Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

Зараз ми говоримо про третій аспект чоловічої сили. Енергійність – це сила, з якою еякульована сперма летить у піхву завдяки поршневим скороченням простати. Можливо (але не точно), саме від енергійності залежить стрімкість оргазму, себто відчута висота оргастичного польоту в футах чи метрах.

Отже, на одному кінці в нас чоловік зі слабкою ерекцією, обмеженим натиском і низькою енергійністю, а на іншому – володар товстого тараноподібного фалоса, який самовіддано пхає ним уперед і спрямовує могутній потік свого сімені туди, куди запланувала природа. Усі, хто займає простір між цими крайнощами, теж можуть запліднити жінку, а якщо вона належно підготована – ще й довести її до оргазму [42].

Найлегше з трьох згаданих складників свідомо контролювати натиск. Спинити ерекцію можна вольовим зусиллям – простим вигуком «Стоп!» (або ж, як пишуть у збірниках анекдотів, «Лежати!»). Відновити її не допоможуть жодні чарівні слова. Вигук «Служи!» сам по собі марний – його має супроводжувати жива чи штучна приманка. Найавтоматичніший зі складників – еякуляція: її годі свідомо прискорити, а коли механізм уже запущено, відтермінувати її вдасться хіба на кілька секунд. Енергійність залежить переважно від фізичних чинників, а от шляхетність ерекції й сила натиску – від психологічних.

На сексуальну потужність чоловіка найсильніше впливають дві жінки – мати (або ж, може, ще старша сестра), яка посилювала чи послаблювала його маскулінність і сексуальність, доки він зростав, і партнерка, котра в змозі звеличувати й стимулювати чи гнітити й сповільнювати його своїми реакціями. Що старший чоловік, то сильніше на нього впливають реакції партнерки. Якщо вона його надто часто глушитиме, він може почати втрачати потенцію й зав’язнути в кризі середнього віку – проблемі, котра може далі поглиблюватись, але майже завжди зникає, якщо віддати чоловіка в небайдужі руки.

Багато дружин підмічають, що статеве життя їхнього благовірного часто позначається на його повсякденних звичках. Одні чоловіки суворі, агресивні й енергійні, інші легко гнуться від перешкод і, знесилені, в’януть наприкінці, так і не скінчивши початого.

Дві статі доповнюють одна одну, і в жіночій силі є три відповідні компоненти до чоловічих: екстаз, сила й хват. Екстаз виражається через зволоження, сила – через протинатиск, а хват – через скорочення м’язів.

Зволоження піхви полегшує проникнення фалоса. Якщо зволоження зовсім немає (аналойфія), комусь натиратиме. Деякі жінки настільки сильно збуджуються, що так званий блаженний сік аж витікає (гіперлойфія), коли вони гойдаються на хвилях оргазмів. Часом у соціальній ситуації жінка може так збудитися, що легко (або ж сильно) зволожується – до свого сорому чи щастя. Такі ситуації, як і у випадку чоловіків, можна називати «соціальним тертям». Утім, зволоження не завжди означає, що жінка готова взаємодіяти: вона може прийняти пеніс, але відмовитися бути ним задоволеною [43]. Якщо все гаразд, зволоження супроводжується набряканням клітора. Вагінальне зволоження разом із набряком клітора відповідає чоловічій ерекції, тому слово «потенція», де це зручно, можна використовувати щодо обох статей.

Протинатиск може бути біологічною відповіддю жінки на можливість вагітності або психологічною – на потяг до найбільшої близькості. Ще його можна зводити до звичайного механізму пошуку задоволення. Справжній біологічний протинатиск – це не результат свідомих зусиль чи розрахунків і не спроба витиснути зі статевого акту найбільше насолоди. Жінка просто мусить його чинити, бо дуже хоче, аби пеніс опинився в ній глибше. Деякі починають чинити протинатиск задля задоволення, але поступово біологія бере гору й реакції стають природнішими.

Хват – це відповідник чоловічої енергійності. У мить оргазму, який може збігтися в часі з чоловічою еякуляцією, піхва знову й знову захоплює пеніс хвилями м’язових скорочень, ніби намагаючись його подоїти. Такий хват впливає на партнера й часом збільшує енергійність еякуляції. Повільні стискальні рухи так само несуть задоволення.

Сексуальність жінки виявляється і в інших реакціях на чоловіків. Вона стає доступною для нього, змащуючи взаємні рухи. Коли він входить у неї, вона подається вперед йому назустріч. Коли він чогось прагне, вона відгукується, точно потрапляючи в його емоційний ритм, і допомагає чоловікові проявити все найкраще, пропонуючи натхнення. Якщо мати чи батько навчили свою доньку уникати таких природних реакцій чи зневажати їх, вона виросте страхітливою незграбою – не лише в сексі, а й в інших взаємодіях із чоловіками. Вона стане недоступною, жорсткою, байдужою, цинічною чи зневажливою – сприйнятливою, чутливою й натхненною їй не стати [44].