Власної ідеологічної системи люмпенство не мало і не має, а бере на озброєння ідеї фашизму, расизму, лівого та правого екстремізму, анархізму, троцькізму, марксизму, які в даний момент відповідають запитам та інтересам люмпенізованих прошарків суспільства.
Вважається, що домінантою цієї еклектичної суміші, що визначає ідеологічну спрямованість люмпенства, являється анархізм. Але в силу різноманітних факторів (етнополітичних, економічних, релігійно-конфесійних, традиціоналістичних, геополітичних та ін.) склад і пропорції основних інгредієнтів цього своєрідного ідеологічного коктейлю можуть бути різними кожного окремого моменту.
В таких умовах у деяких суб’єктів політичного процесу з’являється спокуса запропонувати ідеї, гасла, установки, котрі можуть бути безумовно сприйняті люмпенізованими прошарками суспільства, з метою ідеологічного маніпулювання, наступною політичною мобілізацією люмпена і кінцево для досягнення власного успіху в політичній боротьбі за владу.
Люмпенізація
Декілька зауважень методологічного плану.
По-перше, на фоні потужної, обвальної маргіналізації суспільства, коли багато-які соціальні групи та прошарки не мають сталих соціальних рамок, люмпенство також не структуроване, його кордони достатньо розмиті та змінні.
По-друге, треба розрізняти люмпенство як соціально-історичний феномен і процес люмпенізації населення, котрий несе в собі загрозу трансформації в люмпенство вельми значної частини представників інших верств суспільства, які знаходяться в проміжному, нестійкому маргінальному стані.
По-третє, треба враховувати, що конкретними носіями окремих ознак, рис, характеристик люмпенства (наприклад, люмпенської психології) є значна частина постсовкового суспільства, котра сама себе не ідентифікує як люмпенство. Тут проявляються потужні інерційно-психологічні установки. Такі, наприклад, як зрівняльні тенденції чи спрощене (чорно-біле) світосприйняття, які достатньо міцно засіли в свідомості людей, позаяк на протязі тривалого часу були важливою складовою совкового менталітету.
В класичному розумінні до люмпенства прийнято відносити найнижчі прошарки суспільства, висловлюючись марксистською термінологією, «декласовані елементи», людей що опустилися, деградували, позбавились нормальних умов життя.
Це ізгої: жебраки, волоцюги, нероби — люди, яких викинули на обочину життя, котрі втрачають чи втратили людську подобу. Коло цієї категорії осіб достатньо обмежене і сьогодні воно найбільш помітне у великих містах. Тим не менш воно не вичерпує усього масиву люмпенства як такого.
Розповсюдженим стереотипом економічної ідентифікації люмпена є абсолютна бідність. З цих позицій можна сказати, що в Україні відбувається масова люмпенізація всієї країни. Але зубожіння не може вважатися основною чи єдиною ознакою люмпенства. На думку деяких спеціалістів, до люмпенізованої частини населення необхідно відносити різноманітних представників кримінального світу, ділків нарко— і порнобізнесу, проституції тощо.
Таким чином, конкретні носії люмпенської психології можуть володіти значними матеріальними ресурсами, паразитуючи на відносно здоровій частині суспільства та держструктурах, а кримінальна складова люмпенства в умовах розгулу злочинності, криміногенної «зараженості» значної частини суспільства розширює соціальні рамки люмпенства до загрозливих розмірів.
Аналізуючи причини люмпенізації нашого суспільства, можна виокремити наступні: обвальна маргіналізація та зріст темпів безробіття; значна майнова диференціація та зубожіння більшості населення; криза владних структур та відсутність впливових ідеологічних партій; тотальна корупція усіх владних інституцій; суспільно-політична нестабільність; духовно-моральна криза та соціально-психологічна напруга; зріст злочинності; негативні тенденції в судово-правоохоронній системі, армії та інших силових інститутах.
По-перше, важливо враховувати, що більшість чинників люмпенізації (наприклад, маргіналізація) самі по собі, мають багатофакторний характер і потребують спеціального дослідження.
По-друге, через глибину та динамізм соціальних зсувів, що зараз відбуваються ми маємо справу із ситуацією, коли наслідки, а саме люмпенізація, зароджується вже в надрах самої причини (наприклад, зубожіння мас чи зріст злочинності), активно впливаючи на цю причину, видозмінюючи її, виснажуючи чи збільшуючи її потенціал. Тут досить жорстко проявляється принцип зворотнього зв’язку.
Читать дальше