Барбара Шер - Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш

Одного вечора я поглянула на своїх синів, які дивилися телевізор (старшому було тоді вісім, а молодшому п’ять років), і подумала: «Стривайте! Я працюю на двох роботах, не сплю по півночі, а ось переді мною двійко сильних, здорових дітей, які нічим не зайняті». Я вже відкрила була рота, аби, як завжди, прочитати їм нотацію, але зупинилась. Я зрозуміла: «Так, я скаржусь, але насправді мені надзвичайно приємно готувати їм обіди, адже я знаю, що завдяки цьому вони відчувають, що їх люблять і що вони не самотні. Але що може подарувати їм таке ж відчуття? Господи! Я обкрадаю їх сама. Вони повинні готувати мені вечерю! »

Тому я зважилась: «Я така втомлена, коли приходжу додому з роботи ввечері. Мені було б так приємно, якби ви готували мені вечерю».

Вони аж засяяли! Наступного дня пішли до супермаркету й скупились, усе приготували, накрили на стіл, а побачивши моє обличчя, коли я прийшла з роботи, були на сьомому небі від щастя.

Упродовж років, коли ми жили самі, діти давали мені сили рухатися далі, і вони це знають. Вони готували мені вечерю та обід і навіть іноді прибирали в оселі. І відчували, що я ціную й люблю їх, і пишалися тим, що оберігають мене, бо я була лише маленькою, тендітною жінкою, котра потребувала їхнього піклування та захисту. Вони говорять: «Ти б ніколи без нас не впоралася».

Я впевнена, що це одна з головних причин, чому мої діти виросли гарними людьми: хтось потребував їх. Ми не даємо такої можливості нашим дітям. Ми даємо їм решту всього, а тоді дивуємося, чому вони не задоволені. Думаю, тому, що їм конче необхідно відчувати себе потрібними. Їм необхідно знати, що вони дійсно важливі для когось, кого вони люблять, – що вони вправні, здатні допомогти і вам без них не обійтися.

Любіть своє життя. Найважливіша стратегія, по суті, зовсім не є стратегією як такою. Будьте справді щасливі від того, чим займаєтеся. Саме тоді ваша родина не зможе встояти перед вами, бо ви дасте їм спокій, будете життєрадісні, сповнені ентузіазму та любові. Саме тоді вони охоче прибиратимуть на кухні, пратимуть і готуватимуть обід. Вони не почнуть спершу готувати, прибирати та прати, а вже потім скажуть: «Гаразд, тепер ти можеш іти вчитися й працювати, а ми про все подбаємо». Усе навпаки!

Близьким потрібна ваша любов та увага, у будь-якій формі. Вони хочуть, аби їх потребували, залучали та рахувалися з ними. Тому найкращий і найпростіший спосіб мати любов та успіх – дозволити їм допомагати вам у досягненні мети. Дайте їм можливість підтримати вас практично та емоційно. Замість того щоб ваша мета була суперником, який розлучає вас, нехай це буде спільний проект, котрий робить вас ближчими.

Для того щоб ділитися з кимось своєю метою, потрібно застосовувати деякі прийоми «психологічного дзюдо» – особливо спочатку. Я далеко не одразу це усвідомила. Раніше я заходила до будинку, зціпивши зуби та вдягнувши боксерські рукавички, й оголошувала: «У мене чудова ідея. Я збираюся відкрити маленьку фабрику з виробництва органічного добрива й заробити багато грошей!» І якщо хтось просто запитував: «А ти дійсно впевнена, що це спрацює?» – я плакала й повторювала крізь сльози: «Бачите? Бачите? Ви ніколи мене не підтримуєте». Потім вибігала з кімнати й відмовлялася від ідеї. Це було дуже несправедливо з мого боку. Я взагалі не давала близьким права голосу, а потім очікувала, що вони усміхатимуться й аплодуватимуть, як повна зала глядачів, котрим заплатили за оплески.

Коли ви оголошуєте всім про свій бездоганний план, усі почуваються, ніби їх залишили осторонь . Мені це відомо. Коли хтось каже: «У мене чудова, неперевершена ідея», – як би мені не хотілося допомогти, я починаю думати: «А який стосунок вона має до мене?» Однак якщо хтось повідомляє: «У мене є ідея, але не знаю, чи вийде все це, бо одному моєму знайомому вона не сподобалась», – я засукую рукави й кажу: «Ага, що там за ідея?» Тоді я відчуваю, що потрібна.

Дуже важливо діяти саме так щодо вашої родини, а також друзів та колег. Діліться своїми сподіваннями, страхами, невдачами, а не лише тріумфами . Тріумфи завжди залишають людей осторонь, хоч як сильно вони хотіли б долучитися. Тому не намагайтеся рекламувати їм позитивні аспекти вашої ідеї. Скажіть: «У мене є ідея, але вона ще сира. Думаю, всі її розкритикують. Не знаю, що з нею робити». І дозвольте їм вас умовити!

Ось де ви справді можете змусити негатив працювати на вас. Це не трюк, бо сумніви є завжди. Не намагайтеся приховати, а використайте їх! Це діє, ніби чари. Джуді, якій 29 років, зізналася мені: «Мені ніколи це раніше не спадало на думку; я завжди вважала, що маю триматись упевнено. Натомість цього разу я прийшла додому й сказала чоловікові, що думаю відкрити власну галерею ремесел, але боюся, що не впораюсь. Я очікувала, що він мене розкритикує. Але знаєте, таке враження, ніби я натисла на якусь потрібну кнопку, бо він відповів: „Ти можеш це зробити. Наприклад, чому б тобі не спробувати…“»