Мифы о происхождении украинцев

Центром соціогуманітарних досліджень імені В’ячеслава Ли-пинського за підтримки Національного університету «Києво-Мо-гилянська академія», зокрема її магістерської програми «Археологія та давня історія України», 20 лютого 2007 року було проведено круглий стіл експертів «Міфологізація походження українців». В обговоренні проблеми взяли участь провідні науковці: археологи, історики, мовознавці, антропологи, етнологи, які дійсно гідні представляти наукову спільноту в цій царині. Форум зібрав переважно людей, які фахово, протягом багатьох років вивчають етногенез (походження) українців та давню історію України в інститутах Національної Академії Наук України та провідних навчальних закладах Києва, є авторами численних наукових публікацій та мають авторитет серед колег в Україні та поза її межами.

Запрошені експерти:

Григорій Півторак, доктор філологічних наук, професор, член-ко респондент НАНУ, завідувач відділу загальносла-вістичної проблематики і східнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні.

Леонід Залізняк, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу кам’яної доби Інституту археології НАНУ.

Віталій Отрощенко, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу єнеоліту-бронзи Інституту археології НАНУ Сергій Сегеда, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ Наталя Яковенко, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії НаУКМА.

Ми поставили нашим експертам наступні запитання:

1. Чому сьогодні вважаються актуальними питання походження українського народу?

2. Наскільки етногенез українців та давня історія України правдиво висвітлюється в мас-медіа? Наскільки сучасним є викладання історії України, зокрема щодо походження українського народу?

3. Чи є питання етногенезу українців та давньої історії України політизованими і чому? Чи є спроба зробити історію українського народу більш давньою проявом комплексу національної меншовартості?

4. Чи створює міфологізація етногенезу українців та давньої історії України загрозу суспільству та майбутньому держави? Яки існують ризики через невірне ставлення до етнічної історії?

5. Чому саме трипільська культура стала відправною точкою для створення етноміфологп?

Результати обговорення поставлених питань, доповнені деякими довідками та матеріалами, подаються у цьому числі «LIKBEZ-АБЕТКИ».

І

Центр соціогуманїтаринх досліджень ім. В. Лигшнського

Кирило Галушко,

кандидат історичних наук, доцент, директор Центру імені В, Липинського

“Сьогодні починається одна з тих епох, коли історія повинна бути переписана наново. Старі картини людського минулого поблякли, контури дійових осіб видаються невірними, їхні внутрішні рушійні сили витлумачені невірно, уся їхня сутність недооцінена. Нове відчуття життя, яке вважає себе, тим не менше, визнаним здавна, прагне до оформлення, світогляд зароджується і починає сперечатися зі старими формами, священними звичаями й відбитим змістом. І вже не історично, а принципово. ”

Альфред Розенберг, “Міф XX століття”, 1929 рік (Розенберг А., 1998,С. 24)

"Усе, що ми маємо тепер в сенсі людської культури, в сенсі результатів мистецтва, науки і техніки - усе є майже виключно продуктом творчості арійців. З цього, звісно, можна не без підстав зробити висновок, що у минулому саме арійцям належала ця висока роль, тобто арійці стали основоположниками людства. Арієць є Прометеем людства"

Адольф Гітлер,“Моя боротьба” 1928 рік (Гитлер А., 1992, С. 242-243)

«Ґрунт України - то містичне місце Землі, де відбувається передача естафети знань від послідовно змінюючих одна одну рас планети: лемурійської, атлантичної, арійської».

М. Продум (І. Каганець), «Нація золотих комірців» (Тернопіль, 1995, С. 142).

Аби було зрозумілим, про що саме піде мова у подальших текстах наших експертів, ми подамо спочатку інформацію про найпоширеніші псевдонаукові теорії, «розкрутка» яких сьогодні в Україні та в “адаптованих версіях” у Росії викликає у науковців занепокоєння. «Класиками» цього сумнівного жанру є Юрій Шилов та Юрій Канигін, у другому ешелоні йде Ігор Каганець, а романтично-українське тло (свідоме чи несвідоме) для цих теорій становлять історично-фантастичні есеї Сергія Плачинди.