Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 02 [Hurtom.com]

Пісня V.

Вперше надруковано в «Літературній газеті» від 27 вересня 1945 p., № 25, за чорновим пезакінченим і недатованим автографом (ф. 2, № 890).

Леся Українка переклала тільки початок п’ятої пісні «Пекла» — першої книги «Божественної комедії» італійського поета Данте Алігіері (1265—1321). Особливий інтерес до творчості Данте вона виявила у 1898 р. Цього ж року написала вірш «Забута тінь», присвячений поету. Ймовірно, що у 1898 р. вона й переклала уривок з «Пекла». Почерк поетеси теж дає підставу орієн-товнр датувати переклад кінцем 90-х років.

Подається за автографом.

«Я СВОЙ ЛЕТУЧИЙ СТИХ, БЛЕСТЯЩИЙ САМОЦВЕТОМ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 1. К., Держлітвидав, 1951, стор. 179, як оригінальний твір Лесі Українки.

Вірш «Я свой летучий стих...» є варіантом перекладу однієї строфи вірша Ади Негрі «Виклик» («Sfida»), який Леся Українка виконала під час роботи над статтею «Два направлення в новей-шей итальянской литературе».

Автограф (ф. 2, № 729) на тому ж аркуші паперу, що й вірш «Як я люблю оді години праці» з датою: «19 жовтня 1899 р.». На цій підставі переклад датується 19.Х 1899 р.

Подається за автографом.

З АНГЛІЙСЬКОЇ

КАЇН

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 4. К., Держлітвидав, 1954, стор. 433—440, за не-закінченим і недатованим чорновим автографом (ф. 2, № 880).

В листі до матері від ЗО березня 1898 р. з Ялти Леся Українка писала про своє зацікавлення драматичними творами Байропа: «Може бути, перекладу шматок «Манфреда» або «Каїна», то теж пришлю... Якось трапилось, що я досі ні в якому перекладі «Каїна» не читала і, певно, се ліпше, бо він зробив на мене найсвіжіше і н,ай.повніше враження, ніж всі інші поеми Байрона, що були мені раніш відомі з перекладів... Ні, з Байрона красти не можна, ним треба бути, а хто ним бути не може, то має право тільки перекладати і то без «отсебятпны». На підставі цього листа переклад датується 1898 роком.

Подається за автографом.

МАКБЕТ

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка, Теори в п’яти томах. Т. 4. К., Держлітвндав, 1954, стор. 441—449, за не-закінченим і недатованим автографом (ф. 2, № 903).

В листі до матері від 30 березня 1898 р. з Ялти Леся Українка писала: «Якось я переклала першу сцену з «Макбета» — пришлю тобі через наших». На підставі цього листа переклад датується 1898 роком.

Подається за автографом.

з НІМЕЦЬКОЇ

«В НЕБІ МИ ЖОДНОГО ДОБРОГО БАТЬКА НЕ МАЄМ.;.»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори. Львів, 1947, стор. 137—138.

Автограф зберігається в ІЛ (ф. 101, № 322 — архів М. Павлика).

Переклад вірша невідомого німецького автора призначався для журн. «Народ» і був надісланий М. Павлику а Софії разом з листом від 27 вересня 1894 р. Оскільки він не був завершений, то залишився неопублікованим.

Датується на підставі листа до М. Павлика (1853—1915), українського письменника, публіциста і громадського діяча революційно-демократичного напряму.

Подається за автографом.

Дтта Троль. Сон літньої ночі.— Г, Гейне 186

Р&, вачем! — М. Конопніцька 131 «Багато 8 забутого часу...».— Г. Гейне 140 «Батько всієї родини приносить поданки...».— З «Ріг-Веди» 277 «Блискучого літнього ранку...».— Г, Гейне 141 «Бог сну поніс мене у замок десь заклятий...».— Г. Гейне 145 «Була холодна північ та німа...».— Г. Гейне 146 «Були ми маленькими дітьми...».— Г. Гейне 156 В Вероне (На могиле Ромео и Джульетты).— М. Конопніцька 132

«В гаю шумить вітер осінній...».— Г. Гейне 145 «Вечірні промені ясні...».— Г. Гейне 152 «Вже вечір. На морі так темно...».— Г. Гейне 151 Віла-погестра 84

«Вілія, що наші струмочки приймає...» (З поеми «Конрад Вал-ленрод»).— А. Міцкееич 130 «Вітер смерчі білі страшні...».— Г. Гейне 150 «В молодії давні літа...».— Г. Гейне 163

«В небі ми жодного доброго батька не маєм...».— Невідомий поет 327

«Вони мене дражнили...».— Г,Гейне 142

«В повіз великий богині щасливої впряжені коні...».— З «Ріг-Веди» 276

«В розкішній красі таємничій...».— Г. Гейне 142 «В світлі місяця я бачив...».— Г. Гейне 185 «Все має чергу свою: по життя і смерть приходить...».— 3 «Ріг-Веди» 280 «Всі давні та прикрії співи...».— Г. Гейне 147 «Всі за чаєм сиділи й розмову...».— Г. Гейне 143 '

«В тебе й діаманти і перли..,».— Г. Гейне 162 «Гадають усі, що я сохну...».— Г. Гейне 155 Гімн до Нами.— 3 «Ріг-Веди» 282 Гімн до найвищого духа Pramat-га.— 3 «Ріг-Веди» 279 Гімн до сонця,— 3 «Ріг-Веди» 279 Гімн про перемогу Індри над Агі.— 3 «Ріг-Веди» 278 Гірська ідилія.— Г. Гейне 177 ' «Давно вже я збожеволів...».— Г. Гейне 161 Давня казка 54