О так, фортуна була прихильною до мене. Принаймні так мені здавалося. Мені було трохи за тридцять, і я все ще намагалася зрівнятися з іншими, коли хлопець із роботи, який сидів навпроти мене, почав набридати постійними запитаннями, чи я вже почала відкладати гроші на старість. На старість? З глузду з’їхав? Ці гроші потрібні мені зараз. Мені ще ого-го як далеко до старості.
Я нарешті отримала солідні гроші, а він пропонує мені розтринькати їх на майбутнє? Саме так я тоді думала. Минало декілька місяців, і він знову брався розпитувати, чи я вкладаю гроші в одну з програм моєї компанії. Газета «Бікон Джорнал», у якій я працювала, належала компанії «Найт-Ріддер». До кожного долара, який я вкладала, компанія додавала 25 центів. Тобто якщо я вносила двадцять доларів, до них додавалося ще п’ять, до кожної сотні — ще двадцять п’ять і так далі.
Ні, я не брала участі в цій програмі і не планувала долучатися в майбутньому. Річ не в тому, що я боялася довірити комусь свої гроші. Я боялася самих грошей. Я неправильно розуміла біблійні слова про те, що грошолюбство є коренем усякого зла. Тож самі гроші я і вважала злом. Бажання мати більше грошей — хіба це не жадібність? Той план здавався мені якоюсь махінацією. Тому я й далі відмовлялася від «дармових» грошей — не тільки від 25 %, а й від усіляких складних відсотків.
Але співробітник таки зумів мене переконати: «Тобі дають гроші. Чому ж ти від них відмовляєшся?» Я все-таки вклала гроші в той план, проте через свій страх і незнання втратила роки потенційного заробітку.
Про переваги складних відсотків я дізналася через багато років, коли зустріла свого чоловіка Брюса. Він відкрив мені цю важливу фінансову концепцію. Альбертові Ейнштейну часто приписують слова: «Найпотужніша сила Всесвіту — це складні відсотки».
Якби ж я раніше дізналася про те, що з часом сума зростає. Колись у мене був депозитний сертифікат на кількасот доларів. Кожні два роки я знімала відсотки й витрачала їх. Це був мій бонус. Гроші задарма. Ура! Я ніколи не думала про збільшення відсотків. Ніхто ніколи не пояснював мені, що я можу отримувати додаткові відсотки від суми, яка накопичилася за ці два роки. Ось так гроші працюють на вас. Ви можете вкладати їх в акції, в інвестиційні фонди — це вже вирішувати вам і вашому фінансовому консультантові. Просто не чіпайте цих грошей, навіть відсотків. Ви можете розраховуватись із прямого депозиту. Вчіться жити на те, що залишається.
Відома книжка Девіда Чилтона «Заможний перукар» дуже доступно пояснює систему складних відсотків. Видана у 1989 році, ця книжка містить істину на всі часи. Отже, суть така: Рой, заможний перукар, живе в маленькому містечку і навчає своїх клієнтів, що варто відкладати гроші на старість, незалежно від того, скільки вам років. Чим швидше, тим краще. Насправді, найкраще почати якомога раніше. Рой розповідає історію про 22-річних близнюків, які вирішили відкладати гроші на старість. Один із них відкрив особистий пенсійний рахунок і протягом шести років вносив по дві тисячі доларів на рік. А тоді припинив докладати гроші. Йому нараховують 12 % річних, що дуже навіть непогано. Інший близнюк зволікає і відкриває свій пенсійний рахунок аж на сьомий рік, саме тоді, коли його брат уже припинив вносити гроші. Протягом 37 років він вносить по дві тисячі доларів на рік. Йому теж нараховують 12 % річних.
Коли обом братам виповнюється шістдесят п’ять, вони йдуть повечеряти і порівняти суми на своїх пенсійних рахунках. Другий близнюк, який знав, що його брат припинив вносити гроші ще тридцять сім років тому, цілком упевнений, що сума на його рахунку буде принаймні вдесятеро більшою, ніж у брата. Аж ніяк. У шістдесят п’ять вони обидва мають однакову суму — мільйон двісті тисяч доларів.
Ця історія вражає мене щоразу, коли я її чую. Перший брат вносив по дві тисячі протягом шести років. Якщо ви підрахуєте, то побачите, що разом він вніс 12 тисяч. Другий брат вносив по дві тисячі протягом тридцяти семи років і, таким чином, разом вніс 74 тисячі доларів — у шість разів більше, а заробив стільки ж — мільйон двісті тисяч. Висновок: починайте відкладати на старість прямо зараз і залиште в спокої відсотки, щоб вони нарощували додаткові відсотки. Єдине, чого я не розумію, — чому Рой досі стриже волосся, якщо він мільйонер?
Цю концепцію прозвали «Десятивідсоткове рішення», або «Спершу заплати собі». Відкладіть десять відсотків від заробітку на довгостроковий рахунок і не чіпайте цих грошей. Ні основної суми, ні відсотків. Нехай собі примножуються.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу