Моргун Ф.Т. - Хто і де зірвав бліцкриг. - 2006

Ці зажирілі і знахабнілі типи не доросли до розуміння того, що Богом і історією визначено Росії бути великою і процвітаючою світовою державою, і що це можливо лише за умови, коли процвітаючими будуть культури і мови всіх народів, які входять до складу Російської Федерації.

Україні не треба претендувати ні на роль великої держави («матері городів руських»), ні на роль Малоросії, ні на роль молодшої сестри. Богом, історією, надрами, талантом і працелюбством народу приречено Україні бути державою процвітаючою. Але для цього належить, як зіницю ока, берегти і примножувати нашу культуру, мову, пісні,

— все наше унікальне українство. І, звичайно ж, для цього треба зміцнювати нашу державність, територіальну цілісність і економіку.

Згадаймо геніального Миколу Гоголя, який нас об'єднує: «Нема уз святіших за товариські!»

Як коріння могутніх віковічних дубів скріплює в моноліт грунт, що живить ці дерева-гіганти і не дозволяє його вітрам видувати, а дощам вимивати, так і ми, слов'яни, повинні міцно триматися своєї ідеї вірності й дружби. Лише при такому становищі нам і нашим дітям гарантоване майбутнє. Маючи вічну дружбу з Росією, Україна може нічого не боятися. Стверджуючи це, я маю на увазі не військову могутність і воєнне протистояння з якимись іншими державами, а міць та успіхи економіки, красу і чарівність російської й української культур, привабливість способу життя — категорії, що були би бажаними як для громадян наших держав, так і для інших народів світу.

Території, незліченних багатств надр, лісів, вод і родючості земель вистачить нашим працелюбним, мудрим і добросердечним народам на багато віків і тисячоліть. Зберегти та примножити це добро, зробити для людей життя благополучним, заслужити глибоку повагу європейців, американців, китайців, японців, індусів, пакистанців, усіх людей планети

— ось благородна мета, до якої ми повинні прагнути, а не до збільшення озброєння і військового протистояння.

Не можна мовчати, гріх не вчинити активні дії проти тих злочинних сил, які під прикриттям «свободи слова», «демократії», «прав людини» з теле-, кіно-і комп'ютерних екранів, зі сторінок газет і журналів тиражують брехню, насилля, садизм, хамство і розпусту. Телепередачі і кінофільми цілодобово тиражують «легке життя» Голлівуду, насилля зарубіжних бойовиків. Швидко засвоїли ці не кращі приклади російські та українські теле- і кіностудії, рекламуючи пияцтво, наркоманію, розпусту, бандитизм уже на вітчизняному грунті.

Не можна терпіти тих, хто систематично нехтує мораллю, свідомо калічить душі наших дітей, відлучає їх від навчання і роботи, намагається перетворити в нероб і не-вмійок, бандитів та вбивць.

Звідки взялися і звідки прийшли ці виродки, носії розладу і багна? Люди, які кровно пов'язані з Україною, які люблять свою Батьківщину, повинні негайно відкинути цього гада і вжити рішучих заходів для виховання у наших дітей і молоді відданості, поваги до праці, до своєї рідної мови і культури, до мови і культури інших народів, до всього того, що веде до прогресу і розквіту цивілізації, до братерства між народами і націями. Коли юнацтву навіюється брехня, що видається за правду, воно позбавляється розуму і таланту. Життя вимагає в усіх засобах інформації, в школах, вузах, у сім'ях дати зелене світло тим, хто викриває брехню, аморальність і беззаконня.

Руйнівники людських душ зайшли так далеко, що справа вже не у відповідальності окремих осіб, навіть високопоставлених, а в тому, що гряде загроза істині, українським ідеалам, суспільству України в цілому. Рани, отримані Вітчизною, кожний з нас має відчувати власним серцем. Любов до Батьківщини — перша чеснота цивілізованої людини.

Вітчизну люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя. І коли брати Клички висловлюються проти жіночого боксу, я погоджуюся з ними не з чоловічої солідарності, а тому, що жіночий бокс — це не тільки руйнування здоров'я жінки, не тільки загроза продовженню їхнього власного роду, це ще й виховування нації у войовничо-руй-нівному дусі. А людину, виховану в такому дусі, дуже легко, незалежно від статі, зробити «гарматним м’ясом» проти кого завгодно (іншої людини, нації, держави, раси, конфесії і т. ін.).

Те ж саме стосується і цноти в інтимному житті. Колись

О. Довженко, аналізуючи радянську партійну літературу, зазначив: «...Немає ні кохання, ні пристрасті нема». Цю ж оцінку можна дати і сьогоднішньому «голому сексу».