Барбара Шер - Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш

Коли ви починаєте перший творчий проект або вивчення певного мистецтва чи ремесла, я хочу, щоб ви знизили стандарти аж до нуля. Саме так. Ви не повинні діяти бездоганно із самого початку. Отже, дозвольте собі радісно й спокійно очікувати поганих результатів.

43-річний Метью хотів знову зайнятися малюванням після двадцяти років перерви, але знаходив купу виправдань для того, аби цього не робити. Найбільше йому заважав страх, що в нього нічого не вийде. Тоді я дала йому перше завдання – піти додому та зробити поганий малюнок кота, чайника – будь-чого, аби тільки результат був поганим . Він мав створювати принаймні один жахливий малюнок кожного вечора протягом тижня. Суть полягала в тому, щоб його руки почали рухатися, позбувшись страху, який паралізував його дії: він боявся, що не зможе продемонструвати належну вправність. І це спрацювало. Метью проглянув свою першу купку «поганих» малюнків зі здивуванням та задоволенням. Звичайно, вони зовсім не були такими вже поганими.

Елейн, тридцятирічна вчителька англійської, не хотіла присвятити викладанню все своє життя. Вона потай мріяла стати успішною авторкою детективів, у чому боялася зізнатись, тому що ніколи не могла просунутися далі першої сторінки. Розв’язанням її проблеми стало цілком безпечне завдання писати десять поганих сторінок на тиждень, працюючи вранці перед роботою в школі. Зараз Елейн уже має 150 сторінок своєї першої книжки, і їй так подобається розгортати далі заплутаний сюжет, що вона забула про хвилювання стосовно того, чи гарно в неї виходить. Коли детектив буде закінчено, можливо, Елейн його відредагує й видасть, здобувши визнання та гроші, а може, вирішить покласти в шухляду й написати нову книжку, використовуючи все, чого вона навчилася під час роботи над першою. Але тепер вона дієва письменниця, а не просто мрійниця, і її талант набуває досвіду, потрібного для зростання.

Перші кроки повинні бути малими й посильними, пам’ятаєте? Це те, що забезпечує можливість їх реалізації. Однак завдання «стати гарним художником» чи «автором бестселера» – це аж ніяк не малий крок, який можна легко зробити. Це головна мета. Якщо ви хочете коли-небудь її досягти, дослухайтеся до моєї поради: нехай вашим першим кроком стане щось на кшталт «однієї поганої сторінки на день» або «однієї плівки поганих фотографій на тиждень». Ви підвищите стандарти пізніше – коли у вас буде досить досвіду їм відповідати. Тим часом пам’ятайте урок Супердурня: ваш найгірший результат не може бути настільки ж поганим, як ви собі уявляли. І, можливо, вам стане в пригоді життєрадісна порада Роберта Таунсенда: «Усе, що варто робити, варто робити погано».

Розвиток таланту або здібності – це наче виховання дитини. Коли ви починаєте, вам слід дозволити робити будь-які помилки. Ніхто не повинен вас критикувати – і насамперед уникати цього мусите ви самі. Зі зростанням вашої компетентності ви маєте оволодівати спочатку простими вміннями, далі поступово – складнішими. Аудиторія, якій ви будете демонструвати свої досягнення, з часом повинна ставати ширшою та вимогливішою. Кожного разу ви маєте зустрічати нові виклики й вимоги, аби ваші вміння трохи розширювались, але ніколи не можна одразу вирушати до безнадійно високих вершин. Гарний базовий принцип ваших дій: «Ваша мета завжди має на один крок випереджати ваші можливості». Плануючи свій шлях, ви маєте керуватися цим принципом поступового ризику.

Самотність – найбезпечніша сфера. Ви не хочете там застрягнути, але це місце, де можна розпочати рух, якщо погляди інших людей змушують вас почуватися незатишно, бо вони оцінюють ваші дії. Роберт, журналіст нового покоління, розвинув свій унікальний стиль, коли вів щоденники, яких ніхто ніколи не бачив. Метью нікому не мав показувати свої перші «погані» малюнки. Коли ніхто не спостерігає за вами, ви можете грати вільно, і ця свобода руху є вирішальною для розкриття та розвитку природних граней вашого таланту. Час для вправ та дисципліни настане пізніше.

Якщо ви не прагнете до творчої мети лише для власного задоволення, наступним кроком має стати призначення дати, коли ви наважитеся показати комусь свою роботу. Нехай це буде ваша родина або близький друг – люди, які не є експертами в обраній сфері. На цьому етапі гри вам потрібна не професійна критична оцінка, а любов і схвалення. Вам треба відчути світ як місце, де вас раді вітати. Ваша родина та друзі вважатимуть, що ви неймовірні, і їхня похвала та пропозиції допоможуть вам усвідомити, що творче зростання на очах інших людей – цілком безпечна річ. Тільки тоді ви готові будете сприйняти думку більш неупередженої та вимогливої аудиторії.