Чарльз Енел - Нова психологігя

Коли вчений, за допомогою спостереження та дедукції, приходить до розуміння законів, він залишається задоволений. Знання законів дозволяє йому, в певних випадках, втручатися в явища і замінювати природний порядок штучним порядком, який краще підходить для його вимог. Механічні, астрономічні, фізичні, хімічні і навіть біологічні явища — це предмети, якими займається сучасна позитивна наука.

Але як тільки питання заходить про процеси в людській свідомості, соціального життя або історії, починає домінувати протилежна тенденція. Замість того, щоб шукати властиві цим явищам закони, наш розум бажає пояснити їх, знайти їх сутність.

Сум’яття і занепокоєння серед людей, які створюють численні проблеми і, за відсутності гармонії, загрожують руйнуванням світу, що не пояснюються виключно політичними причинами. Вони походять від морального розладу, який, у свою чергу, пояснюється інтелектуальним розладом — відсутність загальних для всіх людей принципів, концепцій і переконань. Щоб людське суспільство могло існувати, недостатньо мати серед його членів певну гармонію почуттів і навіть спільних інтересів. Над усе, людям потрібно інтелектуальну згоду, яка виражається в загальних переконаннях.

Кількість людей, які володіють достатнім рівнем культурного розвитку і мають вільний час для подібних досліджень, завжди буде невеликим. Інші повинні бути налаштовані на підпорядкування і повагу. Не відрізняючись від релігійної догми, яку людство знало досі, нова віра буде пропонувати практичну демонстрацію. У всіх своїх аспектах, вона буде управлятися науковими методами і містити раціонально доказові твердження.

Подібна форма «віри» вже існує в тому, що стосується більшості наукових істин. Всі люди в наш час вірять в теорію Сонячної системи, якій ми зобов’язані Копернику, Галілею і Ньютону. Але чи багато хто з нас здатні зрозуміти демонстрації, на яких заснована ця теорія? Те, що для одних людей — питання науки, для інших — питання віри. Але якби віруючі зайнялися самостійним вивченням, вони прийшли б до тих же висновків.

Народжена від знання віра знаходить свій об’єкт у вічному порядку. Вона спостерігає постійні зміни в нескінченному часі і просторі. У втіленні космічної енергії чергуються фази потенційності і фази активності.

Божество і Всесвіт складаються з єдиної субстанції. Вони являють собою як дух, так і матерію — проявлену думку. Це — єдині атрибути Божества, які відомі нам. Немає жодних причин сумніватися в тому, що в інших світах є високоорганізовані живі істоти. Будучи раціональними істотами, вони повинні нагадувати за своїм інтелектом земних людей — оскільки у всьому Всесвіті є тільки одна свідомість, яка єдине всюди. Завдяки цій свідомості, всі фізичні закони виглядають як інтелектуальні закони.

Ось що пише Олександр Томас Орманді, професор філософії Прінстонського університету:

«Є різновид популярного знання, яке не є наукою, але все ж володіє цінністю, як показує приклад простої людини. Це знання швидко досягає своїх меж і в цілому є ненадійним, за винятком самих грубих наближень. У сфері досвіду людей існує розрив, уникнути якого можна тільки через впровадження науки і точних методів. Безсумнівно, що сучасне життя була б неможливе без науки. Наука не просто забезпечила практичну допомогу — вона відкрила для людей нове небо і нову землю. Вона принесла нам нові погляди, вдосконалила наші методи, і, в значній мірі, розширила горизонт наших уявлень про реальність. Не буде великим перебільшенням сказати, що сучасний світ — мрія людей давнини. Більше того, він здався б їм переважаючим найсміливіші мрії».

«Істина полягає в тому, що коли ми розуміємо найважливішу роль, яку виконала наука у формуванні сучасного життя, небезпека лежить не в недооцінці значення науки. Небезпека — в тому, що наука отримає монополію. Цю тенденцію можна виправити лише визнанням ролі науки у філософському синтезі, а також розумінням того факту, що існує й інша точка зору, згідно якої свідомості належить вища роль. Філософський синтез починається з науки і досягає свого завершення в метафізиці».

«Припустимо, у нас є підстави стверджувати, що в світі існує Абсолют. Чи є в нашому досвіді ресурси, що дозволяють нам якимось розумним чином представити цей Абсолют?»

«Ідея Бога покликана гармонізувати і об’єднати всі справжні інтереси та ідеали в житті. Наше становище незавидне, якщо наша культура вказує на схід, наука — на північ, а релігія — на південь. Коли різні аспекти людських переживань розрізнені, не дивно, що люди не надають ідеї Бога великого значення. Але давайте припустимо, що наші культура та наука єдині в тому, що стосується істини, а політичні ідеали спрямовані виключно до блага. Якщо ми представляємо Бога як істоту, в якій істина і благо єдині, так, що між ними немає конфлікту, в цьому випадку, наша релігія стане принципом, що об’єднує всі елементи нашого життя. Ідея Бога стане центральною силою в нашому досвіді. Зараз ясно, що роль ідеї Бога полягає в об’єднанні. Ідея Бога ідеально піднімає і доповнює всі елементи нашого переживання. Природно, що ідея Бога покликана наповнити наші переживання усіма елементами відносин об’єднаного принципу. Таким чином, реальність ідеї Бога залежить від ступеня, в якій він життєво пов’язаний з нашим досвідом. Якби вона була чистою абстракцією, що не має близького зв’язку з життям людини, вона не могла б претендувати на реальність. На реальність може претендувати те, що зачіпає всі аспекти життєвих переживань, а також ідеал в якості об’єднуючого принципу».