Девід Бернс - Почувайся добре. Нова терапія настрою

Тепер, коли знаєте, скільки маєте гніву, погляньмо, що можна з ним удіяти.

Традиційно психотерапевти ( та широка громадськість) виділяють два основні способи поводження з гнівом: (а) гнів, повернутий «усередину», і (б) гнів, спрямований «назовні». Перший варіант вважають «нездоровим»: ви поглинаєте обурення, як губка, накопичуючи агресію всередині. Зрештою, вона роз’їдає вас, призводячи до провини й депресії. Перші психоаналітики, наприклад Фройд, вважали, що саме внутрішній гнів спричиняє депресії. На жаль, переконливих доказів на підтвердження цієї думки немає.

Другий варіант вважають «здоровим»: ви виражаєте гнів і, висловивши почуття, почуваєтеся, мабуть, ліпше. Проблема цього спрощеного підходу полягає в тому, що він працює не надто добре. Якщо висловлюватимете гнів, де заманеться, про вас невдовзі подумають як про того, у кого клепки бракує. Водночас ви не навчитеся спілкуватись з людьми в суспільстві, не гніваючись.

Когнітивне рішення виходить за межі обох цих підходів. У вас є третій варіант: припиніть створювати гнів. Вам не доведеться вибирати між тим, щоб стримувати його, і тим, щоб його випускати, адже його просто не буде.

У цьому розділі я надам поради, які допоможуть оцінити переваги й недоліки відчуття гніву в різних ситуаціях, щоб ви могли вирішити, коли він діє у ваших інтересах, а коли проти них. Якщо захочете, зможете виробити контроль над почуттями і поступово перестанете страждати через надмірну дратівливість і розчарування, які псують вам життя без жодних поважних причин.

«Люди!

Трясця!

Мене від них нудить!

Мені потрібен відпочинок від людей».

Жінка, яка записала ці міркування о другій ночі, не могла заснути. Як можуть собаки й галасливі сусіди в її багатоквартирному будинку так не думати про інших? Я готовий побитися об заклад, що ви, як і вона, упевнені, що це дурні, егоїстичні дії інших змушують вас гніватися.

Природно вважати, що вас засмучують зовнішні події. Коли ви на когось розлючені, то автоматично робите їх причиною всіх своїх лихих почуттів. Ви кажете: « Ти мене дратуєш! Ти дієш мені на нерви». Коли ви так думаєте, то насправді обманюєте себе, бо інші люди не можуть вас гнівати. Так, ви все правильно почули. Нахабний підліток може пролізти перед вами в черзі в кінотеатрі. Шахрай-віртуоз може продати вам підроблену старовинну монету в антикварній крамниці. «Друг» може надурити вас, привласнивши вашу частку вигідної ділової угоди. Ваш хлопець може завжди спізнюватися на побачення, навіть знаючи, як для вас важливо, щоб усе було вчасно. Хай які жорстокі чи несправедливі здаються інші люди, вони ніколи досі не засмучували, не засмучують і не засмутять вас. Гірка правда полягає в тому, що ви той, хто створює відчутне обурення, усе до останньої краплинки.

Вам це видається якоюсь єрессю чи дурницею? Якщо вважаєте, що я заперечую очевидне, вас може охопити бажання спалити цю книжку чи з огидою її жбурнути. Якщо так, закликаю вас усе-таки читати далі, бо…

Гнів, як і всі емоції, створюється вашими когніціями. Зв’язок між вашими думками та вашим гнівом показано на рис. 7-1. Як можна помітити, перш ніж відчути роздратування через будь-яку подію, варто усвідомити, що відбувається, і якось пояснити це собі. Ваші почуття випливають зі значення, якого ви надаєте події, а не з самої події.

Рис. 7-1.Не негативні події, а сприйняття й думки про ці події створюють вашу емоційну реакцію

Наприклад, уявімо: після шаленого дня ви на ніч укладаєте дворічного сина в його ліжечко. Зачиняєте двері до кімнати й сідаєте відпочити та подивитися телевізор. За двадцять хвилин син раптом відчиняє двері й з’являється звідти, сміючись. Ви можете реагувати на це по-різному, залежно від значення, якого цьому надаєте. Якщо відчуваєте роздратування, то, певне, думаєте: «Чорт! Від нього лише клопоти. Чому він не може залишатися в ліжку й поводитися як слід? Він ніколи не дає мені відпочити ані хвилини!» А може, навпаки, ви раді бачити, як він виходить із кімнати, бо міркуєте: «Чудово! Він сьогодні вперше сам устав із ліжечка. Він дорослішає та стає незалежнішим». Подія однакова в обох випадках. Ваша емоційна реакція визначена лише тим, що ви про неї думаєте.

Б’юсь об заклад, я знаю, що ви зараз міркуєте: «Цей приклад із дитиною нічого не означає. Коли гніваюся, мене насправді провокують. У цьому світі повно справжньої несправедливості й жорстокості. Ніяк не можна думати про все те лайно, з якими мушу щодня мати справу, і не нервувати. Чи ви хочете зробити лоботомію й перетворити мене на зомбі, який нічогісінько не відчуває? НІ, ДЯКУЮ!»