Валерій Семиволос - І люмпен в тій країні править балом…

По-третє, самі причинно-наслідкові зв’язки проявляються завуальовано та суперечливо, позаяк у даному випадку ми, нажаль, зіткнулись з процесом не розвитку, а деградації і розпаду не тільки і не стільки природного, а штучно виробленого людьми.

Діяльність державних інститутів та посадових осіб все ще характеризується невпорядкованістю, суперечливістю. Рішення, що ними приймаються орієнтовані головно на досягнення політичних цілей, часто-густо на шкоду законності. В результаті органи влади та управління втрачають свій авторитет як гаранти забезпечення прав і свобод громадян.

В умовах зламу основ тоталітаризму, послаблення державного, правового і соціального контролю найнебезпечніша слабкість виконавчої влади.

Сили, зацікавлені в цьому, без сумніву, будуть робити ставку на люмпенізовані прошарки суспільства і на силу бездумного натовпу, котра, як казав Фолкнер, «…в повному неусвідомленні своєї страшної сили» здатна привести до вершин влади того, хто найбільше пообіцяє.

Нове керівництво країни прийшло до влади під гаслами припинення зубожіння народу, оздоровлення економіки. Все це відомі гасла, котрі гарні тим, що можуть привести до влади, але кепські тому, що цілі проголошені в них важко досяжні, що, в свою чергу, робить проблематичним збереження за собою владу на достатньо тривалий період.

В умовах розмитої соціальної структури суспільства та відсутності усвідомлених і чітко сформульованих інтересів різноманітних соціальних груп чисельні партії і навіть коаліції не зможуть активно впливати на ситуацію. Партій занадто багато, різниці поміж ними майже немає, а суспільство втомилося від «партійності» Це змушує лідерів партій корегувати свої позиції під впливом обставин, шукати опору серед найбільш екзальтованих прошарків суспільства, яким і є власне люмпен.

Чи може люмпен прийти до влади? Марксизм відповідав на це питання негативно.

Але досвід розвитку політичного процесу в низці суспільств, що не мали глибоких демократичних традицій, свідчить про зворотне. В більшості країн Азії та Африки, наприклад, в ході заколотів чи виборів на безконкуретних чи напівконкурентних засадах до політичної влади приходили не соціальні групи, політичні рухи, а люмпени в цивільному чи мундирах.

Взявши владу, люмпен не прагне стати господарем виробничих комплексів, а шляхом вторинного та третинного перерозподілу бажає отримати як найбільший шмат суспільного пирога. Не випадково стосовно його ідеал — панування суспільної (державної) її форми, а в розподільчих стосунках домінують відверто зрівняльні тенденції.

Тому заперечення можливості приходу до влади люмпенства в реаліях сучасної України являється вельми сумнівним. Треба визнати що на політичному горизонті майорить примара диктатури. Найстрашнішої, сірої і жорстокої — люмпенської диктатури, обдуреного і розлюченого обивателя. Бо фашизм в Німеччині виник як масовий рух зубожілих дрібних міських та сільських товаровиробників, безробітних, демобілізованих після тяжкої війни солдат і офіцерів.

Класична схема реалізації механізму приходу люмпена до влади проста як двері: спочатку взяття влади в будь-який спосіб, а потім його легалізація.

Але, якщо уважно придивитися до теперішньої ситуації, то люмпенство вже при владі.

Мова ведеться про проникнення у владні структури не просто носіїв, але й активних виразників люмпенської психології. З особливою наполегливістю вони прагнуть закріпитися в порах виконавчої влади, опосісти місце подалі від виробництва і поближче до перерозподілу.

Ще більш своєрідною виглядає картина проникнення люмпенства в структури представницької влади. Носії люмпенської психології консолідуються у найрізноманітніші ідеологічні коаліції та фракції. Виникає реальна можливість абсолютно легально, використовуючи парламентську трибуну і ЗМІ, вести обробку суспільної свідомості, розширюючи раніше захоплений політичний плацдарм.

Таким чином, сучасне вторгнення люмпенства є фактором, який жорстко впливає на весь політико-економічний ландшафт країни. Руйнівний потенціал люмпенства може бути використаний певними силами для політичної дестабілізації, захоплення влади і в силу цього мусить кваліфікуватися як реальна загроза безпеці особи, суспільства і держави.

Валерій Семиволос, вільний журналіст, село Губарівка, Харківська область, Товариство «Малого Кола»