М. Золотницький - Квіти в легендах і переказах

Після смерті Карла Великого його син Людовик Благочестивий повелів спорудити в Ельзі, у Саксонії, і церкву й розпорядився вважати її головною. Та якось, полюючи взимку у цих краях, Людо-вик загубив свого натільного хреста, що мав у собі частку святих мощів. Почалися пошуки, і нарешті слуга знайшов цього хреста серед снігу на покритому квітами кущі троянди. Але, хоч як він намагався зняти його, кущ не пускав, тож, не зважаючи на усі зусилля, слуга змушений був повернутися додому без хреста й розповісти про це диво.

Тоді по хрест вирушив сам Людовик. Прибувши туди, побачив на снігу величезну пляму, вона мала форму плану собору, у верхній частині якого містився трояндовий кущ.

Знявши хрест, Людовик наказав побудувати на цьому місці собор і зберегти при ньому чудесний кущ. Водночас сюди було переведено з Ельзи єпископство, що одержало назву Hilde-Schnee, тобто глибокий (великий) сніг; звідси потім утворилась назва Гільдесгейм.

Мало-помалу кущ цей перетворився на величезне, у кілька са-женів висотою дерево, яке росте й досі і вкривається щовесни тисячами чудових троянд.

У середньовіччя троянда стає знаком різних таємних товариств.

Перш за все її зображення у вигляді букета, якого тримає у руках

Згодом, у XVI столітті, нею прикрашають себе франкмасони на Іванів день, і вона, очевидно, є знаком для деяких їхніх лож. принаймні, при реконструкції Гейдельберзького замку знайдено в землі зображення циркуля у вінку з п'яти троянд.

Розвинуте із франкмасонства, засноване німецьким ученим Анд-реасом містичне товариство розенкрейцерів теж обрало своїм знаком трояндовий вінок із шипами, всередині якого Андріївський хрест. Під зображеннями напис: «Crux Christi — corona christianorum» (Хрест Христовий — вінець християн). На противагу цим таємним містичним товариствам троянду своєю емблемою мало засноване герцогом Шартрським у 1780 році товариство «Розана», що являло собою просто зібрання золотої молоді й куртизанок, а також паризьке товариство «Розаті», членами якого могли бути лише поети чи взагалі люди, що написали хоч одного вірша.

Нарешті, зображення трояндового вінка у п'ятикутнику із зірок слугувало знаком заснованого бразільським імператором Дон-Пед-ро І ордена троянд, одержати якого вважалося за велику честь. Крім того, її зображення повсякчас зустрічалось у гербах знатних лицарських родів, дворянських фамілій, у гербах міст. Між іншим, троянду мав у своїй печаті і Мартін Лютер.

Та найсвоєрідніший пам'ятник, якого будь-коли прикрашала троянда,— побудований у XVII столітті у місті Бременіміський винний підвал (погребок).

Це вакхічне святилище, яке існує й досі, розділене унизу на чотири відділи. У кінці третього відділу красувався на стіні напис: «Тут квітне троянда» і зберігалось 12 бочок Рюдесгеймера 1624 року, кожна з яких містила 1500 пляшок. Вино це називалось «Вином троянди». У минулому столітті погребок був місцем засідань міської ради. У залі, де вони відбувались, міститься величезне зображення троянди з латинським написом

«Чому зал Вакха ця троянда прикрашає? А тому, що без доброго вина й сама Венера мерзне»

Подібними ж висловами, що славили красу й значення троянди в житті людини, прикрашені й інші стіни зали. У кінці четвертого відділення — зала 12 апостолів, тут зберігаються 12 бочок Гохгейма 1718 року; кожна названа ім’ям одного з апостолів.

У минулі часи «Вино апостолів і троянд» давали тільки важко хворим або в якихось особливих випадках. Тепер його продають усім бажаючим. Кілька крапель цього вина поширюють дивовижно приємний запах, але пити його — задоволення невелике, оскільки воно надто густе, на зразок якоїсь олії.

Скажемо кілька слів про чародійне та цілюще значення троянди.

За прикладом фессалійських чародійниць давньогерманські ворожки теж користувалися нею для причарування. Для цього дівчині, котра бажала причарувати милого, вони давали таку пораду: «Візьми

три троянди: одну темно-червону, одну рожеву й одну білу і носи їх три дні, три ночі й три години на серці, але так, щоб цього ніхто не бачив. Потім тричі прочитай «Отче наш» і тричі «Богородицю», супроводжуючи молитви хресним знаменням. Після цього поклади три троянди на три дні, три ночі й три години у пляшку вина і дай випити цей настій предметові свого кохання, але знову ж таки, щоб він не знав, що було у вині. Тоді він покохає тебе усією душею і буде вірним до кінця свого життя».

Що стосується лікування трояндою, то її пелюстки прикладали до обличчя, аби надати йому юної свіжості, настій із зварених у трояндовій олії бджіл застосовували як засіб для росту волосся, а зібрана на трояндах роса вважалася найкращим засобом проти запалення очей.