Чарльз Енел - Нова психологігя

У Крішни, пантеїзм набуває особистісний відтінок. Велика боротьба життя являє собою між вищою і нижчою частиною нашого «я». В Індії відомі й інші епічні поеми, такі, як Рамаяна. У них викладені возвишенні ідеали, в той час, як окремі твори опускаються до аморальності.

В даний час, релігія індуїзму має майже 200 мільйонів послідовників. Вона включає різноманітні вірування і практики. Дані відмінності пояснюються численними впливами, як внутрішніми, так і зовнішніми, яким Індія піддавалася починаючи з епохи Вед. Деякі ідеали виглядають прекрасними і благородними. Але ці ідеали представляють релігію скоріше ментальною, ніж духовної.

«Завжди і у всіх справах, нехай буде благоговіння. Поводитися слід важливо. Коли людина мислить, вона правильно і красиво говорить».

Ця цитата належить одному із стародавніх китайських письменників. Розмірковуючи про прояв китайського характеру останнім часом, ми приходимо до висновку, що подібні ідеї глибоко проникли в китайський характер. Не існує іншої раси, що володіє природним гідністю, спокоєм і благоговінням.

Китайська цивілізація зародилася на північному заході Китаю, в провінціях, які розташовані у жовтої річки в теплих кліматичних умовах. На родючій землі ростуть яблука, груші, виноград, горіхи і пшоно.

Сучасна метафізика усвідомлює, що у кожного предмета у Всесвіті є своя прихована сторона. Посвячені високого рангу в минулому, можливо, не вважали, що ця сторона містить Божество, якому потрібно поклонятися. Але вони навчали тому, що невидима духовна сила присутня в найчисленніших явищах — точно так само, як це робимо ми в даний час.

Згідно з поглядами стародавніх китайців, Всесвіт виник завдяки двом душам, або «дихання», названими Ян і Інь. Ян представляв теплоту, світло і життя, а також небеса, звідки виходить все благо. Інь представляла темряву, холод, смерть і Землю. Ян поділявся на певну кількість хороших духів, які називалися Шен. Інь поділялася на злих духів, які називалися Квеле. Ці духи давали життя людській расі.

Народження представляло собою злиття цих душ, смерть — їх розділяє. Якості Шен поверталися до Ян, а якості Квеле — до Інь.

У людей був один Верховний Правитель, і в духовному світі також був один Верховний правитель. Таким правителем вважався Шан ді — незважаючи на те, що китайці приносили жертви багатьом другорядним правителям.

Стародавня релігія Китаю заснована на п’яти канонічних книгах, які Конфуцій, за переказами, врятував від загрози зникнення: історична книга, книга гімнів і пісень, книга благочестя, книга змін, книга ритуалів. Ці навчання, значною мірою, зробили китайський характер таким, яким він є сьогодні.

Імператор шанувався як «син Неба». Основною рисою релігії було шанування предків. Храми були розкидані по всій землі. Основні релігійні свята припадали на дні зимового та літнього сонцестояння — що показує, що стародавні китайці знали про езотеричне значення цих днів.

Конфуцій був найбільш впливовою в китайській історії людиною. Він жив у період між 550 і 480 роками до нашої ери. За свідченнями історичних хронік, його життя не відрізнялася від життя звичайної людини в будь-якому сторіччі.

Коли Конфуцію виповнилося п’ятнадцять років, він налаштував себе на оволодіння знанням. Пізніше він одружився, у нього народилася дитина — але сімейне життя його не влаштовувало, і тому він розлучився з дружиною і став вчителем, знайшовши час для навчання і медитації. Тільки це було дорого його душі, розташованої до містицизму.

У віці тридцяти років, Конфуцій вже володів популярністю. Він організував власну школу і привернув до себе в якості учнів багатьох молодих людей з благородних сімей. Повідомляють, що в один час у нього було три тисячі учнів. Конфуцій був строгим формалістом, а не реформатором. У кінцевому рахунку, його релігія була релігією його предків.

Конфуцій вважав віддалене минуле золотим століттям, і ставив мету підтримувати цей стан незмінним.

Найблагородніший вислів Конфуція звучить так: «Не роби іншим того, що не бажаєш собі».

Золоте правило було підставою його релігії. Він учив, що вища мета на небесах і на землі — «чеснота заради чесноти»,і що «порядок є єдиний закон неба».

Другим великим учителем і містиком Китаю був Лао Цзи, що жив приблизно за шістсот років до нашої ери. Він багато років займав високе положення при дворі імператора. Однак, коли він вже почав старіти, він добровільно пішов у відставку і відправився в усамітнення, де написав свою знамениту книгу мудрості, «Дао Де Цзін».