ними растете как личности и вы с супругом.»

Біблія доповнює:

«Досконала любов проганяє страх».

Коли двоє люблячих один одного беруть на себе відповідальність робити все від них залежне на благо шлюбу, – кохання не знає меж. А коли відповідальність не ділиться порівну між людьми, виходить, що одному доводиться брати на себе занадто багато, і в ньому починає накопичуватися образа.

У той же час інший, який ні за що не відповідає, а лише егоїстично пожинає плоди спільного життя та відверто командує першим. Якщо один з подружжя робить замах на свободу іншого або перекладає на нього всю відповідальність за відносини, – любов починає здавати свої позиції. Подібно до рослини, яка в'яне в сухому, неродючому грунті, – стосунки подружжя марніють в обставинах ворожості та нерозуміння.

Та коли ці основні компоненти відносин неухильно дотримуються, – відбувається щось неймовірне: їх любов і взаєморозуміння ростуть, а разом з ними ростуть як особистості і кожен з подружжя.

Свобода, кохання та відповідальність вимагають від чоловіка та дружини активних дій. Керуючись ними, кожен з них змінює:

– Своє ставлення, свою реакцію, свої вчинки, свої рішення, свої почуття, свій характер;

– Бере активну участь у пошуках шляху з подолання будь-яких непорозумінь, що виникли у відносинах з партнером, навіть без провини;

– Тепер кожен бере відповідальність за свої: бажання, настрій, потреби, недоліки і життєві принципи.

Ні для кого не є секрет, що більшість людей спочатку самі дозволяють іншим витісняти себе за певні рамки, а потім самі ж ображаються на тих, з ким допустили таку помилку. Проявляючи своє безсилля і слабкість, – вони не домагаються здійснення своїх бажань, не відстоюють свої принципи, не захищають «власні володіння» від зовнішнього розорення.