Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

Stone, Leo: “On the Principal Obscene Word of the English Language.” International Journal of Psychoanalysis 35:30–56, 1954.

EВ: Почкання – явище вже часів протизаплідних таблеток. Нікому не здається, що його використали, усі роблять це за взаємною згодою, разом, не «комусь», а «з кимось». Це «мокрий» еквівалент слова «кохатися», який вимовляють із гордістю й радістю.

Напр. Partridge, E.: A Dictionary of the Underworld . Bonanza Books, New York, 1961.

Berne, E.: “Primal Images and Primal Judgments.” Psychiatric Quarterly 29:634–658, 1955.

Пор. Ferenczi, S.: “On Obscene Words.” In Sex in Psychoanalysis . Richard G. Badger, Boston, 1916.

Freud, S.: Wit and Its Relation to the Unconscious . In The Basic Writings of Sigmund Freud . Modern Library, New York, 1938, pp. 692–696.

Амаріліс розповідала про одного знайомого спокусника, який успішно користується лайкою. Тільки-но зустрівши жінку, яка його цікавить, він робить їй більш ніж звичну лайливо-непристойну пропозицію – і так завойовує прихильність одних, утрачаючи її серед багатьох інших і демонструючи (позитивно й негативно) неочікувану брудну силу грубощів.

Legman, G.: Rationale of the Dirty Joke . Grove Press, New York, 1968.

Sussman, G.: The Official Sex Manual , op. cit.

Symposium: “What Is the Significance of Crude Language During Sex Relations?” Human Sexuality 3: 8–14, August, 1969.

Berne, E.: Transactional Analysis in Psychotherapy . Grove Press, New York, 1961.

Наймоторошніший опис сексу як Колосального Кальмара можна знайти в дуже науковій і надто огидній праці Dr. Julius Rosenbaum, The Plague of Lust . Frederick Publications, Dallas, 1955.

Одна з найпопулярніших і водночас найсентиментальніших секс-інструкцій – Van de Velde, T. H.: Ideal Marriage (revised edition). Random House, New York, 1965.

Найсвіжіша література про це – дуже серйозна й ґрунтовно підкріплена документами праця W. H. Masters and V. E. Johnson, Human Sexual Response . Little, Brown and Company, Boston, 1966.

Недосяжним флагманом такої літератури лишається Маркіз де Сад. De Sade, D. A. F.: Selected Works . Grove Press, New York, 1966.

Вищезгадана Леґманова праця – найбільш вартісний зразок підходу до сексу як до втіхи. Цікаво порівняти Леґманову широку й скрупульозну начитаність із Розенбаумовою неакуратністю в царині посилань на добре знану йому класику.

Kama-Sutra of Vatsayana . Translated by S. K. Mukherji, K. C. Acharya Oriental Agency, Calcutta, 1945.

Ananga Ranga of Kalyanamalla . Translated by T. Ray. Citadel Press, New York, 1964.

Perfumed Garden of Shaykh Nefzawi . Translated by Sir Richard Burton. G. P. Putnam’s Sons, New York, 1964.

O’Callaghan, S.: The Slave Trade Today . Crown Publishers, New York, 1961. Містить матеріали дискусії в Палаті лордів (Ґансард) у четвер 14 липня 1960 року. У Бертона є довге есе про історію педерастії в арабських країнах та інших регіонах, які він узагальнено називає сотадичною, або ж педерастичною зоною за іменем Сотада, непристойного, але ритмічного поета античної Греції. R. F. Burton: Thousand Nights and a Night . Надруковано спеціально для Бертонівського клубу, б. д., т. 10 (імовірно, 1886 року), с. 205–254. Арабські солодії вважали, що в тих, хто постійно молиться, у Раю будуть гарненькі хлопчики-валдан. Загалом же з любовної літератури й специфічної торгівлі видно, що араби розцінювали своїх сексуальних партнерів радше як «провіант», а не як людей. Сучасніші й кривавіші приклади можна знайти у Musk, Hashish and Blood , by Hector France (Printed for Subscribers Only, London & Paris, 1900).

Legman, G. Oragenitalism . Julian Press, New York, 1969. Важко повірити, що про це можна написати 300-сторінкову монографію, не скочуючись у банальності, повтори й слизьку хіть, але Леґманові вдалося. Для зацікавлених подружніх пар, старших за 21 рік, які живуть у штаті, де таке не вважають злочином (і мають письмову згоду батьків?) це найкраща книжка на тему, хоча, варто сказати, інших я не дивився (а цю бачив, бо видавець прислав мені примірник) і, може, когось несправедливо забуваю. Книжки Векерле німецькою я не бачив, а англійською її ще не видали.

Секундомірну школу заснувала Кінсі з колегами. (Kinsey, A. C., Pomeroy, W. B., and Martin, C. E.: Sexual Behavior in the Human Male . W. B. Saunders Company, Philadelphia, 1948, pp. 178–179.) Мастер і Джонсон довели справу до досконалості, представивши певні цифри, округлені до десятих частин секунди. Такі виміри корисні для фахівців, які вміють їх належно трактувати – прості люди з вулиці й соціологи без медичної підготовки ними часто маніпулюють і доходять хибних висновків.

Майже в усіх жіночих журналах рецепти сексу написано в тій самій манері, що й рецепти яблучного пудинга, тільки менш відверто і з перчинкою замість начинки.