Чарльз Енел - Нова психологігя

Творчий Принцип Всесвіту не знає жодних винятків. У його дії немає капризу, гніву чи ревнощів. Його не можна вмовити, на нього неможливо вплинути за допомогою пестощів. Але коли ми розуміємо нашу єдність з Універсальним Принципом, ми починаємо виглядати так само, як найвищою мірою успішні люди. Ми знаходимо джерело всієї мудрості і всієї сили.

Кожна мисляча людина повинна погодитися з тим твердженням, що відповідь на молитву свідчить про перевершення і всемогутню силу свідомості, яка внутрішньо присутня у всіх речах і всіх людях. Раніше, ми персоналізували цей всемогутній розум і називали його Богом. Але ідея персональності асоціюється з формою, а форма — продукт матерії. Всюдисуща свідомість або розум повинні бути Творцем всіх форм, розпорядником всієї енергії, і джерелом всієї мудрості.

Не так давно, «Уолкер Траст» запропонував приз в сто доларів за краще есе на тему: «Молитва, її сенс і реальність. Роль і значення молитви для людини, церкви і держави. Сила молитви у вирішенні повсякденних питань життя, зцілення хвороб, запобіганні національної небезпеки і прискорення всесвітнього прогресу».

У відповідь на це оголошення, було отримано 1667 робіт, які прийшли з різних куточків землі і були написані на дев’ятнадцяти мовах. Приз в сто доларів дістався доктору богослов’я, преподобному Самуелю Маккомбу з міста Балтімор. Компанія «Макміллан» з Нью-Йорка опублікувала порівняльне дослідження цих есе. Ось враження містера Девіда Расселла з «Уолкер Траст»:

«Практично для всіх учасників конкурсу, молитва — це реальність, що володіє неоціненним значенням. Але, на жаль, лише небагато знають, яким чином її закон приводиться в дію».

Сам містер Расселл згоден з думкою, що відповідь на молитву повинна бути дією природного закону. Ось що він каже: «Ми знаємо, як використовуємо природний закон. Але наша свідомість має також розуміти його різні фази, а також направляти і контролювати його послідовності. Чи можна сумніватися, що якщо свідомість досить масштабно, щоб охопити дух, для нього відкриється сфера духовного закону?» Складається враження, що ми швидко наближаємося до розуміння цього закону і контролю над ним.

Цінність молитви визначається законом духовної активності. Дух є Творчий Принцип Всесвіту — всемогутній, всезнаючий і всюдисущий. Мислення являє собою духовну активність і складається з взаємодії індивідуального і універсального розуму. «Я мислю, значить, я існую». Коли я перестаю думати, я перестаю існувати. Мислення — єдина активність, на яку здатний дух. Дух має творчої природою, отже, мислення — це творчий процес. Однак, значна частина процесу нашого мислення є суб’єктивною, а не об’єктивною. Велика частина нашої творчої роботи виконується суб’єктивно. Оскільки ця робота — духовна робота, вона не менш реальна. Ми знаємо, що великі вічні сили природи частіше невидимі, ніж видимі, частіше мають духовний, ніж матеріальний характер, і найчастіше суб’єктивні, ніж об’єктивні.

Оскільки мислення являє собою творчий процес, більшість з нас самі створюють для себе руйнівні стани. Своїм мисленням, ми створюємо смерть, а не життя. Ми створюємо нужду, а не достаток. Ми створюємо хвороба, а не здоров’я. Ми створюємо дисгармонію, а не гармонію. Наші переживання і переживання улюблених нами людей, в кінцевій мірі, відображають настрій Розуму, який ми звично приймаємо. І якщо ми можемо допомагати ближнім нашими молитвами, ми також можемо завдавати їм шкоди, дотримуючись руйнівних думок. Ми — вільні моральні агенти, і можемо самостійно вибирати, що думати. Але результат наших думок керується незмінним законом, який являє собою сучасне формулювання духовного висловлювання:

«Не обманюйте, Бог осміяний бути не може. Що посіє людина, то вона і пожне».

Молитва — це думка у формі прохання, а аффірмация — це позитивне висловлювання істини. Коли молитви і афірмації посилені вірою (ще однієї могутньою формою думки), вони стають непереможними.

«Віра є здійснення (субстанція) очікуваного, доказ небаченого».

Мова йде про духовну субстанції, яка містить в собі Творця і Творіння, Елохіма, який проявляється і стає єдиним з об’єктом.

Однак, молитви і афірмації — не єдині форми творчої думки. Коли архітектор збирається побудувати нову чудову будівлю, він усамітнюється в своїй студії і закликає в уяву образи, що втілюють зручність чи користь. Він рідко залишається розчарований результатами.