LIKBEZ-R6ETKR
“Із заглибленням у тему все більше впевнююся у тому, що по-справжньому зрозуміти Русь-Україну в контексті світової цивілізації можна лише на базі нової нової історичної парадигми — парадигми священної (сакральної) історії людства — Історії, що починається не з пітекантропа та неандертальця, а з створення людини в особі Адама І Єви”.
Суттєвими моментами теорії Ю. Канигіна (і, відповідно, “віхами священної історії”) є такі: “ми вийшли з Атлантиди”, “Друга Атлантида. Прихисток "нордичних аріїв“боротьба людей і мавп”, "арійський період розвитку післяпотопного світу”, “Пра-україна: етнічний казан Індоєвропи”. Ці цікаві процеси і події відносять Ю. Канигіна та його довірливих читачів на хвилях всесвітнього потопу не куди-небудь, а куди треба: на українські терени. “Земля Праукраїни - Ноєв ковчег”, ось вам усім! Тут утворилася перша світова держава Аратта (знову звертаємо читача до дослідження Михайла Відейка - с. 87). Прикарпаття стає батьківщиною галІлеян, які мандрують собі до Палестини, там тривалий час опираються фанатичним юдеям і нарешті - очікуваний нами логічний висновок автора: “Христос не був євреєм’". Звісно, не можна пройти повз “єврейське питання” та юдеїв як месіанського народу, який конкурує з аріями. Всесвітня змова не забарилася. Юдеї підступно проникають в усі суспільства і держави: “Навіть Джоу Еньлай, друга людина в Китаї після Мао Цзедуна, був юдеєм” (дякуємо, що хоч не євреєм!).
Не можна не згадати аж ніяк не предтечу (були й до нього)» а лише “представника попередньої генерації” адептів цього вчення: Альфреда Розенберга. Правда його Галілея чомусь відносилася до аріїв, які розмовляли німецькою мовою, і Христос, відповідно, не “арій”, а те, що зветься “істинним арійцем”.
“Аморити [арійці які після Потопу йшли з потонулої Атлантидиі заснували Єрусалим, вони створили нордичний прошарок у пізнішій Галілег, тобто у “Гайдеш'ау”, звідки колись вийшов Христос”. Далі вони рухалися на невідомих раніше “північних типах кораблів” “з сокирою та трилисником як символом” (Розенберг, 1998, С. 24).
Психічно нормальним українцям раджу бути пильними: цей давній трилисник (як і будь-яке давнє зображення, що хоч якось складається зтрьохчастин)вітчизняні“пророкими нуло г о ” ча со м тлумачать як український “тризуб”. От би Розенберг здивувався...
Усі народи на нашій планеті - неповторні, як і кожна країна та земля, на якій здавна живуть люди. З цим ніхто не може і не буде сперечатися - для всіх нас важливі патріотичні емоції, пам’ять поколінь, перекази і фольклор. Але це - наша глибоко особиста справа, бо кожен народ має свою Батьківщину, свій грунт, від якого він, як міфічний Антей, черпає свою силу. І неможливо визначити, чия земля краща, встановити “курси обміну” батьківщин.
Але Юрій Канигін все ж таки прагне переконати українця. Що його земля таки найунікальньніша й таки найкраща. Робить він це, спираючись на “геофізичну неординарнгсть нашого регіону та навіть його унікальність”. Нас всіх має втішити, що “індійські йоги здавна виявили особливо чисті поля високих енергій у районі Києва, і це підтверджують екстрасенси, що спеціалізуть-ся на тонких енергіях”. Вам вже стадо легше? Я ось живу в Києві, але реалії київського життя зазвичай залежать не від '‘високих енергій”, які відчувають індійські йоги, а від дуже "низьких” і банальних енергій, якими відає міська адміністрація або ЖЕКи і вплив яких може відчути не екстрасенс, а пересічний громадянин. І на ці банальні речі жодним чином не вплине будь-яка шизофренічна “нова парадигма” історії України.
Навряд чи ми почуємо з приводу “геофізичної неординар-ності” чітку позицію фізиків чи істориків: для науки головне слово “знаю”, а для того, хто стоїть на “шляху аріїв” - головне слово: “вірю”, А може, "вірю, тому що абсурдно”. А для творця цієї нової віри: “вигадую, бо купуються і купують”.
Те, що дійсно знає світова історія та археологія, з опусами Ю. Канитіна просто не перетинається, бо немає ні місця, ні предмету для зустрічі та дискусії.
Зауважимо, що справжні священні давні тексти є для учених поважним джерелом для пізнання минулого, цим займаються вже генерації науковців і поважні наукові школи. А от новітні “священні тексти” Ю. Канигіна - це радше джерело для дослідників шахрайств на релігійно-окультні теми.
Але заради необізнаного читача не можу не зупинитися на окремих епохальних відкриттях на «шляху аріїв».
Читать дальше