Пол Клейнман - Психологія 101 - Факти, теорія, статистика, тести й таке інше

3. Надмірна компенсація. Люди, одержимі ідеєю компенсації власних слабкостей або недоліків, зациклюються на прагненні до успіху. На думку Адлера, такі люди – невротики.

Альфред Адлер запропонував концепції, що кардинально відрізнялися від теорій Зіґмунда Фройда. На відміну від Фройда, який зосереджувався лише на універсальних біологічних чинниках, Адлер вірив в унікальність індивіда. Відійшовши від учення Фройда і його сучасників, Адлер висунув протилежну теорію психологічного розвитку, надто в дітей, і запровадив принципи, які досі вважають наріжними каменями сучасних інтерпретацій психології.

Не всі це усвідомлюють, проте групи мають сильний і радикальний вплив на поведінку людей.

Кожна людина поводиться по-різному поруч з іншими і на самоті.

Основа соціальної психології полягає в тому, що людина на самоті почувається більш розслаблено й не переймається тим, який вигляд має її поведінка збоку. Щойно з’являється хоча б одна інша людина, поведінка змінюється: люди більше звертають увагу на те, що відбувається навколо.

Тому, згідно з дослідженнями, людина схильна краще виконувати прості або добре засвоєні завдання в присутності інших людей. У разі випробування чогось нового або складного в присутності інших рівень виконання знижується. Це називається «соціальною фасилітацією». У присутності сторонніх ми виявляємо більше старанності про людське око, тому гірше виконуємо нові або складні завдання.

Розглянемо на прикладі баскетболу. Людина, яка вчиться грати в баскетбол, тренуючись самостійно, почувається більш розслаблено, ніж поруч із людьми.

Присутність інших викликає в неї напруження і призводить до помилок.

Тим часом професійні баскетболісти – достатньо вправні, і присутність інших людей навіть поліпшує їхній рівень, адже вони прагнуть продемонструвати свої вміння.

Коли рішення ухвалюють групи людей, можливі два варіанти: групове мислення і групова поляризація.

Коли група одностайна щодо більшості питань, виникає тенденція до притлумлення будь-якої незгоди. Група дбає про гармонію. Якщо всі погоджуються, суперечливі аргументи не схвалюються. Групове мислення може мати катастрофічні наслідки, з огляду на небажання вислухати чи виокремити всі сторони в суперечці. Це призводить до ухвалення імпульсивних рішень. Приклади шкідливих наслідків групового мислення: масові протести й лінчування. Для боротьби з груповим мисленням слід спонукати людей сперечатися й висловлювати власні думки.

Групова поляризація трапляється тоді, коли в межах групи формуються радикальні ідеї, що не виникли б, якби представники групи були поодинці. Скажімо, на початку процесу ухвалення члени групи лише трохи протестували, а наприкінці дискусії вся група категорично виступала проти й опозиція стала радикальною. Для послаблення групової поляризації слід уникати гомогенності.

Ефект свідка – мабуть, найтрагічніше з характерних для груп явище. Спостереження підтверджують: що більшою є група людей, то слабкішим є внутрішнє прагнення допомагати тим, хто цього потребує. Цей феномен подібний до соціальних лінощів, та ефект свідка пов’язаний зі стадним інстинктом: перш ніж допомогти комусь, люди мають побачити, як це робить хтось іще. Слід зауважити, що йдеться лише про групове явище. Коли на місці нещасної пригоди – тільки одна людина і жертва, ця людина зазвичай допомагає постраждалому.

13 березня 1964 року, о 3:20 ночі, двадцятивосьмирічна Кетрін «Кітті» Дженовезе поверталася додому з роботи. Біля входу до будинку на неї напав злочинець, завдавши кілька ударів ножем. Дженовезе кричала на ґвалт, однак жодний із майже сорока свідків злочину, які чули її крики й бачили напад, не зателефонував у поліцію. Усі вони сподівалися, що це зробить хтось інший. Тільки о 3:50 поліції нарешті повідомили про вбивство.

Незалежно від різновиду колективного зібрання (музичний гурт, компанія друзів, ділова зустріч, спортивна команда тощо), для всіх груп характерні схожі психологічні процеси і певні правила.

1. Групи можуть виникати практично з нічого.Групи сприяють самоусвідомленню людини, тому за своєю природою люди прагнуть формувати й організовувати групи.