Джен Сінсеро - Крутість тобі личить - як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну

Отож, я написала резюме, в якому зазначила такі свої досягнення, як: робила постановку вистав у школі (змушувала своїх друзів дивитися виставу, у якій грав мій хлопець); заснувала кілька організацій у старшій школі (започаткувала групу любителів ковзанів, ми не брали участі в жодних змаганнях, лише один раз зібралися і провели час, показуючи фігури на льоду, а переможець отримав пиво); працювала на шкільній радіостанції (крутилася біля радіостанції, чекаючи, поки мій друг, який працював ді-джеєм, закінчить свою зміну). Потім я вбрала офіційний одяг, який позичила у своєї мами і який мені зовсім не пасував, і пішла на інтерв’ю. Через кілька годин я, знатна базіка і хвалько, отримала роботу.

Тієї ночі я лежала із широко розплющеними від жаху очима. О Боже, що я зробила? Я монстр! Ці милі щиросерді люди у сандалях щойно віддали мені баночку з-під кави, повну грошей. Їм знадобився цілий рік, аби зібрати цю суму на проведення фестивалю, і я, брехуха, збиралася їх розтранжирити.

Я думала про те, щоби зізнатися, але не хотіла відмовити собі в гарній вечірці. І тоді я вирішила спробувати себе в цій справі й працювати так старанно, як ніколи раніше. Я вирішила, що зможу впоратися і зроблю все, що потрібно, аби це був найкращий фестиваль (дідько забирай!), який «Польська пивна» будь-коли бачила. І я завжди досягала успіху, якщо собі обіцяла.

Я змусила своїх двадцятьох сімох безробітних друзів роздавати флаєри й обміняти квитки на вищезгадані безкоштовні сосиски й пиво. Вони вчасно проводили нестримний натовп танцівників польки до їхніх місць, встановили лотки для продавців млинців, а також слідкували за тим, щоби парад волинок пройшов без проблем.

Якщо ти дійсно чогось хочеш, то я не кажу, що ти маєш обманювати, щоб отримати це. Але я припускаю, що ти, можливо, обманюєш себе, якщо не намагаєшся цього отримати.

Часто, коли ми кажемо, що не можемо чогось зробити, це насправді означає, що ми дуже боїмося спробувати, а не неспроможні на це.

У більшості випадків це якраз не нестача досвіду, що штовхає нас назад, а брак рішучості зробити те, що потрібне для успіху.

Ми так багато витрачаємо енергії на вигадування різних виправдань, чому ми не можемо кимось бути, чому не можемо робити щось чи мати речі, яких дійсно хочемо. У такий спосіб ми професійно створюємо прекрасні умови для відволікання своєї уваги, щоби не йти вперед до власної мрії. Уяви, як далеко ми зайшли б, якби просто замовкли і використали всю свою енергію на потрібну справу!

А ось і хороші новини:

1. Ми знаємо більше, ніж думаємо, що ми знаємо.

2. Нам усім подобаються речі, які нам легко вдаються (які значно важливіші, ніж просто мати диплом із цієї дисципліни).

3. Немає кращого вчителя, як необхідність.

4. Пристрасть сильніша за страх.

Оглядаючись назад, я усвідомлюю, що була кваліфікованішою для тієї роботи, ніж думала. Я — старша сестра, а це означає, що для мене природно керувати. Я люблю організовувати вечірки і можу знайти спільну мову з будь-ким, навіть із 76-річними росіянами, які не знають англійської і скаженіють, бо не можуть знайти своїх підштаників.

Відтак я продовжила робити значно масштабніші речі, яких спеціально не вчилася, і зрозуміла, що змарнувала багато часу, вдаючи, що не готова робити те, чим дійсно хотіла б займатися. І що мене шокувало, то це те, що час, коли я почала діяти енергійніше і все-таки зайнялася цим, був цікавішим, аніж час, який я витрачала на підготовку, а насправді нічого не робила.

Чого б це не стосувалося: чи профілю на сайті знайомств, який ти ще не готовий створити, чи мандрівки, яку хочеш здійснити тільки тоді, коли схуднеш на п’ять кілограмів, чи власної справи, яку прагнеш почати, коли назбираєш достатньо грошей… Просто почни! Зараз. Зроби все, що потрібно. Бо завтра вже може бути пізно.

Якось я витратила цілий місяць, готуючи свій кабінет до написання книжки. Я придбала зручне крісло, поставила письмовий стіл в ідеальному місці біля вікна, розклала усі матеріали, які були мені потрібні, а потім ще раз, і ще три рази навела ідеальний порядок, усе так вичистила, що на підлозі можна було робити хірургічні операції, а потім писала книжку… за обіднім столом у кухні.

Зволікання — одна з найпопулярніших форм шкоди самому собі, адже це справді дуже просто робити.

Є так багато цікавих речей, на які ти можеш відволікатися, і чимало людей, які можуть змагатися з тобою у тому, кому це краще вдається.

Сам процес зволікання може бути надзвичайно цікавим, але згодом весь кайф пропадає, бо через кілька років ти почуваєшся цілковитим лузером, гадаючи, чому (чорт забирай!) ти все ще нічого не зробив. Чому інші люди, яких ти знаєш, отримали значно вищі посади, подорожують по всьому світу чи виступають на Національному громадському радіо й розповідають про новий дитячий будинок, який вони відкрили у Камбоджі.