Гэбриэль Эттинген - Перегляд позитивного мислення - на основі нової науки про мотивацію

Через чотири тижні ми перевірили цих студентів і виміряли за допомогою тієї самої анкети ступінь їх депресії. І виявили: що позитивніші були фантазії в студентів, то вищий був у них ступінь депресії. Але ми також виявили частіше кореспондування мрій і зниження ступеня депресії у процесі самого мріяння. Здавалось, мрії про позитивне майбутнє захищають на короткий час від суму, але збільшують його в подальшій перспективі. Це збігається з короткочасним стимулом задоволення, яке швидко минало й призводило до поглиблення депресії.

Мрії про майбутнє здатні на короткий час послабити депресію; вони працюють як механізми копінгу, що допомагають людині боротися з сильним болем. З’ясовано, що такі процеси мислення й поведінки, як заперечення існування проблеми, наприклад, пияцтва чи вживання медичних препаратів, із часом посилюють депресію[54]. Люди стають пасивними й майже нічого не роблять, щоб усунути причину болю; із часом це починає впливати на їхній настрій. Але і короткочасне полегшення депресії має своє значення. Спонукання людей до мрій може бути важливим тимчасовим терапевтичним засобом, коли пацієнтам потрібна негайна допомога.

Якщо поглянути поза проблему депресії, позитивні фантазії присутні скрізь у нашому повсякденному житті, та багато хто заповзято це доводитиме. Історики й дослідники громадської думки здавна говорять про те, що сучасна культура споживання спирається на продаж продуктів і досвіду шляхом заморожування людей фантазіями про те, що вони могли б мати, ким би могли бути або що зробили б у майбутньому. Такі бренди легкових автомобілів преміум-класу, як BMW, Mercedes, Lexus, підтримують фантазію про те, що просто сидячи в їхній неймовірній машині, можна долучитися до світу смаку, престижу й влади. Протягом десятиріч виробники побутової хімії та кухонного начиння адресують свою рекламу жінкам, які працюють, підкидаючи їм фантазію про те, що, вживаючи їхні товари, вони стануть хорошими матерями для своїх дітей і гарними дружинами для своїх чоловіків. Так само відеоігри пропонують гравцям швидкоплинну, але й приємну фантазію, ніби вони гонщики, секретні агенти або професійні футболісти. Маркетинг пива Corona пропонує стомленим протягом робочого дня споживачам фантазію про розслабляння з пляшкою. Варто сколупнути покришечку та зробити ковток, і людина уявляє себе на білому пляжі під палким сонцем, вона пожбурює мобілку в прибійну хвилю і бавить час, як їй заманеться.

Для декого розповідь про швидкоплинну насолоду від мрій може здатися дивним способом доведення, що мрії мають цінність. Хіба люди вже не надто гедоністичні й не достатньо тверезі й обачні? Як каже Барбара Еренрайх, ми настільки призвичаїлися до зручності позитивного мислення, що втрачаємо зв’язок із реальністю довкола нас і підважуємо нашу здатність вирішувати нагальні соціальні й політичні проблеми.

Але насправді позитивні фантазії можуть допомогти вам налагодити контакти з реальністю. Я маю на увазі певний її різновид: те, що ви справді хочете. Мрії — важливий спосіб вимагати те, що вам належить, що суголосне вам на глибшому, прихованому рівні. Це також ефективний, навіть критичний спосіб з’ясувати, що саме ви не вважаєте реальним.

Скажімо, ви студент коледжу, який збирається вступати до медичного інституту. Ваші батьки — лікарі, а тітка — старша медсестра. Лікарський фах у вашій родині — спадкова традиція. Якось ви сидите самотою та їсте подвійний чизбургер і починаєте мріяти про майбутню кар’єру. Ви уявляєте себе лікарем у ясно-білій одежі з монограмою на лівій вилозі піджака, де до імені додано ще й «доктор медичних наук». Уявляєте собі, як ви біля ліжка пацієнтки міряєте їй пульс, дивитесь її медичну картку, відповідаєте на непрості запитання. Наразі чизбургер ви вже до половини упорали, ширяючи в мріях і не помічаючи, що діється довкола вас у кафетерії. Ви уявляєте себе на нічному чергуванні в яскраво освітленій кімнаті, де пахне шпиталем, і вдруковуєте дані про пацієнтку у формуляр бази даних на комп’ютері. Аж ось розумієте, що ви не сова, не полюбляєте яскраве світло в приміщенні й через шпитальні запахи не можете дихати. І знову вам ввижається, буцім ви біля ліжка пацієнтки, котру нудить і котра зригує все на себе. Ви думаєте… Власне, ви знаєте, що праця в шпиталі марудна. Кому подобається весь час доглядати хворих? Ви замислюєтесь над цим, доїдаючи чизбургер. Уявляєте, як буде важко й нудно, скільки всього доведеться запам’ятовувати в медичному інституті, як вільно дихатиметься на свіжому повітрі, коли вийдете із задушливого шпиталю після довгого чергування.