Зібрання творів у 12 томах. Том 05

дівчина, надзвичайно вродлива, з прозорою церою і з полохливими очима газелі; вона могла б іти швидше, але не зважується пустити руку Саломеї, що мимоволі тамує її ходу. Всі три мають по слоїку пахощів при собі.

М арія

(порівнявшися з Юдою, припиняє ходу)

Радій, убогий брате! Годі, годі Тобі сю землю потом поливати!

Часи сповнились! Ми вже в царстві божім!

Все кинь і з нами йди!

(Простягає руку , щоб узяти від нього мотику.)

Ю да

Геть, біснувата!

(Замахується на неї мотикою, але вона не сахається і з ясним усміхом дивиться на нього; він спускає руку й одвертається.)

Саломея ( злякано)

Ой господи! Се ж Юда! Утікаймо!

Сусанна (тривооюно тулячись до Саломеї, шепоче)

Невже ж і він воскрес? Невже диявол теж може воскрешати?

10 да (почувши те)

Ти здуріла?

Я не вмирав, чого мені вмирати?

Я жити хочу й буду жити довго!

Саломея (сплеснувши руками і глянувши вгору)

Ні, господи! Сього ти не попустиш!

Марія (до Саломеї)

Як можеш ти комусь бажати смерті? її ж нема! її Мессія знищив!

Саломея Немає смерті — навіть і для сього?

(Показує на Юду.)

Марія (до Саломеї)

Не ворогуй. Його простив Учитель.

Юда Та що ти знаєш?

Марія Вій мені казав.

Юда

Коли?

Марія

Сьогодні.

Юда Ти дурна чи п’яна?

Чи в тебе вже вселився восьмий біс?

Марія

(без тіні образи , тільки трохи здивована його недовірством)

Не знаєш ти хіба, що Він воскрес?

Юда

(намагається заглушити в собі тривогу , збуджену словами Марії) Що ти торочиш? Як се може бути?

Марія (впевнено)

А як би ж се могло інакше бути?

Юда

(іронічно тлумить свій страх)

І се б ти бачила його?

Марія

Авжеж!

Виразно так, як от тебе я бачу.

Я скрикнула: «Учителю!» І впала йому до ніг. А він сказав: «Не бійся,

Маріє, мир тобі!» І довго-довго зо мною говорив,..

(Замовкає , захоплена спогадом, тільки уста її ворушаться , мов тихо повторюючи якісь слова , обличчя променів щасливим усміхом , очі вдивляються в простір , руки то немов пориваються до когось, то з ніоюною покорою складаються.)

Юда

(з удаваною відразою одвертається від Марії . До Саломеї; знов

іронічно)

Чи то ж і ти

з ним говорить сподобилась?

Саломея (не так упевнено, як ображено)

А чом же

не мала я сподобитись? Чи то ж пак я зрадила його? Усі ми щиро йому служили, не сама Марія.

Марія (в радісному нестямі. До Юди)

Я перша бачила його!

Саломея

Бо швидше

дійшла до гробу — ти прудка ходою.

А се однаково. Казав учитель, що перші можуть перейти в остатні.

До мене, може, він пізніше прийде, зате вже не покине.

Ю да ( злорадно)

А! Ще прийде?

Я думав — вже прийшов!

Саломея Авжеж, прийшов!

Вже бачило його багато наших:

Петро, Іван і Яків, а Фома до ран його руками доторкнувся.

Сусанна бачила.

Ю да (до Сусанни)

Ти, козеня,

Теж бачила Мессію?

Сусанна (тихо до Саломеї)

Я не хочу з ним говорити.

Саломея (завзято. До Сусанни)

Ні, скажи, скажи!

Нехай не завдає брехні! Хай знає!

10 да (до Сусанни)

Ти бачила? Се правда?

Сусанна Я... ие знаю... здається, бачила...

(Юда голосно сміється. Сусанна раптом одважуеться, твердим голосом.)

Але я чула , він раз мене покликав. Так: «Сусанно!»

Та навіть і не раз. Багато разів.

(З щирою вірою.)

Я ж добре знаю голос! То був він,

Учитель наш! І бачила я — справді! — як щось біліло, мов його одежа,

(смутно) але зникало зараз...

(Засоромлюється і знов замовкає.)