Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

5. Його первісний образ жіночих статевих органів.

Якщо вдасться розкопати первісний образ, можна виявити, що він разюче відрізняється від очікувань. Один гінеколог, чия іпостась Дорослого досконало знала, як виглядають ці самі органи за будь-яких умов, подивовано виявив, що його внутрішня Дитина досі уявляла піхву як велетенську темну бездонну печеру, де під силу загубитися не лише пенісу, а й усьому тілу. Іншому чоловікові там ввижався вузький коридор, облямований колючим дротом, котрого варто стерегтися всім, хто туди потрапив. Якою мірою такі образи впливають на ерекцію, натиск і енергійність, може залежати й від фізичних властивостей піхви, які бачить і відчуває фалос. Якщо йому там буде вільно, перший чоловік злякається моторошної печери, а другий, навпаки, розслабиться. Якщо ж буде тісно, «печерному» стане безпечніше, а «коридорний» сполошиться й захоче вийти якомога скоріше.

Дивовижно, але часом і пеніс, і пальці можуть не лише відчувати, а й «бачити». Таке явище називається синестезія. Будь-чий внутрішній Дорослий знає, що насправді піхва завжди червона, але для фалоса її колір може змінюватися залежно від рівня зволоження. Суха видається йому пурпурною, трохи слизька – часом рудою, а дуже волога – яскраво-блакитною. Це загальні синестетичні враження, але в кожного пеніса може бути своя кольорова палітра [46].

Первісні образи фалоса теж впливають на жіночі статеві реакції. Її внутрішній Дитині чоловічий орган може видатися масивним виступом, що от-от увійде в саме єство, гострим ножем, що ранить, чи тонким валиком, замалим, аби його втримати й не дати вислизнути. Час від часу в жінок виникають і кольорові реакції, відповідні до ступеня слизькості пеніса (насправді похідної від їхньої власної змазки).

Проте є й позитивніші первісні образи. Чоловікові піхва може нагадувати затишну нірку чи турботливу руку, а клітор – спокусливий сосок, а жінці член часом нагадує льодяника, довгу карамельку чи гриб. Усупереч поширеним уявленням, ці образи не «несвідомі». Їх можна легко впіймати, якщо зосередитись і не пропустити миті їхнього виникнення. Це важливо знати, бо первісні образи можуть дуже впливати на чоловічу й жіночу сексуальність, і їхньої появи не варто чекати аж так довго: вони, оголені, увесь час майорять на тлі.

Багато тверджень про сексуальну психологію ґрунтуються не на ретельних студіях, а на особистих уподобаннях. У деяких сексуальних психологів є якась власна сувора мораль: «Чоловік збуджується від того, що робить жінці, а не від того, що жінка робить йому, а жінка – навпаки» [47]. Вони, ніби проповідники-пуритани, корять енергійних жінок і охочих до насолод чоловіків. Вони виводять якусь стандартну людину, що в неї може бути який завгодно секс. Користі від цього не більше, ніж від стандартизації та створення уніфікованого типу сексу для всього розмаїття людських істот. Та й Амаріліс каже, що в сексі є своя мінлива мода. «Навіть у протизаплідній царині стався крутий поворот, – по-звичному загадково зауважує вона. – Круте піке діафрагми перемінилось на таблетковий злет».

У процесі еволюції чоловічі потенція, натиск і енергійність та жіночі розкішність, сила і хват, вочевидь, усі разом доклалися до дієвого поширення людського роду. Виховані по-своєму тварини, наприклад, не демонструють відповідних якостей і мають низьку народжуваність [48]. У процесі фізіологічного добору сексуальніші представники популяції мали перевагу над менш сексуальними, бо активніше розмножувались. Отже, можна припустити, що Homo sapiens упродовж багатотисячолітнього розвитку ставав сексуальнішим, пристраснішим, пожадливішим і хтивішим, ніж його печерні пращури або навіть ті, хто жив у первісних мавпячих лісах, адже людина – найсексуальніший з усіх ссавців, майже завжди готовий, будь-якого дня й за всіх фаз Місяця.

Біологічна мета чоловічого оргазму – випустити сім’я в мішень, але не в отвір матки, як можна було подумати, а в кишеньку на задній стінці піхви. Звідти сперматозоїди виходять на орбіту і вмикають свої двигунчики, аби долетіти до другої бази – крихітної яйцеклітини, що лежить угорі, у фаллопієвій трубі. Переможець цих безжальних перегонів отримує все, а ті, хто програв, гинуть. Сперматозоїд, який першим досягає яйцеклітини, захоплює її всю до останку, не лишаючи місця конкурентам. У цих перегонах нема других місць і віце-президентів. Конкурсна дистанція в людських масштабах – близько трьох кілометрів із перепонами крізь закрути, загорожі, вири та греблі, і все це здебільшого проти течії. У кожних перегонах бере участь кількасот мільйонів сперматозоїдів, тому це захопливіше, ніж десять тисяч кінських ралі. Як же чудово усвідомлювати, що це відбувається в жіночій утробі щоразу, коли чоловік натисне гачок свого стартового пістолета! Кожен тут – герой. Свій лавровий вінок отримають усі представники сильної статі – високі й куці, привабливі й потворні, сильні й слабкі, молоді й старі. Усі спроможні випустити сперму можуть власноруч розпочати змагання, еквівалентне гонитві населення обох Америк довкола озера Ері.