Джен Сінсеро - Крутість тобі личить - як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну

Коли я сіла писати чергову книжку, я зрозуміла, що мені дуже допомагає, коли я починаю кожен розділ з окремого аркуша. Я зазначаю назву розділу зверху на кожній картці, доповнюю нотатками знизу, а потім розкладаю їх усі на столі — і тоді можу бачити все одразу. Я робила це кілька днів тому, і це було так захопливо! Тільки-но поглянь! Моя чудова нова книжка! Хоча десь через дві секунди мене охопила паніка. О Боже, так багато розділів! І як же (дідько забирай!) я збираюся все це впорядку­вати вчасно? Адже дедлайн уже дихає в спину, а я навіть не впевнена, що саме хочу написати в кожному розділі! Чому ж я не почала робити це вісім місяців тому? Ще тоді треба було пригостити когось вином і вмовити допомогти мені. Бо зараз я вже нічого не встигаю…

Я заплющила очі й глибоко вдихнула. Просто. Зроби. Один. Розділ. Вчасно. І тоді я витягла навмання одну картку, відкрила очі, і це був він — розділ, який я назвала «Трагедія перебільшення» .

Я хотіла б нагадати тобі — і собі, — що більшість болю і страждань у нашому житті спричиняє непотрібне драматизування, яке ми самі ж і створюємо. Тоді ми опиняємося, наприклад, в кататонічному стані перебільшення, обіймаємо свої коліна та хитаємося вперед і назад із відкритим ротом. А все, що насправді потрібно зробити, — це змінити сприйняття і створити нову реальність.

Життя — це лише сон. Не перетвори його на нічний кошмар.

Ми надзвичайно щасливі, бо маємо все те, що маємо, — всі можливості, ідеї, людей навколо себе, завдання, інтереси і життєвий досвід, навіть обов’яз­ки. Тож якщо ти нервуєш через усе це, а не насолоджуєшся своїм життям, то це те саме, що кидати перли перед свиньми. Даремне витрачання дорогоцінного подарунка.

Аби весь цей величезний список справ, які ти маєш зробити, перетворився з обов’язкового на приємний, проаналізуймо три найчастіші скарги, які стосуються перебільшення і прикрашання того, що відбувається навколо нас:

1. НЕДОСТАТНЬО ЧАСУ

Завдяки важкій роботі людей із великим мозком ми знаємо: час — це ілюзія. Поки більшість не має уявлення, що це (дідько забирай!) означає, існує інше трактування, яке значно легше зрозуміти: брак часу — теж ілюзія. Наприклад:

У мене немає часу шукати місце для паркування автомобіля, тож я змушений залишити його на майданчику для розвантаження товарів. О, і подивись, що сталося: я витратив три години, яких у мене не було. Одну — щоби забрати машину зі штрафстоянки, куди її відбуксирували, інші дві — на дорогу додому, бо заблукав. І ще сорок п’ять хвилин я скаржився на все це дружині.

У мене немає часу навести лад у кабінеті. І що ж? Я згаяв півгодини, яких у мене не було, шукаючи свій телефон, що був похований під купами всілякого мотлоху. А далі ще гірше: я з’ясував, що мій телефон розрядився, а це означає, що мені потрібно ще трохи часу, якого мені й так бракує, щоби знайти цей клятий зарядний пристрій, який може бути десь тут, під цими горами книжок. Будь ласка, я сподіваюся, що це так…

Коли нас змушують щось робити, виявляється, що час іще є. Це означає, що час є постійно, але ми самі себе обмежуємо і починаємо думати, що це не так. Зауваж коли-небудь: якщо в тебе є шість місяців на якийсь проект, як ти їх витрачаєш, аби зробити це? А коли в тебе тиждень на якусь роботу, тобі справді буде потрібен цілий тиждень? Як тільки ти зрозумієш, що час, як і решта твоєї реальності, існує тільки в тебе в голові, ти зможеш змусити його працювати на себе і перестанеш бути його рабом.

Ось кілька речей, які ти можеш зробити просто зараз, аби змусити непокірний час стати слухняним:

ПОВАЖАЙ ЙОГО

Якщо ти хочеш більше часу, виявляй до нього повагу. Якщо ти постійно запізнюєшся, марнуєш багато можливостей, якщо ти — ненадійна людина, то ти не посилаєш повідомлення Всесвіту (чи іншим людям, чи собі самому), що ти цінуєш цей дорогоцінний час, який тобі так потрібен, і що ти намагаєшся отримати його якомога більше.

Якщо ти живеш так, ніби час для тебе не важливий, якщо ти не гребуєш такими категоріями, як марнотратство і неповага, то в тебе немає узгодження між тим, що ти кажеш і чого хочеш, тож тобі буде важко його отримати. Ти очікуєш, що час буде з’являтися для тебе просто так попри те, що ти постійно ставишся до нього, ніби до якоїсь дурниці, що не має жодного значення? Я так не вважаю.