Барбара Шер - Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш

Як ви бачили в розділі 7, люди готові запропонувати дуже багато, якщо ви дозволите їм долучитися. Чоловіки, коханці, колеги люблять радити й допомагати. Часто в них є вміння, досвід та зв’язки, котрих немає в жінок, і прохання поділитися цим із вами дає їм можливість відчути свою значущість, доброту та мудрість, наче старшим братам. Вони складуть вам резюме, зроблять його ксерокопії в офісі, навчать вас корпоративної стратегії, знайдуть друзів, які напишуть вам рекомендації на солідних бланках. Діти можуть дати неймовірні ідеї та взяти на себе біганину. Їхні голови та ноги особливо прудкі. Вони здатні запропонувати блискучі шляхи розв’язання проблем, які здавалися вам безвихідними, і швиденько об’їздять на велосипеді весь район, розклеївши всюди ваші оголошення. Довірте їм допомогти вам із конкретними справами та самим розібратися з тим, як виконати ваші доручення. Це дуже важливо. Чим більше проблем ви дозволите вашим помічникам розв’язати самостійно, без нагляду, тим більшими будуть віддача та ентузіазм.

Не обов’язково йти важким шляхом. Люди максимально вам допоможуть, якщо ви дасте їм можливість це зробити.

Як на мене, найважливішою метою є створення системи, у якій ви та ваші близькі дієте як спільна команда підтримки. Тут можуть виникнути лише дві проблеми. По-перше, щоб досягти цього, потрібні час та хвилювання, а також стимул, який, попри все, змушуватиме вас рухатися до вашої мети. Друга проблема полягає в тому, що цю систему не можуть створити самотні люди. Якщо ваша сім’я або коханий досі болісно адаптуються до нового порядку або ви не маєте родини, що тоді робити?

Кличте друзів на порятунок.

Насамперед шукайте когось, чиї проблеми більш-менш схожі на ваші: повірте, усі ми стикаємося з приблизно однаковими типами труднощів. Знайшовши таку людину, укладіть угоду про взаємну допомогу – це своєрідна змова про спільне досягнення успіху. Я називаю це системою товаришування.

Система товаришування – це спосіб створити вашу «ідеальну родину» в мініатюрі. Це найбільш компактний та ефективний шлях забезпечити собі систему підтримки, яку я описувала у своїй книжці. Її принцип простий: ви та ваші друзі визначаєте спільну мету як досягнення індивідуальних цілей. Це справді працює, тому що в тисячу разів легше знайти віру, мужність та гарні ідеї для когось іншого, ніж для себе. Отже, ви об’єднуєтесь у команду та обмінюєтесь позитивними ресурсами: ваш товариш забезпечує їх вам, а ви забезпечуєте йому.

Як обрати товариша? Вона або він може бути близьким другом або мешкати з вами в одній кімнаті, але не обов’язково. Новий знайомий або сусід – аж ніяк не гірше. Це насамперед ділова угода, а тісною дружбою стане тільки якщо ви цього захочете. Так, ваш товариш забезпечуватиме вам емоційну та моральну підтримку, але з певною метою – щоб допомогти рухатися далі. До речі, якщо ви близькі друзі, вам слід буде відкладати на потім довгі, задушевні розмові, аби вони не заважали справі.

Чи не єдиною вимогою до товариша є те, що він чи вона має бути людиною, чию думку та цінності ви поважаєте і чиї ідеї та цілі вас захоплюють. Ваші сфери інтересів не повинні неодмінно збігатися, це навіть не обов’язково мусить бути сфера, у якій ви хоч трохи обізнані. Я знайома з піаністом та менеджером із закупівель в універмазі, котрі допомогли один одному досягти своїх цілей! З іншого боку, я також знаю чоловіка й дружину, які обоє працюють редакторами книжок і водночас є «товаришами». (Член родини може бути вашим товаришем; просто я описую цю систему з точки зору дружби, бо такі стосунки часто є міцнішим і надійнішим джерелом підтримки, адже позбавлені емоційних феєрверків, властивих любові близьких.) Отже, немає ніяких правил. Просто будьте обережні й не оберіть когось, хто вас лякає, хто досяг у своїй кар’єрі значно більших успіхів, ніж ви, або хто ніколи не визнає своїх сумнівів чи невдач. Система товаришування, на відміну від наставництва, – це стосунки рівних партнерів.

Ви і ваш товариш зможете надати одне одному три види допомоги, які багато в чому перетинаються:

1. Перший і найважливіший – це очікування , тобто усвідомлення того, що хтось чекає від вас новин: чи зробили ви те, що збирались, і як усе пройшло. Товариш стає тією життєво необхідною вам людиною, котра непохитно вірить у важливість вашої мети, у те, що ви від неї не відмовитесь, ніби робите все це для нього, а не лише для себе. Він виконує роль начальника з моєї фантазії про ідеальне середовище, котрий би змушував мене займатися тим, чого я прагну, навіть тоді, коли мені не хочеться цього робити!