Андрій Кокотюха - Повзе змія

— Значить, так, — повторив Калита. — ‘Вони хату десь наймають. Через знайомих надійніше і дешевше, але небезпечніше. Бо навіть коли від армії переховуєшся, краще, аби про ці проблеми знало дуже мало людей. Правильно?

— Ага, — легко погодився Притула.

— Припустімо, хату вони найняли просто за оголошенням у газеті. Почни з агенцій, що здають житло як посередники. Їх не аж так багато, телефони в різних газетах повторюються. Хоч один з них та мусив засвітити на такій фірмі свій паспорт.

— А коли вони повелися на приватне оголошення?

— Складніше, — погодився Калита. — Але ти спочатку зроби, що я тобі кажу. Облом вийде — доповіси про негативний результат, далі щось почнемо думати. Головне — план оперативно-розшукових заходів. Чи ти забув, як у нас усе це робиться? От і давай, движняку побільше.

— Сам не впораюся.

— Куди подінешся? Деревія не дам, у нього роботи вище даху. Все, вперед, на міни.

Так минула друга доба від дня зникнення Руслана Микитенка.

Другу добу його дружина Алла не могла заснути без снодійного.

За дві доби матері Руслана встигли викликати «швидку» тричі.

Не принесла відчутних результатів і перша половина дня третьої доби. Опери товклися на місці, не уявляючи собі, як використати інформацію про наявність у вісімнадцятирічного Ігоря Рожнова, котрий не мав жодних проблем із законом, чужого мобільного телефону. Притула обійшов шість агенцій, котрі займалися орендою житла, приніс паку комп’ютерних роздруківок із даними про найм за останніх півроку, аби підколоти їх до оперативно-розшукової справи. Прізвища Рожнов і Скляр, як і прогнозував Калита, ніде не фігурували.

А під вечір мобільний телефон зниклого Микитенка знову озвався.

У своєму кабінеті старший оперуповноважений майор Калита зібрав для наради всю створену для роботи у цій справі опергрупу.

Власне, кістяк її складали опери, які працювали у справі щодо збройного нападу на фірму «Драко». Підстав пристебнути до справи інші аналогічні пограбування, що відбулися за останні місяці тільки в місті, не кажучи вже про область, не було. Озброєні бандити в масках — не така вже рідкість, зовсім не характерний почерк. Коли йти за такою схибнутою логікою, то всі пограбування від царя Гороха здійснює одна й та сама людина, а це виглядає абсурдом. Навпаки, якби бандити діяли нахабно, без масок і рукавичок, чи були озброєні якоюсь незвичною зброєю, наприклад, гранатометами на зразок «Мухи», тоді інша справа. Тоді можна об’єднувати такі епізоди за спільними ознаками. За три тижні, відколи в «Драко» постріляли охоронців, оперативники Сергій Корбут та Максим Глод не просунулися ані на крок уперед, за що регулярно отримували керівні втикони. Тепер Корбута слухали п’ятеро: окрім Корбута і Глода — Сташенко, Притула і Деревій.

За вікном сіяв занудний березневий дощик. Годинник показував двадцять хвилин на восьму вечора.

— Розклад такий, мужички, — Калита говорив упевнено, бо точно знав, що саме треба говорити і як слід діяти. — Дзвінок із центру міста, швидше за все — зі скверу. Простежити їхній маршрут ніхто не може. Ці придурки замовили собі курвів у сауну. Зразків голосу Рожнова у нас немає, але дзвонив той самий тип, що вчора. Подзвонили вони на одну квартиру, там — приватний бордель. Четверо дівчат живуть, тьотя на телефоні. Хата нашим підрозділам досить відома, телефонна тітонька свого часу дала підписку про співпрацю. Її можливості особливо не експлуатують, надто цінний агент. Кілька разів з її подачі серйозних бандюганів наші випасали. І не про неї тепер мова, мужички. Телефон доступний усім, оголошення в комерційних газетах: відпочинок для самотніх чоловіків. Ідіот — і той додумається. Сауна в них замовлена на двадцяту нуль нуль, не з дешевих, при «Нептуні», центр здоров'я такий, туди б його…

— Знаю. Я там часто з агентурою сиджу, — втрутився Корбут. — При бажанні вони цілодобово працювати можуть. Десять баксів година, але нічна оплата — двадцять.

— Це з яких ти прибутків туди стукачів водиш? Оперативних грошей на це не вистачить.

— Вони мене водять. Я їм більше потрібний, бо поки я в порядку, вони на волі гуляють. Треба агентуру добирати, — Корбут скривив куточок рота в кривій усмішці.

— Значить, ти там усі ходи й виходи мусиш знати, — підсумував Калита. — Рожнов замовив чотирьох дівчат на восьму тридцять. Отже, або їх там теж четверо, або, не виключено, вони собі удвох зі Склярем по дві повії вирішили викликати. Хоча, швидше за все, їх там таки четверо. Чи є в них у кишенях стволи — хрін його знає. Сподівайтеся на гірше. Підтягнуться ще бійці, наші «соколята», але їх небагато, пару чоловік нам надають, так само людей бракує. Спробуйте мені тільки не взяти чотирьох дебілів…