Эрин Хантер - На волю!

Здесь есть возможность читать онлайн «Эрин Хантер - На волю!» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: АССА, Жанр: Прочая научная литература, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

На волю!: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «На волю!»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У хащах незайманого лісу дикі племена котів відчайдушно змагаються за свою територію і за право вижити. Що станеться з рудим хатнім котиком, який опинився у самісінькому центрі цих котячих війн? Тут його точно ніхто не погладить по загривку і не нагодує смачною їжею. У нього є вибір: або повернутися назад і бути живою іграшкою, або випустити на волю свої дикі інстинкти і стати справжнім вояком Клану…

На волю! — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «На волю!», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Він поїв, а тоді стрімко вийшов крізь котячі дверцята у садочок. День обіцяв бути теплим, а над деревами тяжів аромат раннього цвіту.

— Здоров, Рудьку, — нявкнув голос з огорожі. То був Ляпко. — Тобі б уже годину, як бути на ногах. Горобенята вперше випробовували свої крила.

— І ти якесь спіймав? — запитав Рудько.

Ляпко позіхнув і облизав носа:

— Мало мені турбот. Я вже досхочу наївся вдома. А все ж чому ти встав так пізно? Ще вчора ти скаржився, що Генрі просипає своє життя, а сьогодні й сам не кращий.

Рудько сів на холодну землю за огорожею й акуратно обгорнув передні лапи хвостом.

— Минулої ночі я був у лісі, — нагадав він своєму другові.

Водномить Рудько відчув, як кров шугнула його жилами, а хутро настовбурчилося. Ляпко глянув на нього згори вниз, його очі були широко розплющені:

— О, так. Я забув. То як це було? Ти щось спіймав? Тебе щось спіймало?

Рудько витримав паузу, не впевнений, як розповідати своєму старому другові про те, що сталося.

— Я зустрів таких собі диких котів, — почав він.

— Що?! — Ляпко був вражений. — І ти побився?!

— Щось таке.

Згадуючи силу і мужність котів Клану, Рудько досі відчував, як енергія нуртує у його тілі.

— Тебе вполювали? Що сталося? — вперто наполягав Ляпко.

— Їх було троє. Вони більші та сильніші, аніж будь-хто з нас.

— І ти бився з усіма трьома! — перебив Ляпко, вертячи хвостом від захвату.

— Ні! — нетерпляче нявкнув Рудько. — Лише з наймолодшим. Інші двоє підійшли пізніше.

— І як це вони не розірвали тебе на шмаття?

— Лише застерегли, щоб я покинув їхню територію. Але тоді… — Рудько завагався.

— Що?! — нетерпляче нявкнув Ляпко.

— Вони запросили мене приєднатися до їхнього Клану.

Ляпко недовірливо пересмикнув вусами.

— Справді запросили! — наполягав Рудько.

— Навіщо їм це робити?

— Не знаю, — визнав Рудько. — Я думаю, їхньому Кланові потрібно якомога більше лап.

— Як на мене, це все дуже дивно, — із сумнівом нявкнув Ляпко. — Я б їм на твоєму місці не довіряв.

Рудько глянув на Ляпка. Його чорно-білий друг ніколи не виявляв особливого бажання помандрувати до лісу. Ляпка цілком влаштовувало хатнє життя. Він ніколи б не зрозумів того невгасимого жадання, яке вселяли Рудькові сни — ніч за ніччю.

— Але я їм довіряю, — м’яко промуркотів Рудько. — І я вже все для себе вирішив. Я збираюся приєднатися до них.

Ляпко зліз униз огорожею і став перед Рудьком.

— Рудьку, будь ласка, не йди, — тривожно нявкнув він. — Я ж можу більше ніколи тебе не побачити.

Рудько підбадьорливо штовхнув його головою.

— Не переймайся. Мої домашні знайдуть собі іншого кота, і ти з ним потоваришуєш. Ти з усіма вмієш порозумітися!

— Але ж це не те саме! — завив Ляпко.

Рудько нетерпляче змахнув хвостом.

— У цьому й річ. Якщо ж я вшиватимусь тут поблизу, аж доки вони не заберуть мене до Різуна, я теж не буду таким самим.

Ляпко виглядав спантеличеним.

— До Різуна? — луною повторив він.

— До ветеринара, — пояснив Рудько. — Щоб він і мене змінив, як ото Генрі.

Ляпко випростався і глянув на свої лапи.

— Але з Генрі все гаразд, — пробурмотів він. — Тобто я знаю, він тепер трохи розлінився, але ж він не нещасний. Він і досі може розважатися.

Рудькове серце сповнилося смутком, коли він подумав про те, щоб полишити свого друга.

— Вибач, Ляпку. Я сумуватиму, але я мушу піти.

Ляпко не відповів, а просто підійшов і делікатно торкнувся Рудькового носа своїм.

— Справедливо. Бачу, я не можу тебе спинити, але хоча б проведімо ще один ранок разом.

Для Рудька цей ранок виявився значно приємнішим, ніж зазвичай, надто ж коли вони з Ляпком навідували їхні старі угіддя, спілкуючись з котами, з якими разом росли. Кожне з його чуттів було ніби на межі, немов він зосереджувався перед затяжним стрибком. Із наближенням полудня Рудькові дедалі більше і більше кортіло пересвідчитися, що Левосерд його і справді чекатиме. Ліниве нявкотіння старих друзів беззмістовною хмаркою тануло на тлі його загострених чуттів, скерованих у ліс.

Рудько востаннє зістрибнув із садової огорожі й побрів у хащі. Він попрощався з Ляпком. Тепер усі його думки були зосереджені на лісі й котах, які в ньому жили.

Наблизившись до місця, де минулої ночі він зустрівся з котами Клану, Рудько присів і покуштував повітря. Дерева захищали землю від полудневого сонця, так що вона була приємно прохолодна. Тут і там промінці пробивалися крізь прогалини в листі, осяваючи лісову землю. Рудько відчував той самий котячий запах, що й минулої ночі, але й гадки не мав, старий він чи новий. Він підвів голову і невпевнено принюхався.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «На волю!»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «На волю!» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Эрин Хантер - Бушующая стихия
Эрин Хантер
Эрин Хантер - Знамение Луны
Эрин Хантер
Эрин Хантер - Последняя надежда
Эрин Хантер
Эрин Хантер - Полночь
Эрин Хантер
libcat.ru: книга без обложки
Эрин Хантер
Эрин Хантер - Скрытая угроза
Эрин Хантер
Эрин Хантер - Бескрайнее Озеро
Эрин Хантер
Эрин Хантер - River of Fire
Эрин Хантер
Эрин Хантер - Crowfeather's Trial
Эрин Хантер
Эрин Хантер - Battles of the Clans
Эрин Хантер
Отзывы о книге «На волю!»

Обсуждение, отзывы о книге «На волю!» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x